Справа № 148/1552/19
Провадження №2/148/221/20
Іменем України
10 серпня 2020 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Ковганича С.В. при секретарі Мрочко Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги тим, що 09.08.2017 вона зареєструвала шлюб з відповідачем у відділі №2 Міжрайонного управління ЗАГС по Пушкінському муніципальному району, міським округам Івантєєвка і Фрязіно Головного управління ЗАГС Московської області, актовий запис №633.
В шлюбі у них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне життя з відповідачем не склалося. Протягом 2018 року між ними поступово погіршувались стосунки, вони мали протилежні погляди на шлюб та сім'ю, вони втратили взаєморозуміння через різні характери та погляди на життя, що в кінцевому результаті призвело до того, що вони припинили шлюбні відносини з серпня 2018 року. Подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, так як вони не проживають спільно вже більше року. Примирення між ними неможливе. Подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам. За таких обставин збереження сім'ї вважає неможливим, а тому бажає шлюб розірвати. Після розірвання шлюбу просить залишити їй її дошлюбне прізвище ОСОБА_4 .
В судове засідання позивач не з'явилася, в матеріалах справи наявна заява від неї, згідно якої вона просить судове засідання провести в її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, судові витрати залишає за собою.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подав. В матеріалах справи наявне клопотання від нього, згідно якого останній вказував, що позовні вимоги не визнає.
Відповідно до ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутность сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу від 09.08.2017 серія НОМЕР_1 , сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 09.08.2017 (а.с.5, 18).
Згідно копії свідоцтва про народження від 04.06.2018 серія НОМЕР_2 (а.с.6, 7) сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне життя сторін не склалось. Фактичні взаємини не відображають їхнього прагнення щодо збереження шлюбу та сім'ї. Причинами розірвання шлюбу є відсутність взаєморозуміння.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст.110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб з відповідачем.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи, що сторони шлюбні відносини не підтримують, проживають окремо, позивач наполягає на розірванні шлюбу, наміру зберегти сім'ю не має, належним чином повідомлений відповідач не надав суду будь-яких доказів на спростування позиції позивача, за таких обставин суд вважає, що подальше збереження їх сім'ї неможливе, а тому є підстави для розірвання шлюбу.
Статтею 113 СК України визначено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище, а отже, вимога позивача про відновлення її дошлюбного прізвища " ОСОБА_4 " є законною та підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, згідно її заяви, залишити за нею.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 105, 110, 112, 113 СК України, ст. ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст. 263- 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ) та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 09.08.2017 у відділі №2 Міжрайонного управління ЗАГС по Пушкінському муніципальному району, міським округам Івантєєвка і Фрязіно Головного управління ЗАГС Московської області, актовий запис №633.
Після розірвання шлюбу відновити ОСОБА_1 її дошлюбне прізвище " ОСОБА_4 ".
Судові витрати, понесені позивачем, залишити за нею.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області, з врахуванням п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, з врахуванням п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України.
Суддя: