ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.08.2020Справа № 910/4758/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін господарську справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С." (03062, м.Київ, вул.Екскаваторна,35, код ЄДРПОУ 38591109)
до Фізичної особи-підприємця Поваляєва Євгена Олександровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про стягнення 157583,34 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "С.К.С." звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до ФОП Поваляєва Євгена Олександровича про стягнення 127 680,29 грн основного боргу - заборгованості за поставлений товар по договору поставки № 12501 від 29.10.2018 за видатковими накладними № KS000092451, № KS000092446 від 31.05.2019, 26845,26 грн пені, 373,32 грн інфляційних втрат, 2684,47 грн 3% річних.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.04.2020 позов залишив без руху, встановив строк для усунення недоліків позову у визначений спосіб.
24.04.2020 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позову.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.04.2020 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації процесуальних прав.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав, про дату розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до ст.120 ГПК України. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу суду від 28.04.2020 була надіслана відповідачу на адресу, зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: АДРЕСА_1 , та повернена до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Однак, за приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судом враховано, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30.03.2020", яким доповнено розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 р. "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із змінами та доповненнями карантин установлено на всій території України до 31.08.2020 р.
17.07.2020 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-IX яким пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України викладено у новій редакції, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Суд зазначає, що визначений 20-денний строк для вчинення учасниками процесуальних дій щодо продовження процесуальних строків у зв'язку із карантином, є таким, що сплинув 07.08.2020.
Жодних пояснень, клопотань від позивача та відповідача, у т.ч. щодо неможливості реалізації процесуальних прав через запровадження карантину, продовження процесуальних строків, до суду не надходило.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності клопотань учасників справи про продовження процесуальних строків, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
29.10.2018 між ТОВ "С.К.С." (позивач, постачальник за договором) та Фізичною особою-підприємцем Поваляєвим Євгеном Олександровичем (відповідач, покупець) був укладений договір поставки №12501 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передавати у власність покупця товар, а покупець -приймати та оплачувати його в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 1.2 Договору встановлено, що асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається в товарно-транспортних накладних, які оформлюються постачальником згідно отриманого від покупця замовлення.
Згідно з п. 2.2 Договору прийняття товару здійснюється шляхом підписання покупцем особисто або через уповноважених осіб ТТН, виписаної постачальником, яка є невід'ємною частиною цього договору.
За змістом п. 4.1 Договору оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту передачі партії товару покупцю.
Відповідно до п.9.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 154920,79 грн., про що сторонами було складено та підписано ТТН №KS000092446 від 31.05.2019 на суму 104 504,29 грн, №KS000092451 від 31.05.2019 на суму 50416,50 грн.
Як зазначає позивач, відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товару у розмірі 27240,50 грн, згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача склала 127680,29 грн вартості товару, що залишилась неоплаченою.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи, а саме: ТТН №KS000092446 від 31.05.2019 на суму 104 504,29 грн, №KS000092451 від 31.05.2019 на суму 50416,50 грн. підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 154 920,79 грн.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких обставин, враховуючи приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.1 Договору, відповідач зобов'язаний був оплатити поставлений товар протягом 30 календарних днів з моменту передачі партії товару покупцю.
Таким чином, заборгованість відповідача становить 127 680,29 грн. з урахуванням часткової оплати, а строк виконання грошового зобов'язання є таким, що настав 30.06.2019.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів оплати відповідачем суми 127680,29 грн, у т.ч. у визначені строки, суду не надано.
За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 127 680,29 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.1 Договору встановлено, що у випадку затримки оплати за товар згідно п. 4.1 цього договору, покупець зобов'язаний виплатити постачальнику пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочки платежу, починаючи з дати, коли покупець був зобов'язаний оплатити партію товару.
Позивачем заявлено до стягнення 26 845,26 грн пені за період з 01.07.2019 по 12.03.2020 прострочення виконання зобов'язання.
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Здійснивши перевірку розрахунку позивача, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 20890,59 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 373,32 грн інфляційних втрат за період липень 2019-лютий 2020, 2684,47 грн 3% річних за період з 01.07.2019 по 12.03.2020 прострочення, та визнає наведений розрахунок арифметично вірним, вимоги задовольняються в межах заявлених сум.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідач письмового відзиву, свого контррозрахунку суми позову не надав, обставин, з яким чинне законодавство пов'язує можливість його звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, не довів.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С." є доведеними та підлягають задоволенню в частині стягнення 127 680,29 грн основного боргу, 20890,59 грн. пені, 373,32 грн інфляційних втрат, 2684,47 грн 3% річних. В решті позову належить відмовити у зв'язку із безпідставністю нарахування.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Поваляєва Євгена Олександровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С.К.С." (03062, м.Київ, вул.Екскаваторна,35, код ЄДРПОУ 38591109) 127 680 (сто двадцять сім тисяч шістсот вісімдесят) грн 29 коп основного боргу, 20 890 (двадцять тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 59 коп пені, 383 (триста сімдесят три) грн. 32 коп інфляційних втрат, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 47 коп 3% річних, 2274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 43 коп витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак