ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.08.2020Справа № 910/4947/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши спрощеному позовному провадженні без виклику сторін господарську справу
За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс ЛТД" (04112, м.Київ, вул.Степана Руданського,3-А, код ЄДРПОУ 13700667)
про стягнення 10 357,42 грн.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс ЛТД" про стягнення 7 919,25 грн пені, 2438,17 грн 3% річних за прострочення виконання зобов'язання за листопад-грудень 2017, січень-квітень 2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно повідомлень про вручення поштових відправлень, ухвалу суду від 14.04.2020 позивач отримав - 17.04.2020, відповідач -17.04.2020.
Відповідач письмового відзиву на позов, жодних клопотань до суду не надав.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Судом враховано, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30.03.2020", яким доповнено розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 р. "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із змінами та доповненнями карантин установлено на всій території України до 31.08.2020 р.
17.07.2020 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-IX яким пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України викладено у новій редакції, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Суд зазначає, що визначений 20-денний строк для вчинення учасниками процесуальних дій щодо продовження процесуальних строків у зв'язку із карантином, є таким, що сплинув 07.08.2020.
Жодних пояснень, клопотань від позивача та відповідача, у т.ч. щодо неможливості реалізації процесуальних прав через запровадження карантину, продовження процесуальних строків, до суду не надходило.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності клопотань учасників справи про продовження процесуальних строків, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
06.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач, тип компанії змінено на підставі постанови КМУ № 226 від 06.03.2019 на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс ЛТД" (споживач, відповідач) був укладений договір № 2050/1718-ТЕ-41 постачання природного газу, за умовами якого якого сторони визначили, що постачальник зобов'язується передати у власність споживачеві у 2017-2018 роках природний газ (надалі - газ), а споживач - прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором може бути поставлений газ власного видобутку (газ, видобутий на території України та/або імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України).
Відповідно до п. 3.1 договору, постачальник передає споживачу газ у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.
Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Згідно з п. 5.1 договору, ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням.
Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п.3.4).
За умовами п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 12 договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
В подальшому сторонами було внесено в договір ряд змін, визначених у додаткових угодах № 1 від 11.01.2018, № 2 від 06.04.2018, № 3 від 07.06.2018, №4 від 06.08.2019, № 5 від 04.09.2018, у т.ч. щодо здійснення розрахунків., №3, № 4 та № 5.
Зокрема додатковою угодою №1 було внесено зміни до пункту 6.1 розділу 6 «Порядок та умови проведення розрахунків» та викладено у наступній редакції «Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету , затвердженого постановою КМУ від 4 березня 2002р. №256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором».
У підпункті 4 пункту 11.3 розділу 11 «Інші умови» Договору сторони погодили, що будь- які спільні протокольні рішення або надані споживачем будь- які документи щодо оформлених та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету , затвердженого постановою КМУ від 4 березня 2002р. №256, протоколи нарад,- дво - та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами не можуть бути використані до відносин за цим договором як внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору». Ця додаткова угода поширює свою дію на правовідносини з 01 січня 2018 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання договору поставив та передав у власність відповідача природний газ на суму 3132122,94 грн, що підтверджується актами приймання-передавання природного газу від 31.10.2017 на суму 173 559,08 грн, від 30.11.2017 на суму 414 362,98 грн, від 31.12.2017 на суму 516 531,91 грн, від 31.01.2018 на суму 525 178,43 грн, від 28.02.2018 на суму 524 674,34 грн, від 31.03.2018 на суму 532 543,99 грн, від 30.04.2018 на суму 134 027,04 грн, від 31.05.2018 на суму 69 095,09 грн, від 30.06.2018 на суму 56 190,54 грн, від 31.07.2018 на суму 63182,48 грн, від 31.08.2018 на суму 59814,01 грн, від 30.09.2018 на суму 62963,05 грн, копії яких містяться у матеріалах справи.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати природного газу на вказану суму по актах, проте з прострочення оплати, чим порушив договірні зобов'язання, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 7 919,25 грн пені, 2438,17 грн 3% річних за прострочення виконання зобов'язання за листопад-грудень 2017, січень-квітень 2018 року.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вказувалось вище, сторонами передбачено та закріплено строк оплати за переданий газ умовами п. 6.1 договору, а саме: до 14-го числа(включно) місця, наступного за місяцем поставки газу. Та, в редакції додаткової угоди № 3 від 31.03.2016, яка діє з 01.04.2016, до 25-го числа(включно) місця, наступного за місяцем поставки газу.
Поставка природного газу по договору підтверджується актами приймання передавання природного газу на загальну суму 3 132 122,94 грн, які підписані та скріплені печатками обох сторін та копії яких долучені до справи.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 8.2 договору, у разі невиконання споживачем умов п. 6.1 договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
За умовами додаткової угоди № 1 ппункт 8.2. та пункт 8.3 розділу 8 «Відповідальність сторін» Договору викладено у редакції: «У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат проведені зі споживачем відповідно до постанови КМУ від 04.03.2002 №256». Також сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору , підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів, тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету , затвердженого постановою КМУ від 4 березня 2002р. №256 не звільняє споживача від обов язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим Договором».
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення пені за листопад 2017 у розмірі 1589,58 грн, за грудень 2017 у розмірі 1941,63 грн, за січень 2018 у розмірі 1035,79 грн, за лютий 2018 у розмірі 1787,38 грн, за березень 2018 у розмірі 1564,87 грн, всього 7919,25 грн, суд встановив, що вказаний розрахунок є арифметично вірним, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 7919,25 грн пені суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Позивачем заявлено до стягнення 2438,17 грн 3% річних за листопад 2017 - лютий 2018, березень -квітень 2018 року, які є обґрунтованими, правильність розрахунку судом перевірено.
За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем письмового відзиву на позов, контр розрахунку заявлених вимог не надав, стверджувань відповідача прос прострочення виконання зобов'язання не спростував.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість вимог позивача та наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс ЛТД" (04112, м.Київ, вул.Степана Руданського,3-А, код ЄДРПОУ 13700667) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького,6, код ЄДРПОУ 20077720) 7919 (сім тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 25 коп пені, 2438 (дві тисячі чотириста тридцять вісім) грг 17 коп 3% річних, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак