справа №380/1104/20
10 серпня 2020 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження заяву представника позивача про постановлення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митної ДФС №UA209000/2019/000573/2 від 05.12.2019;
- стягнути 5000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірним рішенням Галицької митниці Держмитслужби.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 позов ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди задоволено частково; визнано протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС від 05.12.2019 № UA209000/2019/000573/2 про коригування митної вартості товарів; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Галицької митниці Держмитслужби 840 (вісімсот сорок гривень) грн. 80 коп. сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 ; в задоволенні відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
29.07.2020 представник позивача через канцелярію суду подав заяву про постановлення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат та долучення доказів на підтвердження судових витрат, в якій просить стягнути з Галицької митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань 1548,2 грн судових витрат на здійснення перекладу документів.
У свою чергу, 05.08.2020 представник відповідача подав клопотання про зменшення розміру судових витрат, в якому покликається на відсутність фінансових (бухгалтерських) документів, що дозволяють встановити здійснення оплати за переклад документів поданих до суду.
Відповідно до положень ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Частиною 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи, що у судове засідання не прийшли належним чином повідомлені про його проведення представники сторін, суд вважає за доцільне вирішити питання про постановлення додаткового рішення у цій справі у порядку письмового провадження.
При ухваленні додаткового рішення суд виходив з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Водночас, суд зауважує, що у даному випадку витрати, пов'язані з перекладом документів, мають бути віднесені до судових витрат на підставі п. 5 ч. 3 ст. 132 КАС України, оскільки є витратами, пов'язаними із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
В заяві про постановлення додаткового судового рішення представник позивача стверджує, що сума понесених витрат на здійснення перекладу документів підтверджується:
- товарними чеками, долученими до матеріалів справи в ході судового розгляду;
- підтвердженням замовлення № 2020013012-І ІІ на суму 297 грн;
- підтвердженням замовлення № 20200060112 на суму 312,6 грн;
- підтвердженням замовлення № 2020061711 на суми 212,70 грн, 400,70 грн, 325,20 грн;
- банківською квитанцією від 03.06.2020 на загальну суму 312,60 за виконання замовлення № 20200060112;
- банківською квитанцією від 11.07.2020 на загальну суму 940,60 за виконання замовлення № 2020061711.
Дослідивши названі документи, судом встановлено таке.
У долучених позивачем товарному чеку від 03.02.2020 на замовлення № 2020013012-І ІІ на суму 297 грн, товарному чеку від 03.06.2020 на замовлення № 20200060112 на суму 312,6 грн та товарних чеках від 23.06.2020 на замовлення № 2020061711 на суми 212,70 грн, 400,70 грн, 325,20 грн не зазначено ні те, хто видав цей чек, ні те, хто повинен здійснити оплату.
Долучені позивачем підтвердження замовлень не дозволяють встановити чиє замовлення підтверджується та які роботи виконані.
Згідно з банківськими квитанціями від 03.06.202 та від 11.07.2020 отримувачем платежу є ОСОБА_2 , відношення якої до центру іноземних мов «LeoLing» не можливо встановити. До того ж, дані квитанції не завірені печаткою банку.
Враховуючи відсутність належного підтвердження понесення позивачем витрат на здійснення перекладу документів, суд доходить висновку, що заява представника позивача про стягнення судових витрат на здійснення перекладу документів задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 252, 255, 257, 293, 295, п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення», пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяву представника позивача про стягнення витрат на здійснення перекладу документів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення».
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.
Повний текст ухвали складено та підписано 10.08.2020.
Суддя Сидор Н.Т.