10 серпня 2020 року м.Кропивницький Справа № 340/2014/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головне Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7 А, м.Кропивницький, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) про зобов'язати вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області щодо перерахунку у квітні 2018 року з 01.01.2016 року пенсії ОСОБА_1 із заниженням її розміру з 80 до 70 процентів грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області повторно перерахувати та щомісячно виплачувати, починаючи з 01.01.2016 року пенсію ОСОБА_1 із розрахунку 80% його грошового забезпечення згідно із довідкою Ліквідаційної комісії УМВС України у Кіровоградській області від 22.03.2018 року за №10553, складеною відповідно до постанови КМУ від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», а також виплатити заборгованість, яка виникне у зв'язку з її перерахунком, однією загальною сумою у повному обсязі у плановий виплатний період із урахуванням раніше виплачених сум, без відстрочення за постановами КМУ від 24 грудня 2019 року №1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» та від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», а також нарахувати та виплатити з 01.01.2016 року у відповідності до частини другої статті 55 Закону №2262 та постанови КМУ від 21.02.2001 року №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» компенсацію втрати частини грошових доходів без урахування постанови КМУ №649 від 22.08.2018 року;
- встановити у відповідності до статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням рішення суду.
В обґрунтування позову зазначає, що після проведення перерахунку пенсії, основний розмір пенсії замість встановленого за вислугу років розміру 80 %, був безпідставно зменшений до 70% від відповідних сум грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія. Позивач вважає дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії протиправними та такими, що порушують його конституційні права.
Ухвалою суду від 24 червня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У встановлений судом строк відповідачем надіслано суду відзив на адміністративний позов, в якому останній просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (а.с.32-35).
Позивачем подано відповідь на відзив (а.с.43-48).
Розглянувши наявні у суду матеріали, суд встановив наступне.
Позивачеві призначена та виплачується пенсія за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" за №2262-XII від 09.04.1992, що підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача (а.с.37-42).
Згідно розрахунку вислуга років позивача складає 31 рік (а.с.38).
Відповідно до матеріалів пенсійної справи пенсія позивачеві виплачувалась до 01.05.2018р. в розмірі 80 відсотків грошового забезпечення у відповідності до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992, в редакції станом на день призначення пенсії.
Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2018 року прийнято постанову за №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (надалі, Постанова №103).
Відповідно до частини 1 Постанови №103 перерахунку підлягають пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 01 березня 2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
З проведеного відповідачем перерахунку позивач дізнався, що йому зменшено розмір його пенсії з 80 % до 70% сум грошового забезпечення (а.с.40 зворот).
Зміна розміру пенсії з 80 % до 70% сум грошового забезпечення стала підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262-XII) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
В подальшому Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" № 1166-VІІ від 27.03.2014 внесені зміни до статті 13 Закону № 2262-XII та змінено до 70% максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення.
Згідно з п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Приписами частини першої статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом закон зворотної сили не має, а тому норми частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ поширюється на відносини, які виникли після набуття ним чинності.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" № 1166-VІІ від 27.03.2014 зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 3 квітня 2018 року у справі №175/1665/17(2-а/175/41/17; провадження №К9901/9950/18) і від 24 квітня 2018 року у справі №686/12623/17 (провадження №К/9901/849/17)
Згідно з частиною 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
На виконання наведених вимог процесуального закону судом враховано правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у рішенні від 04 лютого 2019 року за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №240/5401/18, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року.
Так, Верховний Суд у зразковому рішенні від 04 лютого 2019 року (справа №Пз/9901/58/18, 240/5401/18) та у постанові від 16 жовтня 2019 року зазначив таке.
"При перерахунку пенсії позивача відповідно до ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" немає підстав для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч. 2 ст.13 вказаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому під час перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення. Натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним".
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області при здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років позивачеві відповідно до Постанови №103 протиправно зменшено розмір процентної складової грошового забезпечення із 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії у розмірі 80 % від грошового забезпечення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про виплату заборгованості, яка виникне у зв'язку з її перерахунком, однією загальною сумою у повному обсязі у плановий виплатний період із урахуванням раніше виплачених сум, без відстрочення та нарахування та виплати у відповідності до частини другої статті 55 Закону №2262 компенсацію втрати частини доходів, суд зазначає, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно.
Отже, у випадку набрання чинності рішенням суду про зобов'язання здійснити виплату недоотриманої частини пенсії з 01.01.2018, перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.
Крім того, суд зазначає, що гарантоване ст. 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.
Таким чином, вимоги позивача щодо заборгованості, яка виникне у зв'язку з її перерахунком, однією загальною сумою у повному обсязі у плановий виплатний період із урахуванням раніше виплачених сум, без відстрочення та нарахування та виплати у відповідності до частини другої статті 55 Закону №2262 компенсацію втрати частини доходів, задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги є передчасними через відсутність будь-яких доказів та/або підстав вважати, що право позивача може бути порушене в майбутньому.
Одночасно суд відхиляє клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Так частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.
Разом з тим, на думку суду, в даному випадку підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відсутні, оскільки у суду немає обґрунтованих сумнівів щодо виконання відповідачем рішення у цій справі, а крім того примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби.
В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, здійснені позивачем судові витрати на сплату судового збору належить стягнути в розмірі 420,40 грн.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області щодо перерахунку у квітні 2018 року з 01.01.2016 року пенсії ОСОБА_1 із заниженням її розміру з 80 до 70 процентів грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області провести обчислення і перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 року виходячи із розміру 80% грошового забезпечення згідно із довідкою Ліквідаційної комісії УМВС України у Кіровоградській області від 22.03.2018 року за №10553, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802).
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. Пасічник