Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"06" серпня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/563/20
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання Степанченко О.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Невисевич М.В. директор;
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок"
до Фізичної особи-підприємця Муравської Ірини Юріївни
про звільнення торговельного майданчика та стягнення 23 570,00 грн
Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" звернулося до господарського суду із позовом до Фізичної особи-підприємця Муравської Ірини Юріївни із вимогою зобов'язати звільнити торгівельний майданчик №204 від кіоску та торгівельний майданчик №204/1 від виносного столу шляхом вивезення їх за межі ПР "Кооперативний ринок", стягнути неустойку у розмірі подвійної плати за невиконання обов'язку щодо повернення торговельного майданчику №204 та торговельного майданчику №204/1 у розмірі 23570,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем умов договорів №1 від 31.12.2013 та №446 від 01.03.2014 в частині повернення об'єкту оренди після припинення дії договорів.
В якості правових підстав позову позивач вказує ст.785 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 01.06.2020 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.07.2020.
Представник позивача в судовому засіданні 09.07.2020 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 09.07.2020 не з'явився, до суду повернулася ухвала суду від 01.06.2020, яка направлялась останньому на адресу, вказану у позовній заяві, а також у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006702520 від 01.06.2020 (а.с. 25-26), з відміткою поштового зв'язку: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Ухвалою суду від 09.07.2020 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №906/563/20 до судового розгляду по суті на 06.08.2020.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, до суду повернулася ухвала суду від 09.07.2020, яка направлялась останньому на адресу, вказану у позовній заяві, а також у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006702520 від 01.06.2020 (а.с. 25-26), з відміткою поштового зв'язку: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно п.5 ч.4 ст.9 даного Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця: місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем).
Як визначено ч.1 ст.10 даного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення (в тому числі ухвали суду) чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього у судове засідання для реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
31.12.2013 між Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (орендодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Муравською Іриною Юріївною (орендар, відповідач) укладено договір оренди № 1 (а.с 10).
За умовами п. 1.1. Договору, предметом договору є торгівельний майданчик № 204, загальною площею 7 кв.м., місцезнаходження якого зазначене на плані розміщення торгівельних місць ринку.
Крім того, 01.03.2014 між Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (орендодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Муравською Іриною Юріївною (орендар, відповідач) укладено договір оренди № 446 (а.с.11).
Згідно п. 1.1 даного договору, предметом договору є торгівельний майданчик (виносний стіл) №204/1, загальною площею 1кв.м., місце знаходження якого зазначене на плані розміщення торговельних місць ринку (далі- об'єкт оренди).
Відповідно до п. 1.3 даних Договорів, об'єкт оренди надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендарю для провадження торговельної діяльності.
За умовами п. 2.1, укладених між сторонами договорів, Орендар набуває права користування об'єктом оренди з дати початку дії Договору відповідно до п.6.
Додатковою угодою від 17.12.2014 до договору оренди № 1 від 31.12.2013 та № 446 від 01.03.2014 від 31.12.2013 сторонами вирішено пролонгувати договори оренди № 1 та № 446 на термін з 01.01.2015 по 31.12.2015.
В подальшому договори № 1 від 31.12.2013 та № 446 від 01.03.2014 були пролонговані на підставі ст. 764 ЦК України на термін з 01.01.2016 по 31.12.2016 та з 01.01.2017 по 31.12.2017.
Пунктом 3.1. договору № 1 від 31.12.2013 сторони визначили, що орендна плата складає 403,90грн на місяць та вноситься орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа місяця, за який проводиться оплата.
Відповідно до п. 3.1 договору №446 від 01.03.2014 сторонами погоджено, що орендна плата складає 67,50грн на місяць та вноситься орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа місяця, за який проводиться оплата.
Відповідно до п. 4.3.3 Договорів, відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Згідно п. 4.3.8 договорів, у разі припинення або розірвання договору, орендар у 7-ми денний термін зобов'язується звільнити об'єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди з вини орендаря.
Позивач, вважаючи договір оренди розірваним з 01.01.2018 та враховуючи, що відповідач не повернув предметів оренди за договорами, на підставі ст.785 ЦК України заявив вимогу про стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування торгівельними майданчика за час прострочення в сумі 2828,40грн.
Вказані вимоги були предметом розгляду у справі №906/378/18 за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" до Фізичної особи - підприємця Муравської Ірини Юріївни.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.07.2018 у справі №906/378/18 позов було задоволено; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Муравської Ірини Юріївни на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок": 12 727,80грн - заборгованості з орендної плати, 2 542,51грн - неустойки, 1 762,00грн - судового збору.
На виконання вказаного рішення було видано наказ №906/378/18 від 29.08.2018. Рішення набрало законної сили 21.08.2018.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При вирішенні спору у даній справі підлягають застосуванню положення ч.4 ст.75 ГПК України. При цьому, суд виходить з того, що обставини закінчення строку дії договорів №1 та №446 - 11.01.2018 вважаються встановленими судом у господарській справі №906/378/18, і для господарського суду у цій справі мають преюдиційне значення.
В обґрунтування позовних вимог у даній справі позивач зазначає, що строк дії договорів №1 від 31.12.2013 та №446 від 01.03.2014 закінчився 11.01.2018, проте, відповідач не повернула торгівельний майданчик №204 та торгівельний майданчик №204/1 з оренди. Вказує, що після отримання листа №28 від 29.01.2019 з вимогою про повернення об'єктів оренди, відповідач їх не звільняє, у зв'язку з чим на підставі ч.2 ст.785 ЦК України позивачем нараховано неустойку за час прострочення користування торгівельними майданчиками №204 та №204/1 за період з 01.04.2018 по 01.05.2020 в загальній сумі 23 570,00грн. Крім того, позивач просить зобов'язати відповідача звільнити торгівельний майданчик №204 та торгівельний майданчик №204/1 від кіоску та виносного столу шляхом їх вивезення за межі ПР «Кооперативний ринок».
Дія даних договорів сторонами після 11.01.2018 не продовжувалась.
За приписами ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до п.4.3.8. договорів оренди, орендар зобов'язується, у разі припинення або розірвання договорів, у семиденний термін звільнити об'єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому ніж на момент передачі в оренду.
Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, оскільки договори оренди №1 від 31.12.2013 і №446 від 01.03.2014 припинили свою дію 11.01.2018, тому у орендаря виникло зобов'язання звільнити об'єкти оренди (торгівельний майданчик №204 площею 7 м2 та торгівельний майданчик №204/1 площею 1 м2) в порядку п.4.3.8. Договорів.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.
Згідно вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За ч.2 ст 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.785 ЦК України, необхідною умовою є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов'язку. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №914/4238/15, постановах Верховного Суду України від 02 вересня 2014 року у справі №927/1215/13 і від 19 серпня 2014 року у справі №3-85гс14.
Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Таким чином, обов'язок повернення орендованого майна як законом так і договорами оренди №1 та №446 був покладений на відповідача, яка не надала будь-яких пояснень чи доказів, що вона вживала заходи по поверненню об'єктів оренди позивача, але незалежно від її бажання вони не були повернуті орендарю, тому вона повинна нести відповідальність, встановлену ч.2 ст.785 ЦК України, у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної плати за час прострочення за період з 01 квітня 2018 року по 01 травня 2020 року. Оскільки рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.07.2018 було стягнуто неустойку за користування об'єктами оренди за договорами №1 та №446 з 11.01.2018 по 01.04.2018 року і відповідач продовжує не виконувати свої зобов'язання по їх поверненню позивачу, позовні вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку щодо розміру нарахованої неустойки у розмірі подвійної плати за користування об'єктами оренди за час прострочення їх повернення в розмірі 23 570,00грн з 01 квітня 2018 року по 01 травня 2020 року, суд погоджується з даним розрахунком, оскільки за 25 місяців неповернення об'єктів оренди за Договором №1 неустойка становить 20 195,00грн (403,90грн х 2 х 25) та Договором №446 - складає 3 375,00грн (67,5грн х 2 х 25).
Щодо частини позовних вимог відносно повернення об'єктів оренди, то вони також підлягають задоволенню тому, що Договір оренди №1 та Договір оренди №446, за якими спірне майно передавалось у платне строкове користування відповідачу, припинили свою дію з 11 січня 2018 року і не поновлювались та, відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України і пунктами 4.3.8 умов укладених договорів, орендар брав на себе зобов'язання протягом семи днів звільнити об'єкти оренди та повернути їх орендодавцеві у стані не гіршому ніж на момент передачі в оренду.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорила, доказів повернення об'єктів оренди суду не надала, в судове засідання не з'явилася.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини 1 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на вищевикладене, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Муравської Ірини Юріївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (12505, Житомирська область, Коростишівський район, м.Коростишів, вул. Шевченко, буд.40, ідентифікаційний код 31843604):
- 23 570,00грн - неустойки;
- 4 202,00грн - судового збору.
3. Фізичній особі - підприємцю Муравській Ірині Юріївні ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звільнити торгівельний майданчик №204 від кіоску та торгівельний майданчик №204/1 від виносного столу шляхом вивезення їх за межі ПР "Кооперативний ринок".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 10.08.20
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - у справу; 2, 3 - сторонам (рек. з пов.)