Іменем України
11 серпня 2020 року
м. Київ
справа №742/583/17
адміністративне провадження №К/9901/22717/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21.03.2017р. (суддя - Циганко М.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017р. (судді - Шелест С.Б., Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача від 13.01.2017р. №3, виражене у формі протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині відмови йому в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;
зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (ч. 1 ст. 6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975).
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Порядку від 25.12.2013р. №975. Вважає відмову відповідача у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги протиправною, а вимога про надання документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження є безпідставною та незаконною.
Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21.03.2017р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017р., позов задоволено частково.
Визнано неправомірним та скасовано протокол засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13.01.2017р. №3 в частині відмови позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з пораненням (контузією) та захворюванням, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з пораненням (контузією) та захворюванням, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що позивачем не надано до відповідача жодного документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. За відсутності вказаних документів неможливо визначити право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач брав участь у бойових діях у складі Діючої армії під час війни в Афганістані з 22.06.1983р. по 08.08.1985р., що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1 та довідкою Прилуцько-Варвинського об'єднаного міського військового комісаріату Чернігівської області від 30.01.2013р. №230. (а.с. 9 - 13)
Згідно висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово медичної експертизи від 05.02.2013р. №199/Ж описані рубці позивача є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок осколкових поранень, що могли бути спричинені під час проходження служби у 1984 році. (а.с. 17)
Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 12.02.2013р. №286 поранення (контузія) та захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с.18)
Згідно довідки до Акту огляду МСЕК серії АВ №0128238 позивачу з 22.01.2014р. вперше встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення (контузії), захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Інвалідність встановлено строком до 01.02.2015р. із визначенням дати чергового переогляду інвалідності 22.01.2015р. (а.с. 19)
Відповідно до довідки до Акту огляду МСЕК серії АВА №005898 позивачу з 03.02.2015р. повторно встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення (контузії), захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Інвалідність встановлено строком до 01.03.2016р. із визначенням дати чергового її переогляду 01.03.2016р. (а.с. 20)
Згідно довідки до Акту огляду МСЕК серії АВА №018881 позивачу з 01.03.2016р. встановлено ІІІ групу інвалідності від поранення (контузії), захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Інвалідність встановлено безтерміново. (а.с. 21)
28.12.2015р. позивач звернувся до Прилуцького ОМВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби. (а.с. 22)
29.12.2015р. Чернігівським обласним військовим комісаріатом надіслано до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок та документи позивача щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. (а.с. 24)
Згідно витягу з протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016р. №36 Комісія дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів, поданих на розгляд відносно позивача у зв'язку із відсутністю доказів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) та, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. відповідною постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975. (а.с. 25)
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із позовом щодо його оскарження.
Постановою Прилуцького міськрайонного суду від 22.09.2016р. у справі №742/2165/16-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016р., визнано неправомірними дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання заяви позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби; зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІІ групи інвалідності під час виконання обов'язків військової служби та прийняти відповідне рішення. (а.с. 27 - 31)
Відповідно до протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13.01.2017р. №3 Комісією на виконання рішення суду розглянуто питання призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги та відмовлено останньому у її призначенні та виплаті у зв'язку з неподанням заявником документа, що свідчить про обставини поранення. (а.с. 33)
Вважаючи такі дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що поранення (контузія) та захворювання позивача пов'язані із виконанням ним обов'язків військової служби в лавах Збройних Сил колишнього Радянського Союзу та останній дійсно приймав участь у бойових діях у складі діючої армії під час війни в Афганістані з 22.06.1983р. по 08.08.1985р., а тому оскільки позивач отримав інвалідність внаслідок поранення (контузія) та захворювання, які пов'язані із виконанням ним обов'язків військової служби, він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975. При цьому суди виходили з того, що доводи відповідача про відсутність документів, що підтверджують обставини поранення спростовуються матеріалами справи.
Крім того, суди виходили з того, що отримання одноразової грошової допомоги на підставі ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
Також суди виходили з того, що право на отримання одноразової грошової допомоги набувається у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності та не ставиться у залежність від первинного чи вторинного встановлення такої інвалідності. Зокрема, в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про те, чи була отримана позивачем одноразова грошова допомога при встановленні йому інвалідності вперше. Отже, враховуючи, що інвалідність третьої групи встановлена позивачу після набрання чинності зазначеними нормативними актами, що регулюють розмір та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, а саме з 22.01.2014р., суди дійшли висновку щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст.ст. 16, 162 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тут і далі в редакції чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ передбачено, що встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Водночас, відповідно до статті 164 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом)
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Відповідно до частини 9 статті 163 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975, військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міноборони обов'язку щодо їх витребовування.
У зазначеній справі Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
У справі, що розглядається, позивач не надав документи, які свідчать про обставини поранення, а доданий до заяви про призначення одноразової грошової допомоги витяг з протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 12.02.2013р. №286 таких даних не містить.
За таких обставин відповідач правомірно прийняв рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, а висновки судів щодо підтвердження позивачем права на отримання спірної одноразової грошової допомоги зроблені за відсутності усіх даних щодо обставин поранення позивача і є передчасними.
Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Відповідно до частини 3 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
За таких обставин, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21.03.2017р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017р. скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 у справі №742/583/17 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Н.В. Коваленко
В.М. Кравчук