Справа № 405/6498/18
Провадження №2/405/1176/18
13 листопада 2019 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого-судді Іванової Л.А.
при секретарі Гершкул М.В., Шумейко Ю.В.
учасників справи:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Слюсар О.В.
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Шепеленко А.О.
та представника третьої особи без самостійних вимог
на предмет спору управління з питань захисту прав дітей
виконавчого комітету міської ради м.Кропивницький - Переведенцевої О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький цивільну справу № 405/6498/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору управління з питань захисту прав дітей виконавчого комітету міської ради м.Кропивницький про визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів на утримання матері та дітей, стягнення додаткових витрат на дітей,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору управління з питань захисту прав дітей виконавчого комітету міської ради м.Кропивницький, в якому просила: визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на її ( ОСОБА_1 ) користь аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в сумі по 5000 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позовної заяви та до досягнення дітьми повноліття; зобов'язати ОСОБА_2 щомісячно до досягнення дітьми повноліття приймати участь в оплаті додаткових витрат на потреби дітей у розмірі 50 відсотків від їх фактичної загальної суми; стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її ( ОСОБА_1 ) утримання в розмірі 5000 грн. щомісячно до досягнення донькою трьох років; стягнути з ОСОБА_2 на її ( ОСОБА_1 ) користь судові витрати в загальному розмірі 5 704 грн. 80 коп., з яких витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. та судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.
На обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 14 лютого 2009 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , в якому (шлюбі) у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказала, що на даний момент ведення між ними спільного господарства та сумісне проживання остаточно припинено, у зв'язку з чим, вона (позивач) з дітьми тривалий час проживає в м. Кропивницькому у домоволодінні своїх батьків. Через нестерпність спільного проживання, розбіжності у поглядах на сім'ю та виховання дітей на грунті сімейно-побутових проблем та діаметрально протилежних поглядів на сімейне життя, у неї (позивача) з відповідачем розвинулася неприязнь один до одного, втрачено почуття любові та поваги, в зв'язку з чим, нею (позивачем) подано позов про розірвання шлюбу. Також, позивач зазначила, що оскільки відповідач неодноразово висловлювався погрозами в її адресу, що забере в неї сина або навіть двох дітей, тож вона, як мати, усвідомлюючи свою особисту відповідальність за виховання та піклування дітей, вважає за необхідне визначити місце проживання дітей разом з нею (позивачем), оскільки, вона разом з дітьми проживають в будинку, що належить її матері ОСОБА_5 , за адресою: у АДРЕСА_1 , в якому, для дітей створено найліпші умови для проживання, навчання та всебічного розвитку. Будинок має 6-ть кімнат, для потреб дітей було виділено окрему кімнату, кожен з дітей має свої ліжка, безліч різноманітних іграшок, син ОСОБА_6 має письмовий стіл та ортопедичний стілець для навчання, є комп'ютер, для дітей в дворі домоволодіння є майданчик для ігор, заасфальтована ділянка біля будинку спеціально для катання на велосипеді і самокаті, поблизу домоволодіння є ігрові майданчики та парк, в якому діти проводять час з однолітками. Крім того, позивач зазначила, що за два місяця, що син проживав разом з відповідачем, він був вимушений залишатися на додаткові заняття з вчителькою в школі, оскільки бабуся - мати відповідача не могла робити з ним домашні завдання, в сина постійно забирали телефон, щоб він менше з нею (позивачем) спілкувалася, також дитина скаржилась, що його не відпускають гратися з однолітками. При цьому, позивач стверджує, що діти знаходяться на її утриманні та зазначила, що спроможна забезпечити їх всім необхідним, незважаючи на те, що знаходиться у декретній відпустці, вона дистанційно працює вдома та щомісячно отримує дохід. Також, маючи вільний графік роботи, вона (позивач) має можливість майже весь день присвячувати дітям та сповна виконувати свої материнські обов'язки щодо піклування, догляду за дітьми. Зазначила, що на даний момент син вступив у м. Кропивницькому до «НВО № 6 Спеціалізована Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, центр естетичного виховання «Натхнення» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області», а донька зарахована до дитячого навчального закладу № 37. В свою чергу, відповідач може забезпечити дітей лише матеріально та не може дати дітям належної уваги, часу, поваги, любові, виховання та розвитку, не може забезпечити безпечних для психіки та здоров'я дітей умов проживання. Поведінка відповідача характеризується грубістю, він емоційно не врівноважений, схильний до фізичних образ, а тому своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвитку дітей, на підставі чого, при розгляді питання про визначення місця проживання їх дітей, позивач просила, з огляду на їх вік, визначити їх місце проживання разом з нею (позивачем), оскільки в неї більше емоційно-вольової мотивації, можливостей та часу приділяти дітям належну увагу для того, щоб дати їм все необхідне для найкращого розвитку. Крім того, позивач вказала, що проживання батьків окремо від дітей, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, а тому, відповідач, маючи щомісячний неофіційний дохід приблизно 50 000 грн., повинен також надавати матеріальну допомогу на утримання їх дітей в сумі по 5000 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позовної заяви та до досягнення дітьми повноліття, а також відповідач повинен постійно приймати участь у додаткових витратах, які будуть покривати 50% фактично понесених додаткових витрат на дітей щомісяця. Крім того, позивач зазначила, що законодавством передбачено, утримання дружини до досягнення дітьми трирічного віку, а тому, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти і на її (позивача) утримання в розмірі 5000,00 грн., до досягнення донькою трьох років.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2018 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 06 березня 2019 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та в її інтересах представник - адвокат Слюсар О.В. (діє на підставі ордеру серії КР № 84054 від 23 вересня 2019 року) позовні вимоги про визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів на утримання матері та дітей, стягнення додаткових витрат на дітей підтримали, з підстав зазначених в позові, просили позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Шепеленко А.О. (діє на підставі ордеру серії КР № 141837 від 16.09.2019 року) позовні вимоги визнала частково, підтримала поданий 27.02.2019 року відповідачем ОСОБА_2 відзив на позовну заяву, який зареєстрований в суді за вх. № 5165, на обґрунтування якого відповідач зазначив, що не заперечує щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю ОСОБА_1 . При цьому, твердження позивача, що він не надає матеріальної допомоги на утримання дітей є надуманими, оскільки є квитанції з «ПриватБанк» та «Нова пошта», що підтверджують факт відправлення ним (відповідачем) грошових коштів на ім'я позивача, а також, не дивлячись на відстань між ними та скрутне матеріальне становище, він (відповідач) відвідує дітей, передає посилки, тому всі заяви позивача та викладені нею доводи стосовно того, що жодної матеріальної допомоги на утримання дітей він не надає, не відповідають обставинам справи, а відповідно й вимога позивача про стягнення аліментів на утримання дітей взагалі є надуманою та передчасною, оскільки це його (відповідача) рідні діти, яких він любить та буде матеріально допомагати їм. Враховуючи при цьому відсутність взаємної домовленості між ним та позивачем про участь у матеріальних витратах на утримання дітей, відповідач просив врахувати те, що він має офіційне місце роботи у ТзОВ « ВЕСТ СТРОЙ» та отримує заробітну плату у розмірі 4500 грн., при цьому інших додаткових доходів у нього не має. Також, у нього на утриманні не має інших дітей, однак є батьки похилого віку, а тому вважає за необхідне визначити розмір аліментів на утримання дітей у відповідності до ст.184 Сімейного кодексу України, тобто у твердій грошовій сумі, та у розмірі, що становить по 1000,00 грн. на кожну дитину, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття. Крім того, щодо утримання позивача до досягнення донькою трьох років, заперечив, оскільки позивач отримує більший дохід, чим він, при цьому регулярно їздить за кордон, а тому, зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає. Враховуючи викладене, відповідач просив при вирішенні даного спору взяти до уваги і його думку при прийнятті рішення, оскільки вважає, що на сьогоднішній день він також знаходиться в дуже важкому моральному та матеріальному становищі та при цьому, допомагає своїм непрацездатним батькам.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору управління з питань захисту прав дітей виконавчого комітету міської ради м.Кропивницький - Переведенцева О.В., в судовому засіданні не заперечувала, щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача та в її інтересах представника, пояснення та заперечення представника відповідача, а також заслухавши думку представника третьої особи без самостійних вимог на предмет спору управління з питань захисту прав дітей виконавчого комітету міської ради м.Кропивницький, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося учасниками справи, що позивач ОСОБА_1 з 14 лютого 2009 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , який було розірвано 17 грудня 2018 року за рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда, яке набрало законної сили 17 січня 2019 року.
Також встановлено, що від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Мукачеву реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції, про що 17 липня 2009 року складено відповідний актовий запис за № 569; та донькуОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого Мукачівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про що 30 серпня 2016 року складено відповідний актовий запис за № 735.
Батьками дітей в свідоцтвах про народження зазначені: в Графі «Батько» - ОСОБА_2 , в Графі «Мати» - ОСОБА_1 .
Крім того, встановлено, що сторони проживають окремо.
При цьому, згідно з довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб квартального комітету №15 Подільського району м.Кропивницький №311 від 10 вересня 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 10.04.2018 року проживає за адресою АДРЕСА_1 . Разом з нею проживає її донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10.04.2018 року та її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12.06.2018 року. Також за вказаною адресою проживають ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , які є батьками позивача ОСОБА_1 .
В свою чергу, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить відповідь начальника центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області В.Свириди від 08.10.2018 року № 01-40/7645.
Судом також встановлено, що 10.09.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до управління з питань захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницького з заявою, в якій просила визначити місце проживання її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з нею, за адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що її колишній чоловік ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , починаючи з квітня місяця, 2018 року не приймає участі у вихованні та фінансовому забезпеченні дітей.
Судом також встановлено, що між сторонами з часу їх окремого проживання, виник спір з приводу визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При цьому, в судовому засіданні встановлено та не заперечувалося сторонами по справі, що малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на даний час проживають разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .
Як вбачається з акту обстеження умов проживання від 18.09.2018 року, складеного спеціалістами служби у справах дітей Виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького Переведенцевою О.В. на підставі заяви ОСОБА_1 проведено обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 , за яким встановлено, що житло розміщене на 2-му поверсі 2-во поверхового будинку, складається з 7-х кімнат; будинок з усіма зручностями; умови проживання: задовільні, в приміщенні чисто, охайно, є наявні меблі та побутова техніка, для дітей відведено окрему кімнату, облаштовано місце для навчання, відпочинку та ігор.
Відповідно до довідки за вих. № 1 ОСОБА_1 є ФОП з 16.07.2012 року та займає посаду директора туристичного агентства. Посадовий оклад становить 5200 грн. та заробітна плата за шість місяців склала 31 200 грн. Затримок по видачі заробітної плати не має.
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 20 грудня 2018 року внесено запис № 23230060007009721 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , про що свідчить повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця від 20.12.2018 року за вих. № 9721.
Згідно з наказом (розпорядження) № 1 - 0000000006 від 04.01.2019 року ОСОБА_2 прийнятий на роботу з 04.01.2019 року до ТОВ «ВЕСТ СТРОЙ» на посаду: виконавець робіт, з посадовим окладом 4500,00 грн.
Судом також встановлено, що ОСОБА_3 , є учнем 3А класу комунального закладу «НВО № 6 «Спеціалізована Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, центр естетичного виховання «Натхнення» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області», що підтверджується довідкою № 852 від 20.09.2018 року, виданою за підписом директора закладу Кравченко Н.С.
Як вбачається з довідки, виданої КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги м.Кіровограда № 1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує ДНЗ № 37 у м. Кропивницькому.
Статтею 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до частини першої статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права та обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Принцип «найкращих інтересів дитини» є пріоритетним при вирішенні справ цієї категорії.
Стаття 8 Конвенції про права дитини не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Йогансен проти Норвегії» від 07 серпня 1996 року, параграф 78).
У параграфі 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон протии Швеції» (№2) від 27 листопада 1992 року, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява №2091/13 у справі «М.С. проти України», йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Відповідно до ст. ст.11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (ч.1 ст.160 СК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно з ч.ч.2, 8, 9, 10 ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин може здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Із змісту ч.4 ст.19 СК України випливає, що при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
На підставі вищевикладеного, та з огляду на надані учасниками справи докази, судом відзначається, що батьки малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - мати ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 офіційно працевлаштовані, згідно з наданими сторонами відомостями про їх доходи, щомісячний дохід позивача ОСОБА_1 є вищим порівняно з доходами відповідача ОСОБА_2 , однак суд вважає, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для визначення місця проживання дітей біля нього, при цьому, судом відзначається, що у відзиві, направленому на адресу суду, відповідач не заперечував щодо визначення місця проживання дітей разом з матір'ю, аналогічна позиція щодо визначення місця проживання дітей разом з матір'ю позивачем ОСОБА_1 висловлена під час розгляду справи по суті представником відповідача.
Суд також вважає, що суттєве значення при визначенні місця проживання дітей має ставлення батьків до дитини та дитини до своїх батьків, характеристика середовища, в якому існує дитина, проживаючи з одним з батьків.
При цьому, фактів нехтування сторонами своїми батьківськими обов'язками судом також не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що батьки малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 виявляють любов і піклування про дітей, та, відповідно, обставини справи та надані сторонами докази не дають підстави надавати в цьому переваги будь-кому із батьків.
За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ст.171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання.
Таким чином, з досягненням 10-річного віку у дитини з'являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Лише в разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і злагоди.
Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком та зрілістю.
Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган в порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
При цьому, враховуючи малолітній вік дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та можливий психологічно-травматичний вплив на них при встановленні таких обставин за їх участю, суд не з'ясовував думку дітей щодо питання визначення місця проживання з одним із батьків.
З огляду на викладене вище, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, та визначаючи місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є предметом позову, виходячи при цьому з пріоритетності прав та інтересів дітей, та враховуючи інтереси дітей, взаємну прихильність між батьками та дітьми, виконання батьками своїх батьківських обов'язків, враховуючи також вік дітей та стан їх здоров'я, можливості батьків у створенні найкращих умов для виховання та розвитку дітей, суд приходить до висновку, що місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , слід залишити місце їх (дітей) проживання разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , в сталому та безпечному середовищі, що відповідає найкращим інтересам малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з огляду на їх (дітей) вік, потреб у материнській турботі, догляді, повноцінному вихованні та розвитку, на підставі чого вимоги позивача ОСОБА_9 в частині визначення місця проживання дітей разом з нею (позивачем) підлягають задоволенню.
При цьому, судом також відзначається, що визначення місця проживання дітей разом з матір'ю не можна тлумачити як наявність у матері переваги перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дітей, беручи до уваги рівність прав обох батьків щодо дітей, більш того, батько малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не обмежений у своєму праві на спілкування з дітьми, турботу відносно них та участі у їх вихованні й може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір'ю дітей щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки і піклування чи за рішенням суду.
Позивачем пред'явлено також вимоги до відповідача про стягнення з нього ( ОСОБА_2 ) на її ( ОСОБА_1 ) користь аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі по 5000 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позовної заяви та до досягнення кожним з дітей повноліття, які підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, причому відповідно до ч.1 ст.191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше за заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2019 року становить 1626 гривень, з 1 липня - 1699 гривень, з 1 грудня - 1779 гривень; для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Окрім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 СК України) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України), і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, або інші обставини, що мають істотне значення.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням положень ч.ч. 1, 3 ст.13 ЦПК України за якими учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, в свою чергу, суд розглядає цивільні справи, не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи, тим самим, розглядаючи зазначену справу в межах заявлених позовних вимог, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, враховуючи, що обов'язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття, є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, при цьому, припинення шлюбних відносин між батьками, та їх окреме проживання від дітей не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо утримання дітей, крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України судом при визначенні розміру аліментів також враховуються, зокрема, сімейний та матеріальний стан відповідача, який (відповідач) є молодою, здоровою, працездатною особою, з 04.01.2019 року працює на посаді виконавцем робіт у ТОВ «ВЕСТА СТРОЙ» та отримує заробітну плату в розмірі 4500,00 грн., крім того, судом під час розгляду справи не встановлено наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних осіб, виконавчих листів, за якими б проводилися стягнення. Крім того, відповідачем не надано суду належних доказів щодо перебування на його утриманні батьків, що розцінюється судом, як створення відповідачем штучних причин, за яких він (відповідач) не може сплачувати аліменти на утримання дітей, на підставі чого та з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення аліментів з відповідача на утримання малолітніх дітей підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн. на місяць на утримання двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто по 2000 грн. 00 коп. на утримання кожної дитини з проведенням щорічної індексації відповідно до Закону, і до досягнення кожним з дітей повноліття, починаючи з дня пред'явлення позивачем позову до суду.
Окремо судом відзначається, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Крім того, відповідно до ст. 186 СК України контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці.
Згідно з п.1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в частині суми платежу за один місяць.
Крім того, позивачем заявлено також вимогу до відповідача про стягнення з останнього на її (позивача) користь аліментів на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн. щомісячно, до досягнення донькою трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_9 , які задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Частиною 6 статті 84 СК України визначено, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 4 ст. 84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Тим самим, відзначається, що особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Аналіз даних положень сімейного законодавства дає підстави суду вважати, що сімейним законодавством України передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині матері незалежно від цієї обставини.
З огляду на зазначені норми Закону, який регулює спірні правовідносини, а також враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 офіційно працевлаштований та розмір заробітної плати становить 4500 грн. 00 коп., інших доходів не має, і позивачем не доведено шляхом подання суду належних і допустимих доказів, враховуючи також, що з відповідача стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в загальному розмірі 4000 грн. 00 коп. щомісячно, і до повноліття дітей, відповідно у відповідача відсутня можливість утримувати позивача до досягнення донькою трьохрічного віку.
Також позивачем заявлена позовна вимога про зобов'язання відповідача приймати участь в оплаті додаткових витрат на потреби дітей у розмірі 50 відсотків від їх фактичної загальної суми, яка задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Статтею 18 Конвенції про права дитини проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.
У п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року роз'яснено, що відповідно до ст. 185 СК України до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Додаткові витрати на утримання дитини мають бути викликані особливими обставинами. У зв'язку із особливими обставинами (розвиток здібностей дитини, тяжка хвороба, каліцтво дитини, тощо) потрібні значні додаткові витрати, тому розмір додаткових витрат, що стягується, повинен визначатися залежно від дійсно понесених або передбачуваних витрат.
До особливих обставин, з якими законодавець пов'язує стягнення додаткових витрат на дитину, відносяться ті обставини, що пов'язані з розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо.
З огляду на вищевикладені обставини, та оцінивши наявні у справі докази, керуючись нормами сімейного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про зобов'язання відповідача приймати участь у додаткових витратах на утримання малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 50 відсотків від їх фактичної загальної суми, оскільки позивачем неналежно сформовано доказову базу щодо понесення нею саме додаткових витрат на утримання дітей, тобто на розвиток їх (дітей) особливих здібностей, витрат на їх (дітей) спеціальне харчування, враховуючи, що додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дітей.
Крім того, судом відзначається, що суд не вирішує спір на майбутнє, так як захисту підлягає лише порушене право чи інтерес.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на її (позивача) користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп., з приводу чого суд враховує наступне.
Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року справа № 72/1010/16-ц, провадження № 61-3416 св 18 встановлено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відтак, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, між адвокатом Івановим О.В. та ОСОБА_1 12 вересня 2018 року укладена угода про надання правової допомоги.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 246 від 24.09.2018 року ОСОБА_1 на підставі угоди від 12.09.2018 року сплатила 5000,00 грн.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За таких обставин, враховуючи відсутність належних доказів, зокрема акту приймання-передачі наданих послуг, а також загального розрахунку понесених витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку, що вимога позивача ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на її (позивача) користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп., - задоволенню не підлягає.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у зв'язку з чим судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. за ставками судового збору на час подання позивачем позовної заяви підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, враховуючи, що позивач відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при поданні до суду позову про стягнення аліментів.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст. ст.160, 180, 182, 183, 184, 185, 191 СК України, керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265, 430 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору управління з питань захисту прав дітей виконавчого комітету міської ради м.Кропивницькийпро визначення місця проживання дітей, стягнення аліментів на утримання матері та дітей, стягнення додаткових витрат на дітей, - задовольнити частково.
Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. щомісячно з проведенням щорічно індексації відповідно до Закону, починаючи стягнення аліментів з 24 вересня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_12 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. щомісячно з проведенням щорічно індексації відповідно до Закону, починаючи стягнення аліментів з 24 вересня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_13 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.
В іншій частині позову позивачу ОСОБА_1 , - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч. 2, 3ст. 354 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду, через Ленінський районний суд м. Кіровограда.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова