06 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/126/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Пєскова В.Г.
за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.
учасники справи:
ініціюючий кредитор-1 - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцов Ігор Вікторович, особисто,
представник - адвокат Жорніченко Д.В. (ордер серії ДП №000015 від 05.08.2020)
ініціюючий кредитор-2 - Кам'янська міська рада Дніпропетровської області
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Девелопмент Груп"
розпорядник майна - арбітражний керуючий Мельниченко Костянтин Павлович
розглянув касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 20.05.2020
у складі колегії суддів: Поляков Б.М. (головуючий), Верховець А.А., Пантелієнко В.О.
та ухвалу Господарського суду міста Києва в частині закриття провадження за вимогами приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича в розмірі 59 585, 41 грн.
від 17.02.2020
у складі судді Яковенко А.В.
у справі №910/126/20
за заявою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича та Кам'янської міської ради Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Девелопмент Груп"
про відкриття провадження у справі банкрутство
1. 05.06.2020 поштовим відправленням приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцов Ігор Вікторович (далі - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцов І.В.) подав безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/126/20 в частині закриття провадження за вимогами приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича в розмірі 59 585, 41 грн. в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на етапі відкриття провадження у справі про банкрутство.
2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/126/20 визначено колегію суддів у складі Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2020.
2.1. Ухвалою 15.06.2020 Верховний Суд задовольнив заяву судді Жукова С.В. від 15.06.2020 про самовідвід у розгляді справи №910/126/20.
3. За наслідком повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №910/126/20 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Пєскова В.Г. (витяг з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2020).
3.1. Ухвалою 02.07.2020 Верховний Суд у зазначеному складі відкрив касаційне провадження у справі №910/126/20 Господарського суду міста Києва за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова І.В. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/126/20 в частині закриття провадження за вимогами приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова І.В. в розмірі 59 585, 41 грн.; призначив розгляд касаційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова І.В. на 06.08.2020 о 09:45.
4. У зв'язку з відпусткою судді Банаська О.О. відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 03.08.2020, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/126/20 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Пєскова В.Г.
4.1. Ухвалою 03.08.2020 Верховний Суд у зазначеному складі прийняв справу №910/126/20 Господарського суду міста Києва за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова І.В. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/126/20 в частині закриття провадження за вимогами приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова І.В. в розмірі 59 585, 41 грн. і доданими до неї документами до провадження; визначив дату розгляду касаційної скарги у судовому засіданні на 06.08.2020 о 10:15.
5. Відзиви на касаційну скаргу не надійшли.
Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення
6. Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцов Ігор Вікторович та Кам'янська міська рада Дніпропетровської області звернулися до місцевого господарського суду із спільною заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Девелопмент Груп" (ідентифікаційний номер 38513827, далі - ТОВ "Київ Інвест Девелопмент Груп") у зв'язку із наявною непогашеною заборгованістю на суму понад 4 млн. грн. та неможливістю задоволення цих вимог за наслідком проведених виконавчих дій з виконання судових рішень.
6.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 у справі №910/126/20 заяву Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова І.В. та Кам'янської міської ради Дніпропетровської області прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 17.02.2020.
7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Київ Інвест Девелопмент Груп", визнано грошові вимоги Кам'янської міської ради Дніпропетровської області до боржника на суму 4 059 490, 84 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; закрито провадження у справі в частині вимог приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова І.В. на суму 59 585, 41 грн.; вирішено інші процесуальні питання.
7.1. Місцевим судом встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова І.В. від 02.09.2019 ВП №59935778 в ході здійснення виконавчого провадження за рішенням суду від 06.08.2019 у справі №904/1877/19 про стягнення з боржника 3 078 141, 24 грн., визначено до стягнення з ТОВ "Київ Інвест Девелопмент Груп" основну винагороду приватного судового виконавця на суму 307 814, 12 грн. Рішення суду у цій справі було виконано приватним виконавцем Шевцовим І.В. на суму 2 482 287, 1 грн. та паралельно було задоволено вимоги про стягнення основної винагороди судового виконавця на суму 248 228, 7 грн. Залишок заборгованості за цим судовим рішенням становить 595 854, 14 грн. та, відповідно, частина не стягнутої винагороди судового виконавця складає 59 585, 41 грн.
Застосувавши положення частини першої статті 27, частини третьої статті 45 Закону України "Про виконавче провадження", статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), місцевий суд дійшов висновку, що не стягнута основна винагорода приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова І.В. на суму 59 585, 41 грн. не є грошовим зобов'язанням у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства, тому провадження у справі в частині даних вимог заявника-1 підлягає закриттю.
7.2. Ухвала суду 17.02.2020 щодо встановлених місцевим судом підстав відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Київ Інвест Девелопмент Груп" за заявою Кам'янської міської ради Дніпропетровської області; визнання грошових вимог Кам'янської міської ради Дніпропетровської області до боржника на суму 4 059 490, 84 грн.; введення мораторію на задоволення вимог кредиторів; введення процедури розпорядження майном боржника та призначення розпорядника майном боржника, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцовим І.В. в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувались, тому не є предметом касаційного перегляду у цьому провадженні.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення
8. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцов І.В. звернувся з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі щодо розгляду його грошових вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати його грошові вимоги до боржника на суму 59 585, 41 грн.
9. Постановою 20.05.2020 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова І.В. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 в частині закриття провадження у справі залишив без задоволення; ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/126/20 залишив без змін.
9.1. Апеляційний суд, з посиланням на положення статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", зазначив, що розмір основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у постанові про стягнення основної винагороди.
9.2. Апеляційний суд констатував, що звертаючись до суду із спільною заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Київ Інвест Девелопмент Груп", приватний виконавець вважав себе кредитором в розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки грошові кошти на суму 59 585, 41 грн. є частиною нестягнутої основної винагороди приватного виконавця за примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2019 у справі №904/1877/19. Разом з тим, заборгованість на суму 3 078 141, 24 грн., яка підлягала стягненню відповідно до зазначеного рішення місцевого суду та постанови приватного виконавця від 02.09.2019, була стягнута лише частково (на загальну суму 2 482 287, 10 грн.), залишок заборгованості за зазначеним рішенням суду становить 595 854, 14 грн.
9.3. Застосувавши положення статей 12, 30, 39 Кодексу України з процедур банкрутства, апеляційний суд дійшов висновку, що питання погашення грошових вимог на суму 595 854, 14 грн., які повинно сплатити ТОВ "Київ Інвест Девелопмент Груп" за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2019 у справі №904/1877/19, буде вирішувати арбітражний керуючий, а не приватний виконавець. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги приватного виконавця про визнання його грошових вимог у непогашеній частині основної грошової винагороди є намаганням отримати кошти за роботу, яку фактично буде виконувати інша особа - арбітражний керуючий. Відтак, апеляційний суд погодився з судом першої інстанції в частині закриття провадження у справі щодо грошових вимог приватного виконавця, оскільки дійшов висновку, що такі вимоги щодо частини основної грошової винагороди, яку він мав отримати за повне виконання судового рішення, є безпідставними.
Доводи скаржника (ініціюючого кредитора-1 у справі)
10. Скаржник доводив, що зобов'язання боржника перед кредитором, яким у даному випадку є приватний виконавець, повністю відповідає визначенню грошового зобов'язання, зазначеному у статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, яка не виключає виникнення грошових зобов'язань "з інших підстав, передбачених законодавством України". Скаржник зазначив, що постанова про стягнення основної винагороди є виконавчим документом (стаття 3), прийнятим на виконання статей 27 (частина перша) та 45 (частина третя) Закону України "Про виконавче провадження", а тому за наслідком прийняття такої постанови виникають грошові зобов'язання боржника та відповідно, грошові вимоги приватного виконавця як кредитора до боржника. Також, скаржник звернув увагу, що постанова приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова І.В. про стягнення основної винагороди від 02.09.2019 боржником або будь-якими іншими особами у встановленому законом порядку не оскаржувалась.
11. Скаржник аргументував, що висновки апеляційного суду щодо провідної ролі арбітражного керуючого після відкриття провадження у справі про банкрутство не спростовують факт існування грошового зобов'язання боржника перед приватним виконавцем на підставі винесеної постанови, як чинного виконавчого документа, у той час як початок роботи розпорядника майна у справі пов'язаний саме з неможливістю виконання боржником своїх грошових зобов'язань, зокрема, і перед приватним виконавцем. Внаслідок цього суди порушили статтю 1 КУзПБ, не розглянувши по суті частину вимог ініціюючого кредитора-1.
12. Скаржник зазначив, що стягнення основної винагороди є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що починається з моменту порушення виконавчого провадження з виконання рішення суду та здійснюється поряд із стягненням грошових сум, визначених рішенням суду. Таке стягнення у даному випадку є безспірним, як стягнення за виконавчим документом, та оскільки воно не заперечувалося боржником при порушенні справи про банкрутство.
13. Скаржник доводив, що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №480/3452/19, які, на думку скаржника, є більш актуальними та правильними у порівнянні із застосованими апеляційним судом висновками, які викладені у постанові від 03.03.2020 у справі №260/801/19, яка прийнята раніше. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначене є підставою для касаційного оскарження.
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
14. Кодекс України з процедур банкрутства
Абзац 5 частини першої статті 1 - грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника-юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви;
Абзац 11 частини першої статті 1 - кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частина перша статті 39 - перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання.
Частина шоста статті 39 - господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.
15. Закон України "Про виконавче провадження"
Пункт 5 частини першої статті 3 - відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Частина п'ята статті 26 - виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частина перша статті 27 - виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частина друга статті 27 - виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частина четверта статті 27 - державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Пункт 5 частини п'ятої статті 27 - виконавчий збір не стягується: у разі виконання рішення приватним виконавцем.
Частина дев'ята статті 27 - виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Пункт 4 частини першої статті 34 - виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: … відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Пункт 9 частини першої статті 39 - виконавче провадження підлягає закінченню у разі : …. фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Частина друга статті 39 - постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Частина третя статті 39 - у випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Частина перша статті 40 - у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частина третя статті 40 - у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Частина перша статті 45 - розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Частина друга статті 45 - розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
Частина третя статті 45 - основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
16. Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"
Стаття 1 - примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Частина перша статті 31 - за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Частина друга статті 31 - винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Частина третя статті 31 - основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частина четверта статті 31 - основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частина п'ята статті 31 - якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частина шоста статті 31- основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.
Частина сьома статті 31 - приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, приватний виконавець нараховує основну винагороду із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому приватний виконавець зобов'язаний нараховувати основну винагороду щомісяця у розмірі, визначеному частиною третьою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення основної винагороди за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься приватним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про її нарахування.
17. Господарський процесуальний кодекс України
Частина перша статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частини перша, п'ята статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
18. Діючи в межах повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів здійснює перегляд постанови апеляційного суду та ухвали місцевого суду в межах предмета касаційного оскарження судових рішень в частині закриття провадження за вимогами приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича на суму 59 585, 41 грн. та в межах доводів касаційної скарги згідно з пунктами 10-13 описової частини цієї постанови.
А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права, мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
19. Відповідно до положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Отже, законодавцем не обмежено перелік підстав, з яких виникають грошові зобов'язання боржника перед кредиторами. Такими підставами можуть бути укладені боржником договори (правочини), грошові зобов'язання зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, які виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.
До грошових зобов'язань боржника законодавець також відносить будь-які виражені у грошовій формі зобов'язання, які виникають в силу інших підстав, передбачених законодавством, за винятком неустойки (штрафу, пені) та інших фінансових санкцій, визначених на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника-юридичної особи, що виникли з такої участі (абзац 5 частини першої статті 1 КУзПБ).
20. Відповідно до статей 1, 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", законодавцем наділено приватних виконавців компетенцією з виконання судових рішень, визначено основну винагороду приватного виконавця як таку, що визначається у вигляді відсотка від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів), у разі виконання рішення майнового характеру та передбачено, що розмір основної винагороди приватного виконавця визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №643 від 08.09.2016 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, згідно з пунктом 19 якого визначено право приватного виконавця, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", на одержання основної винагороди у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Отже, відповідно до зазначених положень законодавства у боржника виникають перед приватним виконавцем грошові зобов'язання сплатити приватному виконавцю суму основної винагороди, виключення яких не передбачено абзацом 5 частини першої статті 1 КУзПБ.
21. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами, які видаються виконавцем на підставі рішення суду, яке підлягає примусовому виконанню.
Аналіз частин 4-7 статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" дозволяє зробити висновок про те, що основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Однак, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Остаточно основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення приватним виконавцем. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
22. Відтак, законодавцем визначено правовий статус постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди як виконавчого документа, яким визначено грошове зобов'язання боржника перед приватним виконавцем за наслідком прийняття такої постанови. Стягнення за такою постановою є триваючою у часі процедурою, що здійснюється паралельно з виконанням приватним виконавцем судового рішення про стягнення грошової суми на користь стягувача, яка допускає поетапне виконання судового рішення та пропорційне задоволення вимог приватного виконавця щодо основної винагороди; завершується процедура виконання судового рішення стягненням залишку основної винагороди на користь приватного виконавця, загальна сума якої була визначена приватним виконавцем на момент винесення постанови про порушення виконавчого провадження та визначення розміру основної винагороди приватного виконавця.
23. Отже, грошове зобов'язання зі сплати основної винагороди приватному виконавцю виникає з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та визначення розміру основної винагороди у такому виконавчому провадженні, відповідно до зазначеного правового регулювання Законом України "Про виконавче провадження" і Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", якщо постанова про визначення розміру основної винагороди не скасована в судовому порядку.
24. Відповідно до абзацу 11 частини першої статті 1 КУзПБ, кредитор - це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
Оскільки на приватного виконавця законодавцем покладено повноваження з виконання судових рішень, які підлягають обов'язковому виконанню на всій території України, колегія суддів касаційного суду зазначає про покладення на приватного виконавця функцій державного органу з виконання судових рішень від імені держави. Грошові вимоги такого кредитора до боржника щодо його грошових зобов'язань перед приватним виконавцем охоплюються поняттям кредиторських вимог, поряд з вимогами інших державних органів грошового характеру.
25. З огляду на такий юридичний аналіз, колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що грошове зобов'язання боржника зі сплати основної винагороди приватному виконавцю не підпадає під ознаки "грошових зобов'язань", визначених згідно з абзацом 5 частини першої статті 1 КУзПБ та зазначає про неправильне застосування судами положень статті 1 КУзПБ як таких, що не включають до загального поняття "грошових зобов'язань" грошових зобов'язань боржника перед приватним виконавцем зі сплати основної винагороди, визначених постановою приватного виконавця при порушенні виконавчого провадження.
26. Відповідно до положень статті 39 КУзПБ законодавець, на відміну від Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відмовився від таких умов відкриття провадження у справі про банкрутство, як обґрунтування ініціюючим кредитором (чи декількома кредиторами у випадку подання єдиної заяви про відкриття процедури банкрутства) доказів відкриття виконавчого провадження не менше трьох місяців до моменту відкриття процедури банкрутства.
27. Відтак, Кодекс України з процедур банкрутства вже не можна вважати продовженням процедури виконавчого провадження судового рішення. А тому висновки апеляційного суду про те, що розпорядником майна вчинятимуться дії з виконання судового рішення, що унеможливлює задоволення вимог приватного виконавця про визнання у процедурі банкрутства грошових вимог приватного виконавця, які є частиною його основної винагороди, що не була стягнута у виконавчому провадженні, внаслідок часткового виконання рішення суду, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими, виходячи з іншого правового регулювання, яке передбачено КУзПБ.
Наявність виконавчого провадження не є підставою для порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства, а такою підставою є неплатоспроможність боржника, яка встановлюється судом під час розгляду заяви боржника та/або кредиторів про порушення справи про банкрутство на підставі наданих до такої заяви доказів.
28. Виходячи з аналізу положень статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб). Основним завданням виконавчого провадження є виконання судових рішень та рішень інших органів.
Водночас, відповідно до преамбули, Кодексом України з процедур банкрутства встановлюються умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Отже, за своєю суттю виконавче провадження та процедури банкрутства є різними процедурами, які прямо не пов'язані між собою, мають різні способи та процедури регулювання, а також різний кінцевий результат (наслідки). Не кожне виконавче провадження має наслідком порушення провадження у справі про банкрутство, не кожне провадження у справі про банкрутство відкривається на підставі неможливості виконати рішення суду чи рішення інших органів (посадових осіб).
29. За приписами частин першої та шостої статті 39 КУзПБ, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.
Отже, завданням першого судового засідання у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (підготовчого засідання) є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі. Наявність таких обставин є підставою відмови у визнанні таких вимог та відкритті провадження у справі про банкрутство.
30. Місцевим судом встановлено, що вимоги ініціюючого кредитора Кам'янської міської ради Дніпропетровської області обґрунтовуються наявністю загальної заборгованості на суму 4 059 490, 84 грн. за рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області у справах №904/1877/19 від 06.08.2019 та №904/1879/19 від 20.08.2019. А вимоги ініціюючого кредитора - приватного виконавця Шевцова І.В. було заявлено на суму 59 585, 41 грн. грошових вимог, які виникли на підставі постанови приватного виконавця від 02.09.2019 про стягнення 307 814, 12 грн. основної винагороди, у зв'язку із частковим виконанням в ході виконавчого провадження рішення суду від 06.08.2019 у справі №904/1877/19 про стягнення з боржника на користь Кам'янської міської ради Дніпропетровської області 2 482 287, 10 грн. та пропорційним задоволенням у цьому випадку вимог приватного виконавця про перерахування основної грошової винагороди (том 1, а.с. 171-172).
Як вбачається з матеріалів справи, боржником не надано суду відзиву на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, представники боржника не з'явилися у підготовче судове засідання 17.02.2020, а ухвала суду 28.01.2020 про прийняття заяви про відкриття справи про банкрутство з призначенням судового розгляду на 17.02.2020 повернулася до місцевого суду з відміткою АТ "Укрпошта" 02.03.2020 "за закінченням терміну зберігання", тільки 03.03.2010 (том 1, а.с. 73-77).
Отже, судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено обставин наявності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора - приватного виконавця Шевцова І.В., які б могли бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство згідно з частиною шостою статті 39 КУзПБ.
31. Відповідно до загальних правил розгляду конкурсних вимог кредиторів, які передбачено статтями 45, 47 КУзПБ, як на стадії відкриття провадження у справі про банкрутство, так у ході розгляду кредиторських вимог, до повноважень суду віднесено розгляд спірних вимог кожного кредитора по суті з прийняттям ухвали про визнання таких вимог повністю чи частково або про відмову у визнанні вимог кредитора до боржника повністю чи частково. За наслідком такого розгляду формується перелік як визнаних, так не визнаних судом вимог кредиторів (абзац третій частини другої статті 47 КУзПБ).
Отже, Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено процесуальної можливості закриття провадження з розгляду вимог окремого кредитора на етапі відкриття процедури банкрутства. Загальні підстави закриття провадження у справі про банкрутство, передбачені статтею 90 КУзПБ, у даному випадку не можуть застосовуватися, оскільки спірні правовідносини виникли на етапі відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою ініціюючого кредитора. Підстав для застосування судами положень статті 231 ГПК України судами не встановлено.
З огляду на таке, висновки місцевого суду згідно з пунктом 7 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 про закриття провадження у справі №910/126/20 у частині вимог приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова І.В. на суму 59 585, 41 грн., колегія суддів Касаційного господарського суду вважає необґрунтованими та помилковими.
32. За змістом оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій не вбачається, що судами встановлено обставини, які є підставою для закриття виконавчого провадження ВП №59935778, складовою частиною якого є стягнення основної винагороди 307 814, 12 грн. (у невиконаній частині на суму 59 585, 41 грн.).
Також, судами попередніх інстанцій не надано оцінки доводам скаржника про те, що зазначена постанова приватного виконавця боржником у судовому порядку не оскаржувалась, в частині стягнення 59 585, 41 грн. за заявою боржника не скасовувалась.
Відтак, місцевий та апеляційний суди не виконали належним чином вимог законодавства про банкрутство на предмет перевірки вимог ініціюючого кредитора (приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова І.В.) на суму 59 585, 41 грн. як таких, що виникли на підставах, передбачених законодавством, є грошовими за своєю правовою природою та не мають ознак спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
33. Доводи скаржника про незастосування судами останнього висновку Верховного Суду згідно з постановою від 28.04.2020 у справі №480/3452/19 щодо застосування частини дев'ятої статті 27 та пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", колегія суддів касаційного суду вважає частково обґрунтованими, однак з огляду на неповноту дослідження обставин справи щодо наявності судового спору про дійсність вимог ініціюючого кредитора Шевцова І.В. до боржника про стягнення основної винагороди на суму 59 585, 41 грн. та за відсутності заперечень боржника щодо визнання цих вимог, як вимог ініціюючого кредитора, неможливо дійти висновку про різне застосування зазначених норм процесуального права.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
34. З огляду на зазначене та наявність порушень норм законодавства про банкрутство та процесуального права при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду від 20.05.2020 та ухвали місцевого суду від 17.02.2020 в частині розгляду заяви приватного виконавця Шевцова І.В. з грошовими вимогами на суму 59 585, 41 грн. та передачі справи для розгляду до місцевого суду в іншому складі суду у зазначеній частині.
В. Судові витрати
35. Питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України Верховним Судом не вирішувалось, оскільки розгляд справи по суті не завершено.
На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 310, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 в частині закриття провадження за вимогами приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича в розмірі 59 585, 41 грн. у справі №910/126/20 скасувати.
Справу №910/126/20 в частині розгляду заяви приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігоря Вікторовича з грошовими вимогами на суму 59 585, 41 грн. передати для розгляду в іншому складі суду у зазначеній частині до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.Й. Катеринчук
Судді В.В. Білоус
В.Г. Пєсков