справа№380/5214/20
10 серпня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 380/5214/20 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 ), на день виключення із списків частини (02.02.2020) грошової компенсації за не отримане речове майно;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 42 688, 31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом начальника Мостиського прикордонного загону від 10.12.2019 року № 348-ос позивача, звільнено з військової служби в запас у зв'язку із закінченням строку контракту, та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 31.01.2020 року за № 33-ос, виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення Мостиського прикордонного загону із зазначенням, що остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 02.02.2020 року. Після прийняття рішення про звільнення з військової служби, військовослужбовцю прикордонного відомства виплачується грошова компенсація за неотримане речове майно і лише за його бажанням можуть бути видані предмети форменого одягу на суму грошової компенсації. Проте, позивачу у період з 10.12.2019 р. (наказ про звільнення) до 02.02.2020 року (остаточна дата закінчення проходження військової служби та дату виключення зі списків особового складу частини) не виплачено грошової компенсацію за неотримане речове майно у зв'язку із звільненням з військової служби. Заборгованість із виплати грошової компенсації за не отримане речове майно при звільненні відповідачем було перераховано на картковий рахунок позивача двома виплатами, а саме 23.03.2020 року виплачено - 11 726, 02 грн. (із відрахування військового збору), 07.05.2020 року виплачено - 16 702, 45 грн. (із відрахування військового збору). Отже, у позивача виникло право на стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні до повного розрахунку з 03.02.2020 до 07.05.2020 (94 днів). Просить позов задоволити.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.
Ухвалою від 13 липня 2020 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 07 серпня 2020 року повернуто позивачу заяви про збільшення позовних вимог у справі без прийняття до розгляду.
В поданому суду відзиві відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. По суті позовних вимог вказують, що наказ начальника 93 прикордонного загону від 31.01.2020 року № 33 - ос «Про виключення старшого прапорщика ОСОБА_1 зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення», не містить виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, вказують, що позивач виключена зі списків особового складу без проведення з ним усіх необхідних розрахунків (грошової компенсації за не отримане речове майно). Проте, позивач вказаний наказ при розгляді цієї справи не оскаржує та не оскаржувала раніше.
ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) не є головним розпорядником бюджетних коштів і здійснює виплати при наявності відповідних кошторисних асигнувань, ним неодноразово направлялись телеграми № Т/705-1693 від 03.03.2020 року, №Т/705-2562 від 03.04.2020, № Т/705-3297 від 04.05.2020 до Головного розпорядника коштів для проведення розрахунку.
30 липня 2020 року позивач через канцелярію суду подав відповідь на відзив, де просив суд позовні вимоги задоволити в повному обсязі без урахуванням будь якої «формули співмірності).
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , згідно витягу з наказу начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, від 31 січня 2020 року за № 33-ОС, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку із звільненням за підпунктом «а» ( у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас. Підставою у наказу вказують наказ начальника 93 прикордонного загону (І категорії) від 10.12.2019 року за № 348-ОС.
31 січня 2020 року позивачем подано рапорт на виплату компенсації за неотримане речове майно.
Судом встановлено, що відповідачем перераховано на рахунок позивача компенсацію за неотримане речове майно, а саме 23.03.2020 року виплачено - 11 726, 02 грн. (із відрахування військового збору), 07.05.2020 року виплачено - 16 702, 45 грн. (із відрахування військового збору).
Позивач, вважаючи, що відповідачем проведено несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 03.02.2020 року до 07.05.2020 року, звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання ч.1 ст. 9-1 Закону № 2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).
П. п. 2, 3 Порядку № 178 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до п. п. 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Таким чином, на підставі Закону № 2011-XII військовослужбовцям гарантується грошова компенсація за неотримане речове майно у разі звільнення з військової служби. Зазначені гарантії реалізуються відповідним зверненням (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу, в тому числі, командира (начальника) військової частини про розмір грошової компенсації згідно з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація), визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок №44).
Відповідно до п.2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (п. 3 Порядку №44).
Згідно з п.п. 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Відповідно до абзацу третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Таким чином, спеціальним законодавством про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.
Суд звертає увагу на те, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Згідно із частинами першою, другою статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
За приписами частин першої, другої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
З огляду на викладене, суд вважає, що оскільки спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців Збройних Сил України, не встановлено відповідальності за невиплату чи несвоєчасну виплату усіх сум грошового забезпечення за всіма видами, тому з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації положення статті 117 КЗпП України, які є загальними, необхідно поширити на правовідносини, які виникли під час звільнення особи з військової служби в Збройних Силах України.
Суд враховує аналогічні правові висновки щодо застосування спеціального законодавства та статті 117 КЗпП України, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №823/1023/16 та від 26.06.2019 у справі №826/15235/16.
Щодо розрахунку суми стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за неотримане речове майно суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08 лютого 1995 року обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Пунктом восьмим цього ж Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2020 року позивача було виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення. Фактичну виплату за неотримане речове право з позивачем проведено двома платежами, а саме 07.05.2020 року та 23.03.2020 року.
Таким чином, затримка розрахунку становить 94 днів.
У матеріалах справи знаходяться картки грошового забезпечення позивача за 2019 рік та за 2020 рік, з яких вбачається, що позивач у грудні 2019 року отримала грошове забезпечення у розмірі 14005, 41 грн., та у січні 2020 року у розмірі 14150, 71 грн.
Відтак, для обчислення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні необхідно застосовувати показник 454,13 грн. в день. (14005, 41 грн., +14150, 71 грн. = 28 156, 12 грн./62 дні). Середній заробіток, який підлягає виплаті позивачу у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні становить 42 688, 31 грн. (454,13 грн. х 94 календарних дні).
З огляду на наведене,підлягає до задоволення позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 ), на день виключення із списків частини (02.02.2020) грошової компенсації за не отримане речове майно та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 42 688, 31 грн.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а відтак, розподіл судових витрат на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - задоволити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 , на день виключення із списків частини (02.02.2020) грошової компенсації за не отримане речове майно.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (81320, Львівська область, с. Мостиська Друга, Мостиський район, Львівська область, ін. НОМЕР_1 ) середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 42 688, 31 ( сорок дві тисячі шістсот вісімдесят вісім грн..31 коп) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10 серпня 2020 року.
Суддя Кухар Н.А.