Справа № 909/191/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11.08.2020 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу № 909/191/20 за позовом державного підприємства "Прикарпатський військовий лісгосп" про стягнення з фізичної особи-підприємця Кузьмина Назарія Івановича 36 731 грн 78 коп. за договорами поставки.
ДП "Прикарпатський військовий лісгосп" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Кузьмина Н. І. за договором поставки № 3 від 01 липня 2019 р. і договором поставки № 51 від 01 жовтня 2019 р. 33 878 грн 82 коп. основного боргу, 2 051 грн пені, 432 грн 97 коп. 3 % річних, 368 грн 12 коп. інфляційні втрат. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не в повному обсязі оплатив отриманий від позивача товар.
02 березня 2020 р., суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановив відповідачу строк на подання відзиву на позов - п'ятнадцять днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач отримав копію зазначеної ухвали 18 березня 2020 р.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11 березня 2020 р. № 211, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. з 12 березня 2020 р. на усій території України встановлено карантин, який неодноразово продовжувався відповідними постановами Кабінет Міністрів України.
Відповідно до Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 р., Розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України було доповнено пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Відтак строк на подання відповідачем відзиву на позовну заяву був продовженим в силу прямої норми закону.
Разом з тим, 17 липня 2020 р., набрав чинності Закон України № 731-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби", яким були внесені зміни до ГПК України і, зокрема, п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу викладено в іншій редакції: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином". Крім того, за змістом п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 731-ІХ, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 р., закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
З урахуванням викладеного, продовжений в силу закону строк на подання відповідачем відзиву на позов закінчився 06 серпня 2020 р.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, суд
згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП "Прикарпатський військовий лісгосп" є державним підприємством, засновником якого є Міністерство оборони України.
01 липня 2019 р., ДП "Прикарпатський військовий лісгосп" (постачальник) та фізична особа-підприємець Кузьмин Н. І. (покупець) уклали договір поставки лісопродукції № 3 (договір-1), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити лісопродукцію, а покупець - прийняти її та оплати на умовах даного договору та товарно-транспортної накладної.
Згідно з п. 3.5 Договору, лісопродукція вважається прийнятою покупцем під час її приймання на складі покупця з підписанням товарно-транспортної накладної.
За змістом розділу 4 Договору, ціна за кожну одиницю лісопродукції вказана в наряді та товарно-транспортній накладній. Розрахунки між сторонами за поставлену та прийняту лісопродукцію проводяться на розрахунковий рахунок або внесення готівки в касу лісгоспу постачальника не пізніше 7 днів з дня одержання покупцем лісопродукції.
Крім того, 01 жовтня 2019 р., ДП "Прикарпатський військовий лісгосп" як постачальник та фізична особа-підприємець Кузьмина Н. І. як покупець на аналогічних умовах уклали договір поставки лісопродукції № 51 (договір-2).
На виконання договору від 01 липня 2019 р. № 3 ДП "Прикарпатський військовий лісгосп" поставило фізичній особі-підприємцю Кузьмину Н. І. лісопродукцію на загальну суму 52 363 грн 82 коп., що підтверджується даними наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних: від 08 серпня 2019 р. № 0082 на суму 16 318 грн 40 коп.; від 08 серпня 2019 р. № 0099 на суму 17 277 грн 42 коп.; від 16 вересня 2019 р. № 0094 на суму 11 154 грн; від 17 вересня 2019 р. № 000193 на суму 7 614 грн.
На виконання договору від 01 жовтня 2019 р. № 51, відповідно до даних товарно-транспортної накладної від 01 жовтня 2019 р. № 000241, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 10 980 грн.
Як вбачається із змісту позовної заяви, відповідач частково оплатив отриманий товар в розмірі 29 465 грн, які позивач зарахував як оплату за лісопродукцію, що була поставлена 08 серпня 2019 р.
В лютому 2020 р. позивач звертався до відповідача із вимогою оплатити товар, яка була залишена відповідачем без задоволення.
Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар.
За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.
Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, обов'язок покупця з оплати товару виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Так, в п. 4.3 Договорів був визначений обов'язок покупця здійснити оплату отриманої лісопродукції не пізніше 7 днів з дня її одержання, тому останнім днем оплати товару, отриманого за товарно-транспортними накладними від 08 серпня 2019 р. на суму 33 595 грн 82 коп. слід вважати 15 серпня 2019 р., за накладною від 17 вересня 2019 р. на суму 7 614 грн - 24 вересня 2019 р., за накладною від 16 вересня 2019 р. на суму 11 154 грн - 23 вересня 2019 р., за накладною від 01 жовтня 2019 р. на суму 10 980 грн - 08 жовтня 2019 р.
Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що належним чином виконавши свої договірні зобов'язання позивач поставив відповідачу визначений договорами від 01 липня 2019 р. та 01 жовтня 2019 р. товар на загальну суму 63 343 грн 82 коп., який відповідач не оплатив на суму 33 878 грн 82 коп., відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд самостійно розрахував 3 % річних та інфляційні втрати щодо кожної із накладних окремо, не виходячи при цьому за межі визначених у позовній заяві періодів, та встановив, що розрахунок позивача 3 % річних є арифметично правильним, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних на загальну суму 432 грн 97 коп. підлягає задоволенню.
Натомість вимогу ДП "Прикарпатський військовий лісгосп" про стягнення з фізичної особи-підприємця Кузьмина Н. І. 368 грн 12 коп. інфляційних втрат слід задовольнити частково на суму 300 грн 28 коп., оскільки в періоди таких нарахувань позивач помилково не включив грудень 2019 р., в який мала місце дефляція (індекс інфляції - 99,8 %).
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені слід зазначити таке.
Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частинами 3, 4, 6 ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
В статтях 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, яка встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Із наведених норм вбачається, що для такого виду відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань як пеня, що є видом неустойки, необхідним є досягнення згоди сторін щодо такого виду відповідальності, в даному випадку - закріплення такої норми у тексті договорів, що сторонами зроблено не було.
Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відтак застосування визначених ч. 2 ст. 231 ГК України штрафних санкцій можливе за наявності принаймі однієї із таких умов: хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України. Водночас штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Таким чином, хоч ДП "Прикарпатський військовий лісгосп" і належить до державного сектора економіки, однак пеня всупереч положенням ч. 2 ст. 231 ГК України нарахована за порушення грошового зобов'язання, у зв'язку з чим у задоволенні вимоги ДП "Прикарпатський військовий лісгосп" про стягнення з відповідача 2 051 грн 87 коп. пені слід відмовити.
Згідно з ст. 129 ГПК України, судовий збір суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
позов задовольнити частково;
з фізичної особи-підприємця Кузьмина Назарія Івановича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової карки платника податків НОМЕР_1 ) на користь державного підприємства "Прикарпатський військовий лісгосп" (77351, Івано-Франківська обл., Калуський район, с. Вістова, вул. Січових Стрільців, буд. 112; ідентифікаційний код 43075818) стягнути 33 878 (тридцять три тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн 82 коп. основного боргу, 432 (чотириста тридцять дві) грн 97 коп. 3 % річних, 300 (триста) грн 28 коп. інфляційних втрат та 1 980 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят) грн 70 коп. витрат на сплату судового збору;
в частині позовних вимог державного підприємства "Прикарпатський військовий лісгосп" про стягнення з фізичної особи-підприємця Кузьмина Назарія Івановича 67 грн 84 коп. інфляційних втрат та 2 051 грн 87 коп. пені - відмовити.
Витрати по сплаті судового збору в частині 121 грн 30 коп. залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І. В. Ткаченко