ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" серпня 2020 р. справа № 300/1038/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій,-
19.05.2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком та доданих документів, рішенням № 315 від 20.02.2020 року відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком зважаючи на те, що обчислений згідно поданих документів загальний стаж роботи становить 24 роки, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказав на те, що відповідачем до стажу роботи ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 17.05.1988 року по 17.10.1988 року в колгоспі імені Енгельса та період роботи з 01.11.1994 року по 14.06.1999 року в приватному заводі пластмасових та гумово-технічних виробів "Пластикдеталь". Окрім того, зазначив, що ним не оскаржується неврахування відповідачем трудового стажу за період роботи з 17.05.1988 року по 17.10.1988 року в колгоспі імені Енгельса. Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком, при цьому, безпідставно не врахувавши період роботи з 01.11.1994 року по 14.06.1999 року в приватному заводі пластмасових та гумово-технічних виробів "Пластикдеталь", чим грубо порушив право позивача на належний рівень соціального забезпечення у зв'язку із втратою працездатності та досягнення пенсійного віку. Внаслідок чого, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 315 від 20.02.2020 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу період роботи з 01.11.1994 року по 14.06.1999 року в приватному заводі пластмасових та гумово-технічних виробів "Пластикдеталь" та призначити пенсію за віком з 11.12.2019 року.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 року позовну заяву залишено без руху (а.с. 52-53).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.63-64).
Головуючий по справі суддя Панікар І.В. в період з 01.07.2020 року по 31.07.2020 року перебував у відпустці, з 03.08.2020 року по 06.08.2020 року суддя перебував на листку тимчасової непрацездатності, у зв'язку з чим, 30-денний строк розгляду справи продовжено.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 25.06.2020 року (а.с.69-74), згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив, з урахуванням тієї обставини, що ОСОБА_1 при зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії надав дві трудові книжки серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , в яких містяться розбіжності. Враховуючи те, що записи трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 підтверджені довідками про періоди роботи позивача, то саме дана трудова книжка взята Головним управлінням до уваги та врахована при розрахунку стажу ОСОБА_1 . В свою чергу, правильність записів трудової книжки серії НОМЕР_2 викликає сумніви, а відтак, Головним управлінням не взята до уваги. Щодо спірного періоду роботи з 01.11.1994 року по 14.06.1999 року в приватному заводі пластмасових та гумово-технічних виробів "Пластикдеталь" відповідач зазначив, що в трудовій книжці не міститься запис про перейменування чи реорганізацію ВТПО "Анкон" в завод "Пластикдеталь", що є порушенням Порядку ведення трудових книжок, який врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58. Оскільки, приватний завод "Пластикдеталь" ліквідовано, а відповідно до архівних довідок від 07.02.2020 року 3 Я-6/06-07 та від 10.02.2020 року № 35/59-4.01/139 знаходження документів невідоме, даний період стажу може бути підтверджений свідками на комісії з розгляду питань пов'язаних з підтвердження стажу для призначення пенсії. Додатково вказав, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж 26 років, внаслідок чого, у нього відсутнє право на призначення пенсії за віком по досягненні 60 років.
30.06.2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач підтримав позовні вимоги та просив позов задоволити (а.с. 77-79). Зазначив, що із запереченнями відповідача у відзиві не погоджується.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
24.01.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Тисменицького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 28.02.2020 року № 369-27/Я-02/8-0900/20 повідомлено, що згідно наданих документів його страховий стаж становить 24 роки, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначено, що до стажу роботи не зарахований період роботи в колгоспі імені Енгельса з 17.05.1988 року по 17.10.1988 року, оскільки відсутня уточнююча довідка про стаж роботи. До страхового стажу також не враховано період роботи з 01.11.1994 року по 14.06.1999 року в приватному заводі пластмасових та гумово-технічних виробів "Пластикдеталь", оскільки період роботи в трудовій книжці серії НОМЕР_2 внесено з порушенням Інструкції ведення трудових книжок. (а.с.12-13).
11.02.2020 року позивач повторно звернувся до Тисменицького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) із заявою про призначення пенсії за віком та подав уточнюючі довідки про неможливість підтвердження роботи на заводі "Пластикдеталь".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.02.2020 року № 315 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.10).
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно частини 1 статті 8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
У відповідності до вимог статті 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 січня 2019 року необхідними умовами для призначення пенсії за віком позивачу, із урахуванням дати його народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто у віці 60 років, є наявність страхового стажу - не менше 26 років.
Частиною 1 статті 24 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
При цьому, згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній.
У пунктах 1 та 2 Порядку зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року №110 (надалі - Інструкція № 58), встановлено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3. Інструкції № 58).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4 Інструкції № 58).
Пунктом 2.14 Інструкція № 58 встановлено, що у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки "Відомості про роботу" пишеться: "прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".
Відповідно до пункту 2.15 Інструкції № 58, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Судом встановлено, що записи про спірні періоди роботи в приватному заводі пластмасових та гумово-технічних виробів "Пластикдеталь" внесено до трудової книжки НОМЕР_2 , в якій містяться, зокрема, наступні записи: №9 - з 04.01.1992 року прийнятий на роботу пресувальником пластин гарячим способом ВТП "Ніка" (наказ від 04.01.1992 року № 2-к); №10 - 01.07.1993 року ВТП "Ніка" реорганізовано в ВТПО "Анкон" (наказ № 1 від 25, № 11- 01.11.1994 року призначений майстром-бригадиром дільниці заводу «Пластикдеталь» (наказ № 180-к від 30.11.94); № 12 - 14.06.1999 звільтнений з роботи за власним бажанням ст.38 КЗпП (наказ № 10 від14.06.99) (а.с. 16).
Суд звертає увагу, що на час внесення записів до трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державного комітету СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією.
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню (пункт 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців").
Пунктом 13 вказаної постанови передбачено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу, згідно пункту 18 вказаної Постанови несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Аналогічні норми встановлені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, відповідно до пункту 1 якого, як вже зазначено судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як вже зазначено судом, відповідно до п.18 постанови Ради міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року №656 "Про трудові книжки робочих та службовців" відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням керівника підприємства, установи, організації).
Аналогічний припис міститься в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" - відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про ліквідацію приватного заводу пластмасових та гумово-технічних виробів "Пластикдеталь", а місце знаходження документів невідоме, про що свідчать архівні довідки (а.с.23-24).
Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 по справі №307/541/17 зазначив, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних, та сама по собі не здача облікових книг в архівний відділ не є беззаперечним доказом відсутності у позивача страхового стажу у зазначений період.
Тобто, відсутність відповідних документів на зберіганні в архівних установах не може анулювати записи трудової книжки та позбавити позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
У постанові від 12.12.2019 по справі №229/3431/16-а Верховний Суд дійшов до висновку про безпідставність доводів пенсійного органу про неможливість підтвердження трудового стажу через відсутність на зберіганні в державному архіві запитуваних документів та вказав про неможливість надання повного об'єму необхідних для реалізації прав позивача документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не надано суду доказів на підтвердження відсутності підстав для зарахування роботи позивача в приватному заводі пластмасових та гумово-технічних виробів "Пластикдеталь" з 01.11.1994 року по 14.06.1999 року до його страхового стажу.
Водночас, суд критично ставиться до доводів відповідача щодо факту наявності у позивача двох трудових книжок, записи яких суперечать одна одній. Оскільки відомості у іншій трудовій книжці НОМЕР_3 в оспорюваний період часу з 01.11.1994 року по 14.06.1999 року містять відомості про роботу позивача сторожем з 1997 по 2005 роки на інших підприємствах. Водночас, останній не заперечуючи даного факту, вказує на те, що саме із метою можливості працювати на декількох роботах їх і було заведено. На думку суду, зазначена обставина не виключає дійсності наявного запису у трудовій книжці серії НОМЕР_2 щодо роботи позивача на приватному заводі пластмасових та гумово-технічних виробів "Пластикдеталь" з 01.11.1994 року по 14.06.1999 року.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в рішенні від 20.02.2020 року № 315 визначено, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 24 роки, з необхідних 26 років для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи, що судом зараховано до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 в приватному заводі пластмасових та гумово-технічних виробів "Пластикдеталь" з 01.11.1994 року по 14.06.1999 року, у позивача наявний необхідний трудовий стаж, для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Суд зазначає, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, в тому числі і за минулий час, таке право підлягає поновленню без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
З метою запобігання порушення прав позивача на належну йому пенсію, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав позивача, без необхідності додаткових його звернень до суду та виконання будь-яких інших умов для цього, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи в приватному заводі пластмасових та гумово-технічних виробів "Пластикдеталь" з 01.11.1994 року по 14.06.1999 року та призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 11.12.2019 року.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задоволити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.02.2020 року № 315 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) зарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) стаж роботи в приватному заводі пластмасових та гумово-технічних виробів "Пластикдеталь" з 01.11.1994 року по 14.06.1999 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) призначити та виплачувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 11.12.2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 )сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач:
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ).
Суддя Панікар І.В.