11 серпня 2020 року
м. Київ
справа №620/308/19
адміністративні провадження №К/9901/33122/19 №К/9901/34751/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,-
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про направлення за встановленою юрисдикцією справи №620/308/19
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Чернігівської обласної ради, Управління комунального майна Чернігівської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліки України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - прокуратура Чернігівської області, про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, -
В січні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (далі - позивачі) звернулися до суду з позовом до Чернігівської обласної ради, Управління комунального майна Чернігівської обласної ради, в якому просили:
- визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської обласної ради від 28.03.2018 №66-12/VII ''Про внесення змін до Положення про порядок передачі майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в оренду'' (далі - рішення від 28.03.2018 №66-12/VII);
- визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської обласної ради від 28.03.2018 №70-12/VII ''Про затвердження Положення про управління комунального майна Чернігівської обласної ради у новій редакції' (далі - рішення від 28.03.2018 №70-12/VII);
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління комунального майна Чернігівської обласної ради від 08.10.2018 №159 ''Про передачу в оренду цілісного майнового комплексу Комунального підприємства ''Ліки України'' Чернігівської обласної ради'' (далі - рішення від 08.10.2018 №159).
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.10.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019, залишено адміністративний позов без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Верховний Суд постановою від 18.06.2020 ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 скасував, а провадження у справі №620/308/19 за вищезазначеним позовом - закрив.
Роз'яснив позивачам, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду господарської юрисдикції та що вони мають право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
30.06.2020 до Верховного Суду надійшла заява позивачів, в якій вони висловили прохання передати цю справу до Господарського суду Чернігівської області, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.
Вирішуючи питання про передачу справи №620/308/19 до суду належної юрисдикції за вказаною вище заявою позивачів Верховний Суд керується положеннями частини третьої статті 354 КАС України, в якій передбачено, що у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі статтею 2 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Пунктами 1 та 6 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до частини першої статті 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
В свою чергу, статтею 30 ГПК України встановлено виключну підсудність справ, за змістом частини третьої вказаної статті спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
У даному випадку спір у цій справі виник з приводу передачі в оренду комунального майна Чернігівської обласної ради, яке знаходиться на території м. Чернігів.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вищевказаної заяви та направлення справи до Господарського суду Чернігівської області.
Керуючись статтями 354, 355,359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у справі №620/308/19 задовольнити.
Справу №620/308/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Чернігівської обласної ради, Управління комунального майна Чернігівської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліки України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - прокуратура Чернігівської області, про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, передати до Господарського суду Чернігівської області.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
А.Ю. Бучик
Л.Л. Мороз
Судді Верховного Суду