11 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 420/3397/20
адміністративне провадження № К/9901/16885/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського апеляційного суду, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб - Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області, про стягнення втраченого заробітку та інших грошових доходів та відшкодування моральної шкоди,
06 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків. Недоліки скарги заявником усунуто у строк, встановлений судом.
Аналізуючи доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеського апеляційного суду, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - ГУ ДКС України в Одеській області), Кабінету Міністрів України, в якому просив: стягнути з держави Україна в особі ГУ ДКС України в Одеській області, Одеського апеляційного суду, Кабінету Міністрів України на його користь 250 000,00 грн у відшкодування майнової шкоди (втраченого заробітку та інших грошових доходів), які він втратив внаслідок незаконних дій Одеського апеляційного суду та 1 000 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди. Позов обґрунтовано тим, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Погібка О .О. на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 11 жовтня 2019 року про обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Посилаючись на те, що зазначену ухвалу надалі скасовано постановою Верховного Суду від 11 березня 2020 року і цією ухвалою його позбавлено права на захист та оскарження неправомірного судового рішення, у зв'[язку з чим, позивач безпідставно перебував під вартою починаючи з 28 жовтня 2019 року, просив суд задовольнити позов.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та зобов'язати суд першої інстанції відкрити провадження у справі. Доводи касаційної скарги обґрунтовано нормами Законів України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР), від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV), рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 487/10128/14-ц та практикою Європейського суду з прав людини.
За правилами частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Судом першої інстанції оскаржувану ухвалу постановлено до початку розгляду справи.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що предметом спору у цій справі є вимога про стягнення з держави Україна 250 000,00 майнової (втрачений заробіток та інші грошові доходи) та 1 000 000,00 грн моральної шкоди. Тому зазначений спір не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Перевіряючи рішення суду та залишаючи його без змін, суд апеляційної інстанції послався на те, що у порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності. Разом з тим, норми КАС України регламентують порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються у порядку, визначеному процесуальними законами.
Закони України не передбачають можливість розгляду у суді заяв про визнання чи встановлення фактів незаконності дій/бездіяльності іншого суду під час вирішення та розгляду справ, оскільки такі дії/бездіяльність є пов'язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення.
Судове провадження за такою вимогою буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.
Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.
Отже, вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди під час розгляду та вирішення справи, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Виходячи з викладеного, суди констатували неможливість встановлення в іншій (новій) справі фактів вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень, шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді) за правилами будь-якого судочинства.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до статті 130 Кримінального процесуального кодексу України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
Відшкодування школи регулюється положеннями статті 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону № 266/94-ВР, а також Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року №6/5/3/41.
Тобто, діючим законодавством передбачено позовний порядок відшкодування такої шкоди, а характер правовідносин свідчить про належність вирішення спору в порядку цивільного судочинства Відтак, цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, так як відсутні ознаки публічно-правового спору.
За правилами пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Мотиви, наведені в оскаржуваних судових рішеннях та обставини, на які посилається заявник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судами норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського апеляційного суду, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб - Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області, про стягнення втраченого заробітку та інших грошових доходів та відшкодування моральної шкоди відмовити.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська