11 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3961/20 пров. № А/857/7649/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Затолочного В.С., Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року, ухвалене суддею Каленюк Ж.В. у м. Луцьку за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі № 140/3961/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправним та скасувати:
податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 08.10.2019 року № 0001583302, на підставі якого визначено до сплати суму грошових зобов'язань за платежем мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами в розмірі 24028,64 грн.;
податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 08.10.2019 року № 0001573302, на підставі якого визначено до сплати суму грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів в розмірі 52862,99 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що в серпні 2019 року контролюючий орган провів документальну невиїзну перевірку дотримання громадянином ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через державний кордон України товару та виніс податкові повідомлення-рішення, на підставі яких збільшив позивачу суму грошових зобов'язань за платежем мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами та з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів. Контролюючий орган зробив висновок про те, що позивач при розмитненні транспортного засобу занизив його вартість і, як наслідок, не доплатив ввізне мито на товари та податок на додану вартість. У основу прийняття цих рішень, відповідач поклав інформацію, надану митними органами Литовської Республіки, щодо експорту товару (транспортного засобу), який розмитнив та ввіз в Україну позивач.
Позивач зазначає, що висновки податкового органу, які покладені в основу оскаржених податкових повідомлень-рішень, не відповідають дійсності. Позивач вважає, що діяв добросовісно, оскільки при митному оформлені подав ті документи, які були передані продавцем, такі документи ніким не скасовані та не визнані судом не дійсними. Поряд з цим, податковий орган неправомірно надав перевагу документам та відомостям, які отримані від митних органів Литовської Республіки, над документами, які були подані позивачем при проведенні митних процедур. Тим більше, що позивач розмитнив транспортний засіб за резервним методом і з цим погодився митний орган.
Позивач вважає, що відповідач безпідставно виніс оскаржені податкові повідомлення-рішення, а тому, на думку позивача, такі необхідно скасувати.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.10.2019 року № 0001583302, на підставі якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами» на 24028,64 грн., в тому числі 19222,91 грн. - за податковими зобов'язаннями та 4805,73 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.10.2019 року № 0001573302, на підставі якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів» на 52862,99 грн., в тому числі 42290,40 грн. - за податковими зобов'язаннями та 10572,59 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Волинській області.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, Головне управління ДПС у Волинській області, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставин справи.
Відповідач зазначив, що за результатами порівняльного аналізу електронної митної декларації та інформації, що стосується товару, митне оформлення якого завершено, отриманої від митних органів Литовської Республіки, встановив, що позивач при декларуванні транспортних засобів Renault Megane Scenic (номер кузова - НОМЕР_1 ) та Renault Megane Scenic (номер кузова - НОМЕР_2 ), зазначив митну вартість автомобілів відповідно 3450 євро та 2800 євро. Однак, відповідно до інформації митних органів Литовської Республіки, вартість автомобілів становить відповідно 6950 євро та 6000 євро, відправником автомобіля виступала компанія «T&S Mobile». Відповідач виявив невідповідність відомостей, які впливають на розрахунок митної вартості імпортованого транспортного засобу, та встановив зниження податкового зобов'язання позивача за ввізним митом та податком на додану вартість.
Відповідач вважає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на правову норму пункту 54.4 статті 54 ПК України, згідно з якою, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, щодо складових митної вартості товару, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання.
Застосувавши цю правову норму та інформацію надану митними органами Литовської Республіки, відповідач визначив позивачу податкові зобов'язання.
Тому відповідач вважає, що, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв в порядку та спосіб визначені законодавством України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що з 23.08.2019 року по 30.08.2019 року Головне управління ДФС у Волинській області провело документальну невиїзну перевірку дотримання громадянином ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару за митними деклараціями № UA205090/2017/060294 від 15.12.2017 року та № UA205040/2018/000607 від 11.01.2018 року та склало акт перевірки № 17542/03-20-13-02/ НОМЕР_3 .
У акті перевірки відповідач зафіксував те, що позивач при декларуванні транспортних засобів Renault Megane Scenic (номер кузова - НОМЕР_1 ) та Renault Megane Scenic (номер кузова - НОМЕР_2 ), допустив порушення:
- ст. 49, ч. 1 ст. 51, ст. 52, ч. 2 ст. 53, ст. 257, ч.1 та 2 ст. 270, ч. 1 ст. 272, ч. 2 ст. 277, ст. 278, ст. 289 Митного кодексу України, п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, які полягають у поданні недостовірної інформації стосовно митної вартості товару, який переміщений на митну територію України на підставі документально підтверджених відомостей, які надійшли від уповноваженого органу іноземної держави, які мають значення для оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України та, які, відрізняються від задекларованих за МД типу ІМ40ДЕ № UA205090/2017/060294 від 15.12.2017 року та № UA205040/2018/000607 від 11.01.2018 року, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 52862,99 грн. та ввізного мита в розмірі 24028,64 грн.
Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що у графі 22 «Валюта та загальна сума за рахунком» МД № UA205090/2017/060294 від 15.12.2017 року та № UA205040/2018/000607 від 11.01.2018 року позивач зазначив митну вартість 3450 євро та 2800 євро відповідно.
Однак, відповідно до документів, надісланих митними органами Литовської Республіки, а саме: митної декларації № 17LTKR1000EK0F4F96 від 14.12.2017 року, згідно з якою здійснено експорт транспортного засобу Renault Megane Scenic (номер кузова - НОМЕР_1 ), митної декларації № НОМЕР_4 від 10.01.2018 року, згідно з якою здійснено експорт транспортного засобу Renault Megane Scenic (номер кузова - НОМЕР_2 ), рахунку-фактури від 14.12.2017 року серії TSN № 2294, рахунку-фактури від 10.01.2018 року серії TSN № 2360, вартість автомобілів становила 6950 та 6000 євро відповідно. Відправником автомобіля виступала компанія UAB «T&S Mobile», MARIJAMPOLE, LT., покупцем автомобілів виступав ОСОБА_2 .
На підставі акта перевірки відповідач 08.10.2019 року прийняв податкові повідомлення-рішення:
- № 0001583302, на підставі якого збільшив суму грошового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами» на 24028,64 грн., в тому числі 19222,91 грн. - за податковими зобов'язаннями та 4805,73 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
№ 0001573302, на підставі якого збільшив суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів» на 52862,99 грн., в тому числі 42290,40 грн. - за податковими зобов'язаннями та 10572,59 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що між відомостями експортної декларації і наданими для митного оформлення транспортного засобу на території України документами, є відмінності в частині продавця і вартості транспортного засобу.
Разом з тим, на думку суду першої інстанції, експортна декларація доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці. Вказаний документ не виключає можливості переходу права на автомобіль після такого оформлення до інших осіб.
Доказів того, що позивач мала причетність до оформлення експортної декларації і доданого до неї рахунку-фактури сторона відповідача не надала.
При цьому, офіційного перекладу документів, які надійшли від митних органів Литовської Республіки, податковий орган не надав.
Тому, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позову.
Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Пунктом 4 частини 5 статті 54 цього ж Кодексу передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.
Згідно із частиною 1 статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Частиною 1 статті 351 цього ж Кодексу визначено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Як передбачено пунктом 2 частини 2 статті 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Відповідно до частини 8 статті 264 Митного кодексу України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
При цьому, згідно з пунктом 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Проаналізувавши вищезазначені положення митного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку про те, що декларант, здійснюючи ввіз на митну територію України товарів або транспортних засобів, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації несе повну відповідальність за достовірність відомостей в ній, в тому числі щодо достовірності митної вартості.
Згідно із статтею 352 МК України посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
Частиною 6 статті 345 цього ж Кодексу визначено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів.
Згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Відповідно до пункту 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Згідно з п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:
платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;
дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;
дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;
результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
У ході перевірки відповідач встановив, що при митному оформленні позивачем транспортних засобів - автомобіля марки Renault Megane Scenic (номер кузова - НОМЕР_1 ) та Renault Megane Scenic (номер кузова - НОМЕР_2 ), за ціною 3450 євро та 2800 євро відповідно, митна вартість цих транспортних засобів була задекларована недостовірно. Аналіз документів, отриманих від митного органу Литовської Республіки, свідчить про те, що вартість товару є нижчою ніж та, що була задекларована в країні відправлення (Литовська Республіка). Так, зокрема, з експортної митної декларації Литовської Республіки та рахунку-фактури видно, що транспортні засоби Renault Megane Scenic (номер кузова - НОМЕР_1 ) та Renault Megane Scenic (номер кузова - НОМЕР_2 ) 14.12.2017 року та 10.01.2018 року (за день до їх митного оформлення позивачем) за митною вартістю 3450 євро та 2800 відправлявся з Литовської Республіки в Україну на ім'я ОСОБА_3 . Відправником автомобіля виступала компанія UAB «T&S Mobile», Kauno g. 151, 68228 MARIJAMPOLE, LT.
На підставі перевірки інформації зазначеної в документах, отриманих від митного органу Литовської Республіки, відповідач зробив висновок про заниження позивачем митних платежів.
Апеляційний суд погоджується з доводами відповідача про заниження позивачем суми митних платежів зважаючи на те, що на один і той самий автомобіль одночасно, а саме 14.12.2017 року та 01.01.2018 року, виписані рахунки-фактури фізичною особою ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_1 (позивач) та литовською фірмою-продавцем UAB «T&S Mobile» на ім'я ОСОБА_3 . Країна експорту автомобіля Renault Megane Scenic (номер кузова - НОМЕР_1 ) на ім'я « ОСОБА_5 » - Німеччина, а країна експорту автомобіля на ім'я ОСОБА_3 - Литва. Країна експорту автомобіля Renault Megane Scenic (номер кузова - НОМЕР_2 ) на ім'я « ОСОБА_5 - Литва, країна експорту автомобіля на ім'я ОСОБА_3 - Литва, При цьому, продаж автомобіля литовська фірма-продавець UAB «T&S Mobile» на ім'я ОСОБА_3 здійснила 14.12.2017 року та 10.01.2018 року.
Вартість автомобіля марки «Renault Megane Scenic (номер кузова - НОМЕР_1 ) позивач вказав 3450 євро, платіжних документів про сплату вартості транспортного засобу при митному оформленні не надав. Натомість, вартість цього транспортного засобу, відповідно до рахунку-фактури від 14.12.2017 року серії ТSN № 2294, яка виписана на ім'я ОСОБА_3 становить 6950 євро.
Вартість автомобіля марки «Renault Megane Scenic (номер кузова - НОМЕР_2 ) позивач вказав 2800 євро, платіжних документів про сплату вартості транспортного засобу при митному оформленні не надав. Натомість, вартість цього транспортного засобу, відповідно до рахунку-фактури від 10.10.2018 року серії ТSN № 2360, яка виписана на ім'я ОСОБА_3 становить 6000 євро.
Отже, відповідач, враховуючи країни експорту товару, а також документи, які надали митні органи Литовської Республіки, на думку апеляційного суду, володів інформацією про те, що вартість автомобілів «Renault Megane Scenic (номер кузова - НОМЕР_1 ) та «Renault Megane Scenic» (номер кузова - НОМЕР_2 ), становить щонайменше 6950 євро та 6000 євро відповідно.
Тому, апеляційний суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що позивач занизив митну вартість товару.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо складових митної вартості товару є порушенням митних правил за яке статтею 485 МК України передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу.
Апеляційний суд встановив те, що рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 11 вересня 2018 року у справі № 163/1461/18, яке набрало законної сили 31 жовтня 2018 року та рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 27 листопада 2018 року у справі № 163/1704/18, яке набрало законної сили 30 січня 2019 року, в діях позивача не встановлено складу адміністративного правопорушення передбачено статтею 485 МК України, а саме відсутність у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів в повному обсязі шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару.
Апеляційний суд жодним чином не спростовує обставини встановлені у рішенні суду і не заперечує того факту, що дії позивача не мали умислу на заниження митної вартості товару, однак факт заниження позивачем митної вартості товару цим рішенням не спростовується. Факт заниження позивачем митної вартості товару, на думку апеляційного суду, у повній мірі підтверджується доказами, які надані митними органами Литовської Республіки.
Отже, апеляційний суд вважає, що відповідач довів факт заниження позивачем митної вартості товару належними доказами, натомість, суд першої інстанції невірно з'ясував обставини справи, а тому, на думку апеляційного суду, прийняв рішення, яке не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року в справі № 140/3961/20 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді В. С. Затолочний
Т. І. Шинкар
Повний текст постанови складений 11.08.2020 року