ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.08.2020Справа № 910/4610/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»
про стягнення 2718,18 грн
Без виклику представників сторін
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про стягнення 2718,18 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором купівлі-продажу природного газу №3543/15-ТЕ-39 від 27.02.2015, в частині своєчасної оплати поставленого газу, позивачем нараховано до стягнення пеню в розмірі 2583,25 грн та 3% річних в сумі 134,93 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 позовну заяву Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.
06.05.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у поданому відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог зазначивши, що за вимогами позивача про стягнення пені та 3% річних за періоди з 15.04.2015 по 29.04.2015 та з 15.05.2015 по 12.11.2015 позивачем пропущено визначений чинним законодавством строк позовної давності. На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.02.2015 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», наразі - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, продавець) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір №3543/15-ТЕ-39 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п.1.1 Договору).
Відповідно до п.1.2 Договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Згідно з п.2.1 Договору, продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 12,000 тис. куб. м, в тому числі по місяцях кварталів: березень - 8,000 тис. куб. метрів (І квартал), квітень - 4,000 тис. куб. метрів (ІІ квартал).
Згідно з п.3.1 Договору, продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п.3.3 Договору).
Відповідно до п.5.2 Договору, ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 1091 грн крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн.
За умовами п.6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.7.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України, а також цим договором.
Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати за наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Умовами пункту 9.3 Договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюються тривалістю у 5 (п'ять) років.
Згідно з п.11 Договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Додатково угодою №1 від 31.03.2015 сторони погодили з 01.04.2015 викласти пункт 5.2 Договору у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 2495,25 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 2495,25 грн крім того ПДВ - 20% - 499,05 грн, всього з ПДВ - 2994,30 грн.
Додатково угодою №3 від 31.07.2015 сторони погодили з 01.07.2015 викласти пункт 5.2 Договору у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 2994,30 грн, в тому числі: тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 42,40 грн, крім того ПДВ - 20% - 8,48 грн, всього з ПДВ - 50,88 грн; тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами - 621,10 грн (в тому числі вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби, що враховано в структурі тарифу з транспортування природного газу розподільними трубопроводами, встановленого постановою НКРЕКП), крім того ПДВ - 20% - 124,22 грн, всього з ПДВ - 745,32 грн; збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ (2%) - 35,92 грн, крім того ПДВ - 20% - 7,18 грн, всього з ПДВ - 43,10 грн. Ціна за 1000 куб. м природного газу, як товару, становить 1795,83 грн, крім того ПДВ - 20% - 359,17 грн, всього з ПДВ - 2155 грн. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 2495,25 грн, крім того ПДВ - 20% - 499,05 грн, всього з ПДВ - 2994,30 грн».
Додатково угодою №4 від 17.09.2015 сторони погодили викласти пункт 2.1 Договору в наступній редакції: «Продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 34 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: березень - 8,000 тис. куб. метрів, квітень - 4,000 тис. куб. метрів, жовтень - 4,000 тис. куб. метрів, листопад - 7,000 тис. куб. метрів, грудень - 11,000 тис. куб. м».
Додатково угодою №5 від 21.10.2015 сторони погодили з 01.10.2015 викласти пункт 5.2 Договору у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1770,74 грн, без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість - 20%. Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 689,10 грн, крім того ПДВ - 20% - 137,82 грн, всього з ПДВ - 826,92 грн. В структурі тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, затвердженого постановою НКРЕКП, враховано вартість газу на виробничо-технологічні та власні потреби газорозподільного підприємства. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 2495,25 грн, крім того ПДВ - 20% - 499,05 грн, всього з ПДВ - 2994,30 грн».
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 88325,40 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу від 31.03.2015, від 30.04.2015, від 31.10.2015, від 30.11.2015, від 31.12.2015. Вказані акти підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств. Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем газу матеріали справи не містять.
Відповідачем, в свою чергу, розрахунки за поставлений природний газ проведено несвоєчасно, що підтверджується сальдо відповідача та випискою по операціях по рахунку відповідача, оригінали яких наявні у матеріалах справи.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно зі ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Факт неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині своєчасної оплати поставленого позивачем газу належним чином підтверджений наявними в матеріалах справи документами.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).
Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначених норм позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 134,93 грн трьох відсотків річних.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вказане нарахування проведено у відповідності до умов договору та вимог законодавства та заявлена позивачем сума підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 2583,25 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати за наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Разом з тим, відповідно до ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином перевіривши наданий позивачем розрахунок, відповідно до якого сума пені становить 2583,25 грн, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості та відповідності умовам закону та договору, відтак зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.
Разом з тим, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч.1 ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Приписами ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Так, умовами пункту 9.3 Договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюються тривалістю у 5 (п'ять) років.
З огляду на домовленість сторін щодо збільшення строку позовної давності щодо стягнення, зокрема, пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних до п'яти років, враховуючи визначені позивачем періоди нарахування трьох відсотків річних та пені, та враховуючи дату подачі даного позову до суду, суд доходить до висновку, що позивач звернувся до суду у межах строку позовної давності, а відтак доводи відповідача у цій частині визнаються судом безпідставними.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування викладених у позові обставин.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код 04713033) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) 134 (сто тридцять чотири) грн 93 коп. трьох відсотків річних, 2583 (двi тисячi п'ятсот вісімдесят три) грн 25 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (двi тисячi сто дві) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 10.08.2020.
Суддя Я.В. Маринченко