Номер справи 623/2072/20
Номер провадження 2/623/655/2020
іменем України
11 серпня 2020 року м. Ізюм
Ізюмський міськрайонни суд Харківської області у складі:
головуючого судді Одарюка М.П.,
за участю секретаря Курило Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ізюмі цивільну справу № 623/2072/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
16 червня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 17418,92 грн., що складається з суми основної заборгованості 10000,00 грн; нарахованих процентів у розмірі 5550,26 грн.; трьох процентів річних від простроченого боргу у розмірі 943,86 грн.; інфляційних витрат в розмірі 924,80 грн. та судові витрати по по справі, які складаються з судового збору в розмірі 840,80 грн. та витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 06 липня 2019 року між позивачем та відповідачем укладеного договір позики грошових коштів на суму 65400,00 грн. Відповідач в цей же день отримав суму позики у повному обсязі. На підтвердження укладення договору позики та його умов ОСОБА_2 власноручно написав розписку від 06.07.2019 року, згідно якої зобов'язався повернути суму позики до 01 серпня 2019 року. Своєчасно до 01 серпня 2019 року відповідач борг не повернув. Грошові кошти повертав частинами у листопаді 2019 року у сумі 20000,00 грн та в лютому 2020 року у сумі 35400,00 грн. На теперішній час сума боргу складає 10000,00 грн. незважаючи на вимоги позивача відповідач у повному обсязі борги не повертає, й таким чином договірні зобов'язання належним чином не виконує. Отже позивач вимушений звернутися до суду за захистом порушеного права.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву ,в якій просить суд розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав заяву, в якій просив розгляд справи провести за його відсутністю, позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.07.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладеного договір позики. Відповідно до умов Договору ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 65400,00 грн. Факт отримання позики підтверджується розпискою (а.с. 8), написаною власноручно ОСОБА_2 , відповідно до якої останній зобов'язувався повернути ОСОБА_1 позику 01 серпня 2019 року.
До теперішнього часу зобов'язання за договором позики ОСОБА_2 в повному обсязі не виконав.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за позикою станом на 09.06.2020 року становить 17418,92 гривень, що складається з: суми основної заборгованості 10000,00 грн.; суми нарахованих процентів 5550,26 грн.; 943,86 грн. сума трьох процентів річних; 924,80 грн. .
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона(позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Так, в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14 зазначено, що «відповідно до норм ст.ст.1046,1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання».
Постановою Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13 визначено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки».
Згідно зіст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, проценти за користування позикою згідно доданого до позову розрахунку складає: 5550,26 грн., що також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Окрім того частиною 1 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких умов, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 924,80 грн. інфляційних збитків та трьох процентів річних в розмірі 943,86 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених позивачем, що складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 2 000 грн., суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та частин 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із положенням ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу надані: Договор № 492 від 09.06.2020 року про надання правової допомоги, додаткова угода № 1 до договору про надання правничої допомоги № 492 від 09.06.2020 року, акт здачі - примайння наданих послуг від 09.06.2020 року, квитанція прибуткового касового ордера № 492/1 від 09.06.2020 року про сплату позивачем послуг з надання правничої допомоги, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2310 адвоката Мальцевої Г.Ю., ордер на надання правничої допомоги серії АХ № 1016974 ( а.с.1217).
За таких обставин, з урахуванням вимог ст. 137 ЦПК України, суд вважає, що витрати на правничу допомогу, понесені позивачем, пов'язані з даною справою, є співмірними з складністю та об'ємом виконаної роботи, підтверджені належними та допустимими доказами, яких в сукупності достатньо для підтвердження витрат на правову допомогу.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою, підлягають задоволенню.
Керуючись статтями ст.ст. 12, 13, 77,81, 141,264,265,268ЦПК України , суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській області, адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 заборгованість за позикою в загальному розмірі 17418 ( сімнадцять тисяч чотириста вісімнадцять) гривень 92 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській області, адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 судові витрати по справі у сумі 2840,80 грн.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий суддя М.П. Одарюк