ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
11 серпня 2020 року, м. Херсон, справа № 923/221/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В., розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до Херсонського державного університету, м. Херсон,
про стягнення 4786,66грн.
Позиція та докази позивача
Правовими підставами позову Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) до Херсонського державного університету (відповідач) про стягнення 4786,66грн, з яких 4481,13грн пені та 305,53грн річних (3%), вказано ст.ст.173-175,193, 216, 230-232 Господарського та ст.ст.526, 530, 610-612, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексів України, а в якості обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги зазначено про порушення відповідачем зобов'язань за договором № 75/16-ТЕ(Т)-33 від 29.01.2016 постачання природного газу, а саме, про нездійснення відповідачем оплати отриманого від позивача природного газу за січень, лютий та березень 2016 року, у встановлені договором строки, через що у позивача, в силу закону та договору, виникло право на нарахування пені та річних.
На підтвердження вказаних у позовній заяві обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, у позовній заяві зазначено та подано разом з нею: договір № 75/16-ТЕ(Т)-33 від 29.01.2016 постачання природного газу, з додатковими угодами №/№ 1, 2; акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2016, 29.02.2016, 31.03.2016 до цього договору; довідку під назвою "Сальдо, "Херсонський державний університет" з 01.01.2016 по 31.12.2016 та виписка за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 щодо операцій по вказаному договору № 75/16-ТЕ(Т)-33 від 29.01.2016; розрахунок заявлених до стягнення сум пені та річних (а.с.10-25).
Позиція та докази відповідача
Відповідач належним чином повідомлений судом про вказаний заявлений до нього позов та судовий розгляд цього позову, що підтверджується наступним:
- ухвала суду від 05.03.2020 про відкриття провадження у даній справі, що суд надіслав відповідачеві рекомендованим листом, отримана відповідачем 13.03.2020 (підтверджується наявним у справі поштовим повідомленням та визнано відповідачем за текстом клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№ 2021 від 16.03.2020));
- представник відповідача 17.03.2020 ознайомився з матеріалами даної справи, про що наявна відмітка на клопотанні (вх.№ 2021 від 16.03.2020).
Процесуальні дії та рішення суду
Ухвалою суду від 05.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, та встановлено відповідачу строк 27.03.2020 для надання відзиву на позов, який відповідно до положень п.4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 30.03.2020 540-ІХ), був автоматично продовжений на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (СОVID-19).
Ані у вказаний встановлений судом строк, 27.03.2020, ані дотепер відповідач не подав суду та позивачу відзиву на позов. Про причини ненадання відзиву відповідач не повідомив, клопотань про продовження строку надання відзиву на позов до суду не подав.
Поряд з цим, у відповідності до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення коронавірусної (СОVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ, що набрав чинності 17.07.2020, строк подання відзиву на позов може бути продовжений за заявою учасника судового процесу, у разі пропуску цього строку з поважних причин, які зумовлені обмеженнями, впровадженими через вказаний карантин. Відповідно ж до п.2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону України від 18.06.2020 № 731-ІХ процесуальні строки, які були продовжені на підставі п.4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 30.03.2020 540-ІХ), закінчуються через двадцять днів після набрання чинності цим Законом (від 18.06.2020 №731-ІХ), протягом цього 20-денного строку учасники справи мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом (від 18.06.2020 №731-ІХ).
Таким чином, станом на 07.08.2020 строк для подання відзиву на позов завершив свій перебіг, через відсутність заяви (клопотання) відповідача про продовження цього строку.
Позивачем дотримано вимоги ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України щодо подання доказів разом з поданням позовної заяви, а тому письмові докази, які подано разом з позовною заявою прийнято судом до розгляду. За таких обставин розгляд справи у відповідності до ч.9 ст.165 цього ж Кодексу здійснено за її наявними матеріалами.
Обставини, які встановлено судом
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (яке на теперішній час має назву - Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), як постачальник (надалі - позивач), та Херсонський державний університет, як споживач (надалі - відповідач), уклали 29.01.2016 між собою договір постачання природного газу № 75/16-ТЕ(Т)-33 від 29.01.2016.
Основними умовами цього договору, які впливають на взаємовідносини сторін в межах даного спору між ними, є наступні:
- постачальник зобов'язався передати у власність споживачу протягом першого кварталу 2016 року, природний газ у загальному обсязі до 127,341тис.м3, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити газ у вказаному обсязі на умовах договору (за п.1.1. та п.2.1. договору);
- приймання-передача природного газу оформлюється актом (п.3.4.);
- остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ споживач здійснює до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1.);
- за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з законом та договором (п.8.1.);
- у разі невиконання споживачем пункту 6.1. даного договору споживач зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.8.2.);
- строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором щодо стягнення пені та відсотків річних, становить п'ять років (п.10.3.);
- договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині реалізації природного газу по 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (Розділ 12).
До даного договору № 75/16-ТЕ(Т)-33 від 29.01.2016 позивач та відповідач уклали дві додаткові угоди, № 1 без дати та № 2 від 29.01.2016, за якими узгодили внесення змін до окремих положень цього договору. Проте, внаслідок укладання цих додаткових угод зміст положень вказаних пунктів 1.1, 2.1., 3.4, 6.1, 8.1, 8.2, 10.3 та Розділу12 даного договору №75/16-ТЕ(Т)-33 від 29.01.2016 не зазнав змін.
На виконання умов даного договору позивач передав відповідачу, а останній, в свою чергу, прийняв за актами приймання-передачі природний газ у загальному обсязі 82,006тис.м3 та загальною вартістю 179252,64грн (з урахуванням податку на додану вартість): за актом від 31.01.2016 на суму 92577,22грн у обсязі 42,353тис.м3, за актом від 29.02.2016 на суму 48219,80грн у обсязі 22,060тис.м3, за актом від 31.03.2016 на суму 38455,62грн у обсязі 17,593тис.м3.
Розрахунки за вказані обсяги природного газу здійснено відповідачем несвоєчасно (з порушенням встановлених договором строків розрахунків), через що позивачем нараховані відповідачеві за неналежне виконання грошових зобов'язань по договору за зобов'язаннями січня 2016 року 3450,15грн пені та 235,24грн річних (3%), лютого 2016 року 753,60грн пені та 51,38грн річних (3%), березня 2016 року 277,38грн пені та 18,91грн річних (3%).
За обліком позивача, за станом на 21.04.2016 відсутня заборгованість відповідача з оплати природного газу, який відповідач отримав від позивача на підставі договору №75/16-ТЕ(Т)-33 від 29.01.2016 постачання природного газу.
Під час розгляду справи відповідач не надав доказів сплати а ні повністю, а ні частково, заявлених до стягнення з нього 4481,13грн пені та 305,53грн процентів річних (3 %).
Правові норми, що підлягають застосуванню
Щодо підстав виникнення та порядку виконання господарських зобов'язань
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.
Відповідно ж до ч.1 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 та ч.6 ст.265 Господарського кодексу України:
- за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму;
- до відносин поставки не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно ж до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо іншого строку оплати не встановлено договором.
Щодо наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3%) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч.1 та ч.2 ст.217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є, зокрема, грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно ж до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Оцінка судом встановлених обставин, з урахуванням положень правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні спору
1. Щодо виконання сторонами своїх господарських зобов'язань
Наявність укладеного між сторонами справи договору № 75/16-ТЕ(Т)-33 від 29.01.2016 постачання природного газу свідчить на користь виникнення між позивачем та відповідачем майново-господарських зобов'язань, в силу яких, як-то встановлено у відповідності до приписів ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Позивач виконав встановлені для нього законом (за ч.1 ст.265 Господарського кодексу України) та умовами договору № 75/16-ТЕ(Т)-33 від 29.01.2016 (п.1.1., п.2.1., п.3.4.), як для постачальника, зобов'язання перед відповідачем в частині передачі (поставки) відповідачеві протягом періоду дії договору природного газу на загальну суму 179252,64грн, у обсягах, що відповідач прийняв за актами приймання-передачі від 31.01.2016, 29.02.2016, 31.03.2016.
Вказані акти приймання-передачі природного газу підписано відповідачем, з скріпленням відповідного підпису посадової особи відповідача відбитком печатки відповідача, без будь-яких зауважень та заперечень, зокрема, щодо обсягів щомісячного постачання природного газу. Докази іншого у справі відсутні. Проте, відповідач не виконав встановлені для нього законом (за ч.1 ст.265 Господарського та ч.1 ст.692 Цивільного кодексів України) та умовами договору № 75/16-ТЕ(Т)-33 від 29.01.2016 (п.1.1., п.6.1.), як для покупця (споживача), зобов'язання перед позивачем в частині здійснення оплати прийнятого від позивача природного газу у встановлені договором строки.
2. Щодо нарахування пені та річних
Неустойка (зокрема, пеня) має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо іншій розмір процентів річних не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідач не надав контррозрахунків заявлених до стягнення 4481,13грн пені та 305,53грн процентів річних (3%). Виконані позивачем розрахунки вказаних заявлених до стягнення сум пені та процентів річних судом перевірено. Ці розрахунки не містять арифметичних помилок, а також не є завищеними, оскільки виконані, розрахунок пені - у відповідності до положень п.8.1.-п.8.2. укладеного між сторонами договору № 75/16-ТЕ(Т)-33 від 29.01.2016, положень ст.ст.230, 231 Господарського та ст.549 Цивільного кодексів України, а розрахунок процентів річних - у відповідності до положень п.8.1. цього ж договору та ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
Суд констатує про встановлення за п.10.3 договору № 75/16-ТЕ(Т)-33 від 29.01.2016 постачання природного газу строку позовної давності тривалістю п'ять років за вимогами про стягнення пені та відсотків річних.
Суд, також, констатує про те, що згідно з доданим до позовної заяви розрахунком пені, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати природного газу по зобов'язаннях:
- січня 2016 року існувала з 16.02.2016 по 17.03.2016 (тобто, протягом одного місяця) й повністю погашена за три роки та одинадцять з половиною місяців до звернення позивача до суду з позовом про стягнення 3450,15грн пені, що нарахована через існування цього боргу;
- лютого 2016 року існувала з 15.03.2016 по 27.03.2016 (тобто, протягом 13-ти днів) й повністю погашена за три роки та одинадцять місяців до звернення позивача до суду з позовом про стягнення 753,60грн пені, що нарахована через існування цього боргу;
- березня 2016 року існувала з 15.04.2016 по 20.04.2016 (тобто, протягом 6-ти днів) й повністю погашена за три роки та десять місяців до звернення позивача до суду з позовом про стягнення 277,38грн пені, що нарахована через існування цього боргу.
Вказані обставини проведення розрахунків за природний газ по договору № 75/16-ТЕ(Т)-33 від 29.01.2016 постачання природного газу, за наявності клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, могли б бути підставою для зменшення судом заявленої до стягнення пені, з урахуванням положень ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України. Проте, у цій справі відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені.
Висновки суду
На підставі наведених правових норм, у зв'язку з невиконанням відповідачем у належний строк (строк, що встановлений договором № 75/16-ТЕ(Т)-33 від 29.01.2016 постачання природного газу) своїх зобов'язань щодо оплати отриманого у січні, лютому та березні 2016 року від позивача природного газу, позовні вимоги в частині стягнення 4481,13грн пені та 305,53грн процентів річних підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Судовими витратами у справі є витрати позивача на сплату судового збору за платіжним дорученням від 18.02.2020 № 0000001323 у сумі 2102грн, які у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, а саме "у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог", покладаються на відповідача, оскільки позов задоволений повністю.
Керуючись ст.ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Херсонського державного університету (місцезнаходження: 73003, м.Херсон, вул. Університетська, буд.27; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02125609) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20077720) 4481,13грн пені, 305,53грн річних (3%) та 2102грн компенсації витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 11.08.2020
Суддя К.В. Соловйов