ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.08.2020Справа № 910/6153/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
За позовом Фізичної особи - підприємця Поліщук Сергія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-РЕСУРС" (03062, м.Київ, вул. Туполєва, 12-А, код ЄДРПОУ 33834628)
про стягнення 29796 грн.
Фізична особа - підприємець Поліщук Сергій Анатолійович звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-РЕСУРС" 29 796,00 грн заборгованості по договору № НМ-17 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів від 24.07.2019 по Заявці № 23 від 13.09.2019.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.05.2020 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання, встановив учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав, у т.ч. строк для подання відповідачем заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу суду від 12.05.2020 позивач отримав - 18.05.2020, відповідач - 15.05.2020.
Відповідач письмового відзиву по справі, заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження не надав, враховуючи отримання ухвали суду відповідач є таким, що належним чином повідомлений про судовий розгляд справи.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом враховано, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30.03.2020", яким доповнено розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 р. "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із змінами та доповненнями карантин установлено на всій території України до 31.08.2020 р.
17.07.2020 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-IX яким пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України викладено у новій редакції, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Суд зазначає, що визначений 20-денний строк для вчинення учасниками процесуальних дій щодо продовження процесуальних строків у зв'язку із карантином, є таким, що сплинув 07.08.2020.
Жодних пояснень, клопотань від позивача та відповідача, у т.ч. щодо неможливості реалізації процесуальних прав через запровадження карантину, продовження процесуальних строків, до суду не надходило.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності клопотань учасників справи про продовження процесуальних строків, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
24.07.2019 між позивачем - ФОП Поліщук С.А. (виконавець) та відповідачем - ТОВ «ТРАНС-РЕСУРС» (замовник) був укладений договір № НМ-17 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, предметом якого є регламентування взаємовідносин між замовником та виконавцем, які виникають при плануванні та виконанні перевезень вантажів по Україні автомобільним транспортом та розрахункам по них.
За умовами п.1.2 договору, виконавець зобов'язується доставити ввірений йому згідно замовлення вантаж до пункту призначення (або організувати доставку вантажу) у встановлений договором або додатками до нього строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник - сплатити за це перевезення встановлену плату.
Відповідно до умов п.1.4 договору, об'єм вантажу, маршрут перевезень, терміни доставки, вартість послуг та ін. визначаються за угодою сторін в додаткових угодах або заявках.
Сторони узгодили, що вартість послуг перевезення визначаються у додатках (п.6.1), для здійснення оплати виконавець у строк 5ть банківських днів повинен надати замовнику документи: рахунок-фактура, акт виконаних робіт, ТТН, підтверджену заявку (п.6.3), підтвердженням факту надання послуг є печатка та підпис вантажоодержувача у оригіналах ТТН (п.6.3), оплата за виконані перевезення здійснюється протягом 30 банківських днів після отримання замовником документів згідно п.6.2.
Як вбачається з матеріалів справи за Заявкою № 23 від 13.09.2019 відповідач доручив позивачу перевезення вантажу: томати, за маршрутом смт.Калинівка, Броварський район Київської області +Київ, вул..Берковецька,6 - м.Київ, вул..Малинська, 20 (зона митного онтролю) - Minsk region, d.Semkovo, дата завантаження: 13.09.2019, вартість перевезення 29 796,00 грн, умови оплати: безготівковий розрахунок протягом 14 календарних днів після отримання пакету документів.
Відповідно до CMR №752351 від 13.09.2019 позивачем було надано відповідачу обумовлені заявкою № 23 послуг перевезення вантажу за вказаним маршрутом, одержувачем вантаж отриманий 16.09.2019.
16.09.2019 сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг № 11 на суму 29 796,00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг, вартістю 29 796,00 грн, у т.ч. на вимогу про оплату № 1 від16.04.2020 не виконав, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором перевезення.
Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Стаття 307 Господарського кодексу України передбачає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 1 ст.916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем зобов'язань щодо перевезення вантажу за Заявкою № 23 по договору № НМ-17 від 24.07.2019, Акт № 11 від 16.09.2019 на суму 29 796,00 грн, що є підставою для здійснення оплати підписаний, як виконавцем, так замовником без будь-яких зауважень.
Доказів оплати відповідачем суми 29 796,00 грн. вартості отриманих послуг, у т.ч. у визначені строки, не надано.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав, відсутність обов'язку здійснити оплату заявлених вимог не довів.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Поліщук Сергія Анатолійовича є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 248-250 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-РЕСУРС" (03062, м.Київ, вул. Туполєва, 12-А, код ЄДРПОУ 33834628) на користь Фізичної особи - підприємця Поліщук Сергія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 29 796 (двадцять дев'ять тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. 00 коп боргу, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак