Іменем України
10 серпня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2234/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про стягнення податкового боргу,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - позивач, ГУ ДПС у Вінницькій області) до Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (далі - відповідач), в якому позивач просив стягнути з рахунків у банках, що обслуговують ПАТ «Українська інноваційна компанія» кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 71831,61 грн (а.с.1-3).
В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.
Публічне Акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія», як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстровано 02.10.1991, на податковому обліку перебуває у ГУ ДПС у Вінницькій області. ПАТ «Українська інноваційна компанія» являється платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI. Згідно інтегрованої картки платника податків за відповідачем рахується податковий борг щодо сплати податків і зборів обов'язкових платежів, штрафних (фінансових) санкцій, що складає всього 71831,61грн, в тому числі основного платежу - 71831,61 грн, штрафної санкції - 0,00 грн, пені - 0,00 грн, а саме: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, що складає всього 8456,43 грн, в тому числі основного платежу - 8456,43 грн, штрафної санкції - 0,00 грн, пені - 0,00 грн; орендна плата з юридичних осіб, що складає всього - 63375,18 грн, в тому числі основного платежу - 63 375,18 грн, штрафні санкції - 0,00 грн, пені - 0,00 грн.
Відповідач зазначив, що заборгованість з податку на нерухоме манно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості виникла 29.01.2018 на підставі податкової декларації з податку не нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 11.02.2017, податкової декларації з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки від 19.02.2018, податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 19.02.2019. Також відповідач зазначив, що податковий борг підтверджується податковою декларацією з податку не нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 11.02.2017, податковою декларацією з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки від 19.02.2018 року, податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 19.02.2019 та інтегрованою карткою платника податків.
Заборгованість з орендної плати з юридичних осіб виникла 30.11.2017 на підставі податкової декларації з плати за землю від 11.02.2017, податкової декларації з плати за землю від 20.02.2018, податкової декларації з плати за землю від 20.02.2019. Податковий борг підтверджується податковою декларацією з плати за землю від 11.02.2017, податковою декларацією з плати за землю від 20.02.2018, податковою декларацією з плати за землю від 20.02.2019 та інтегрованою карткою з орендної плати з юридичних осіб.
На виконання вищевказаної норми, ОДПІ направлено боржнику податкову вимогу №1755-17 від 23.11.2016 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яке було вручено 28.11.2016. У зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу, останній звернувся до суду та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.60-61).
Станом на теперішній час правом подачі відзиву відповідач не скористався.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» (ідентифікаційний код 05839888, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Сметаніна, буд.3-А) зареєстрований Сєвєродонецькою міською радою 02.10.1991, 08.04.2005, 10701200000007396, 26.05.2020 за судовим рішенням порушено справу про банкрутство (а.с.47-59).
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 25.05.2020 за відповідачем обліковується борг в загальній сумі 71831,61 грн, який виник з:
-податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які власниками об'єктів нежитлової нерухомості, який виник 29.01.2018 в сумі 8456,43 грн;
-орендна плата з юридичних осіб, який виник 30.11.2017 в сумі 63375,18 грн (а.с.5).
Так, відповідачем було подано до податкового органу Могилів-Подільська ОДПІ ГУ ДФС (м.Могилів-под) податкову звітність з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності):
-податкова декларація від 11.02.2017 за 2017 рік на суму 31687,59 грн (а.с.8-10);
-податкова декларація від 20.02.2018 за 2018 рік на суму 31687,59 грн (а.с.18-20);
-податкова декларація від 20.02.2019 за 2019 рік на суму 31687,59 грн (а.с.22-24).
Також, відповідачем було подано до податкового органу Могилів-Подільська ОДПІ ГУ ДФС (м.Могилів-под) податкову звітність з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
-податкова декларація від 11.02.2017 за 2017 рік на суму 3397,12 грн (а.с.12-13);
-податкова декларація від 19.02.2018 за 2018 рік на суму 3952,34 грн (а.с.14-15);
-податкова декларація від 19.02.2017 за 2019 рік на суму 4873,06 грн (а.с.26-27).
23.11.2016 Могилів-Полільською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області винесено податкову вимогу №1755-17, з якої вбачається, що станом на 22 листопада 2016 року сума податкового боргу Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» становить 26994,39 грн, яка складається з основного платежу - 26994,39 грн, штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) - 0,00 грн, пені - 0,00 грн (а.с.6).
Вищевказану податкову вимогу від 23.11.2016 №1755-17 направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та отримано уповноваженою особою відповідача 23.11.2016 (а.с.6).
На час розгляду даної справи по суті жодних доказів щодо оскарження податкової вимоги від 23.11.2016 №1755-17 в адміністративному або судовому порядку сторонами не надано.
З інтегрованих карток платника податків щодо орендної плати з юридичних осіб та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої юридичними особами вбачається, що заборгованість відповідачем не сплачена (а.с.7).
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах встановлених законом. Норми встановлені та закріплені Конституцією України є нормами прямої дії виходячи з того, що відповідно до ст.8 Конституції в Україні встановлено і діє принцип верховенства права.
Згідно з ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визначаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок зі сплати податків та зборів.
Відповідно до ст. 16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених вказаним Кодексом та законами з питань митної справи і подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно п. 54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (пп.14.1.72 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу).
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 даного Кодексу об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт (підпункт 266.3.3).
Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 даного Кодексу сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно з підпунктом 266.7.5 пункту 266.7 даної статті цього ж Кодексу платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою - платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об'єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.
Згідно з підпунктом 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 даного Кодексу податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
Відповідно до п.285.1 ст.285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
За приписами п. 286.2 ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. (п. 287.3 ст.287 ПК України).
Судом встановлено, що відповідачем самостійно визначені податкові зобов'язання із орендної плати за землю з юридичних осіб та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, проте самостійно визначені податкові зобов'язання відповідачем сплачені не були та набули статусу податкового боргу.
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (пп. 54.3.1, 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України).
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. (п. 59.3 ст. 59 ПК України).
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 ПК України).
Матеріалами справи підтверджено, що на юридичну адресу відповідача направлялась поштою податкова вимога форми «Ю» від 23.11.2016 № 1755-17 на суму 26994,39 грн, рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана уповноваженою особою відповідача (а.с.6).
Згідно із п. 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
Враховуючи положення п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, податкова вимога форми «Ю» від 23.11.2016 № 1755-17 вважається врученою відповідачу належним чином.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Суму податкового боргу відповідачем погашено не було, у зв'язку із чим податкова вимога повторно не надсилалась.
За змістом пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Отже, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.
Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п. 95.1 - 95.4 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На момент розгляду справи сума податкового боргу на загальну суму 71831,61 грн у т.ч.: з орендної плати з юридичних осіб у сумі 63375,18 грн та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 8456,43 грн, відповідачем не сплачена, заборгованість перед бюджетом не погашена, доказів протилежного відповідач суду не надав. Відзив на позовну заяву не надав, доводи позивача не спростував.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, у зв'язку з чим понесені позивачем судові витрати у вигляді сплати судового збору за подачу адміністративного позову відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 194, 205, 242-246, 250, 255, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Вінницькій області до Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» (93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Сметаніна, буд.3-А, код ЄДРПОУ 05839888) кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 71831 (сімдесят одна тисяча вісімсот тридцять одна) гривня 61 копійка.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова