11 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1044/20 пров. № А/857/6395/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузьмича С. М.,
суддів Глушка І.В., Улицького В.З.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року (ухвалене головуючим - суддею Зозуля Д.П. у м. Рівне) у справі № 460/1044/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком у законодавчо встановлених розмірах з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області виплатити ОСОБА_1 недоплачені суми пенсії за віком, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком у 2018 році з 01 січня 1373 грн, з 1 травня 1435 грн, з 1 грудня 1497 грн; у 2019 році з 1 липня 1564,00 грн; з 1 грудня 1638,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що рішенням суду зобов'язано Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити пенсію позивачці з 27.12.2017, громадянці України, яка постійно проживає на території Сполучених Штатів Америки, на підставі заяви представника від 27.12.2017. Проте, відповідач відмовився виплачувати пенсію позивачці на її банківський рахунок, що зумовило повторне звернення до суду. Згодом рішенням суду зобов'язано пенсійний орган здійснювати виплату пенсії позивачці шляхом перерахування пенсії на банківський рахунок, відкритий в установі АТ «Ощадбанк», на підставі її заяви від 18.01.2019, з дня призначення пенсії. На виконання рішення суду, відповідач, на підставі заяви позивачки від 18.01.2019 перерахував на банківський рахунок невиплачену пенсію одним платежем у розмірі 31800, 46грн, та в подальшому безпідставно виплачує пенсію щомісячно у розмірі 1373, 00 грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком, у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 , у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплатити ОСОБА_1 недоплачені суми пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум та збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком у 2018 році з 01 січня 1373 грн., з 1 травня 1435 грн., з 1 грудня 1497 грн; у 2019 році з 1 липня 1564,00 грн; з 1 грудня 1638,00 грн.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачка отримала право на призначення пенсії за віком, і відповідач зобов'язаний це право реалізовувати незалежно від того, призначена пенсія добровільно чи за рішенням суду.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 у справі № 460/965/19 управлінням 18.01.2019 було перераховано суму пенсійних виплат позивача на банківський рахунок, відкритий представником позивача в установі АТ «Ощадбанк» та в подальшому проводиться виплата пенсії у розмірі 1373, 00 грн. Однак вказує, що рішення суду не містить жодних зобов'язань щодо проведення перерахунку пенсії у разі збільшення розмірів мінімальної пенсії позивачу.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 у справі № 817/362/18, яке набрало законної сили 02.07.2018, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Зобов'язано Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити пенсію ОСОБА_1 з 27.12.2017, громадянці України, яка постійно проживає на території Сполучених Штатів Америки, на підставі заяви представника Харчука В.І. від 27.12.2017.
На виконання рішення суду, відповідач призначив позивачці пенсію. Водночас, як зазначено в рішенні суду від 10.06.2019 у справі № 460/965/19, позивачка стверджувала, що їй пенсія не виплачувалася, у зв'язку з чим вона звернулася до суду повторно.
Так, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 у справі № 460/965/19, яке набрало законної сили 17.09.2019, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 на банківській рахунок, відкритий 18.01.2019 в установі АТ «Ощадбанк». Зобов'язано Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 шляхом перерахування пенсії на банківський рахунок, відкритий в установі АТ «Ощадбанк», на підставі її заяви від 18.01.2019, з дня призначення пенсії.
Відповідно до копії виписки з рахунків у національній валюті від 12.02.2020 встановлено, що залишок коштів на рахунку становить 36019,46 грн., з яких кошти у сумі 31800, 46 грн, що надійшли на рахунок позивачки 04.11.2019 та місячні платежі по 1373, 00 грн за грудень 2019, січень-лютий 2020.
Позивачка вважаючи, що відповідач протиправно здійснює виплату їй пенсії за віком у законодавчо встановлених розмірах, без урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.
Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Як зазначено у ст. 1 Закон України № 1058-IV, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Згідно із абз. 8 ч.2 ст.5 Закону №1058-IV від 09.07.2003, виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
Частинами 1, 2 ст. 28 Закон України № 1058-IV встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
З 1 січня 2018 року для осіб, які досягли віку 65 років, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Для пенсій, призначених після 1 січня 2018 року, мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим цієї частини, виплачується після досягнення особою віку 65 років. До досягнення цього віку таким особам може бути призначена державна соціальна допомога на умовах і в порядку, визначених Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям».
Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Як встановлено колегією суддів у цій справі, на виконання вимог рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 у справі № 460/965/19 відповідачем 18.01.2019 було перераховано суму пенсійних виплат позивача на банківський рахунок, відкритий представником позивача в установі АТ «Ощадбанк» та в подальшому проводиться виплата пенсії у розмірі 1373, 00 грн.
Колегія суддів вважає, що з дня призначення пенсії позивачка користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно вимог Закону України № 1058-IV, будь-яких обмежень її прав, як пенсіонера, якій призначено виплату пенсії за рішенням суду наведеним Законом не встановлено.
Разом з цим, суд погоджується з доводами суду першої інстанції, що Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік передбачається зростання мінімальної заробітної плати, у зв'язку з чим, пенсійний орган в автоматичному режимі перераховує мінімальний розмір пенсійних виплат для непрацюючих пенсіонерів, які досягли віку 65 років та мають страховий стаж не менше 30 років для жінок та 35 років для чоловіків, а тому, посилання відповідача на відсутність у рішенні суду про зобов'язання щодо проведення перерахунку пенсії у разі збільшення розмірів мінімальної пенсії позивачу є безпідставними.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, виконання вимог закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов'язком відповідача.
На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком, у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII визначено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, які втратили працездатність становить з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII визначено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, які втратили працездатність становить з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до копії виписки з рахунків у національній валюті від 12.02.2020 виплата пенсії позивачці проводиться у розмірі 1373, 00 грн. щомісячно, з дати її призначення, згідно із рішення суду, що не заперечується апелянтом в апеляційній скарзі.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області виплатити ОСОБА_1 недоплачені суми пенсії за віком, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком у 2018 році з 01 січня 1373 грн, з 1 травня 1435 грн, з 1 грудня 1497 грн; у 2019 році з 1 липня 1564, 00 грн; з 1 грудня 1638, 00 грн, оскільки фактично розмір виплати пенсії позивачці є меншим беручи до уваги зростання мінімальної пенсії виходячи з розміру прожиткових мінімумів на одну особу в розрахунку на місяць, які втратили працездатність на 2018 та 2019 роки.
Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року у справі № 460/1044/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді І. В. Глушко
В. З. Улицький