ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" серпня 2020 р. справа № 300/797/20
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитюк Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Івано-Франківський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Івано-Франківський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування вимог позову зазначив, що з 22.05.1987 по 28.04.1989 проходив військову службу в Збройних Силах. В період з 04.11.1987 по 15.02.1989 брав участь в бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан в/ч п/п НОМЕР_1 . Дані факти підтверджуються військовим квитком серії НОМЕР_2 , виданим 09.04.1987 Галицьким районним військовим комісаріатом Івано-Франківської області. Під час проходження військової служби отримав поранення і з 06.03.1989 по 28.04.1989 проходив лікування в 340 Окружному військовому шпиталі ім. П.Ф. Боровського в м. Ташкент Узбекська РСР в/ч НОМЕР_3 . Факт поранення підтверджується Свідоцтвом про хворобу №1068 від 29.04.1989, який затверджений військово-медичною комісією 340 Окружного військового шпиталю. Згідно з Свідоцтвом встановлено діагноз - "пониження гостроти зору лівого ока до руху руки біля обличчя, внаслідок помутніння кришталика після проникаючого роговино-склерального поранення". Комісією встановлено "травма, отримана при виконанні обов'язку військової служби". Також, згідно з випискою із акту освідчення у ВТЕК серії Г №216097 від 28.07.1989 позивачу встановлено III групу інвалідності.
31.07.2019 позивач звернувся до Івано-Франківського обласного військового комісаріату з заявою та всіма необхідними документами щодо направлення їх до Міністерства Оборони України на комісію для розгляду питання щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, в зв'язку з встановленням III групи інвалідності, причиною якої є виконання обов'язків військової служби. Згідно з Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум від 01.11.2019 №143 позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги. Позивач вважає відмову незаконною, відповідачем належним чином не вивчено подані ним документи та прийнято безпідставне рішення, яке порушує його право на отримання грошової допомоги, яке передбачено законодавством України. Враховуючи наведене, позивач просить визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене пунктом 9 протоколу від 01.11.2019 №143 та зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в зв'язку з встановленням III групи інвалідності у розмірі 70-картного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року в розмірі 147140,00 грн.
Відповідач та третя особа своїм правом подачі відзиву на позовну заяву не скористалися.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 у період з 22.05.1987 по 28.04.1989 проходив строкову військову службу у Радянській Армії колишнього СРСР. В період з 04.11.1987 по 15.02.1989 брав участь в бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан в/ч п/п НОМЕР_1 . Дані факти підтверджуються військовим квитком серії НОМЕР_2 , виданим 09.04.1987 Галицьким районним військовим комісаріатом Івано-Франківської області (а.с.10-14).
Під час проходження військової служби отримав поранення і з 06.03.1989 по 28.04.1989 проходив лікування в 340 Окружному військовому шпиталі ім. П.Ф. Боровського в м. Ташкент Узбекська РСР в/ч НОМЕР_3 . Факт поранення підтверджується Свідоцтвом про хворобу №1068 від 29.04.1989, який затверджений військово-медичною комісією 340 Окружного військового шпиталю (а.с.16).
Згідно з Свідоцтвом встановлено діагноз - "пониження гостроти зору лівого ока до руху руки біля обличчя, внаслідок помутніння кришталика після проникаючого роговино-склерального поранення". Комісією встановлено "травма, отримана при виконанні обов'язку військової служби".
Також, згідно з випискою із акту освідчення у ВТЕК (врачебно-трудова експертна комісія) серії Г №216097 від 28.07.1989 позивачу встановлено III групу інвалідності (а.с.16).
Як слідує із виписки із акту освідчення у ВТЕК (врачебно-трудова експертна комісія) серії НОМЕР_4 , 28.04.1989 проведено огляд ОСОБА_1 та вперше встановлено третю групу інвалідності на строк до 1 травня 1990 року, причина інвалідності: травма, отримана при виконанні обов'язків військової служби (а.с.18).
06.09.1995 позивачу відповідно до довідки до акта огляду МСЕК №1081встановлена безстроково ІІI групу інвалідності, причина інвалідності: травма, отримана при виконанні обов'язків військової служби (а.с.19).
31.07.2019 позивач звернувся до Івано-Франківського обласного військового комісаріату з заявою та всіма необхідними документами щодо направлення їх до Міністерства Оборони України на комісію для розгляду питання щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, в зв'язку з встановленням III групи інвалідності, причиною якої є виконання обов'язків військової служби.
Комісія МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, 01.11.2019 (витяг з протоколу №143) дійшла висновку про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, з підстав відсутності в останнього права на отримання вказаної допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності в 1989 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги (а.с.8).
Не погоджуючись з винесеним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом свого права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Відповідно до статті 41 цього Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Згідно із частиною дев'ятою статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (в редакції, що діяла на момент звернення позивача за одноразовою допомогою), порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);
- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
У відповідності до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, чинним на момент звернення ОСОБА_1 до відповідача законодавством України, яке регулює питання виплати одноразової грошової допомоги, передбачено, що така допомога, у разі коли право на її отримання виникло до набрання чинності зазначеним Порядком, та відповідно ця допомога не була призначена, вона призначається у порядку, який діяв у день виникнення у особи права на одноразову грошову допомогу. Одночасно закріплено, що днем виникнення права на допомогу, є дата, яка зазначена у довідці МСЕК.
Відтак, для з'ясування питання, які норми та їх редакції необхідно застосовувати до правовідносин, які виникли між сторонами, потрібно встановити дату у довідці медико-соціальної експертної комісії, яка буде свідчити про день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що перший огляд позивача із встановленням ІIІ групи інвалідності, у зв'язку із травмою, отриманою при виконанні обов'язків військової служби, відбувся 28.04.1989. Вказана обставина підтверджується випискою із акту освідчення до довідки серії Г № 216097, виданою лікарсько-трудовою експертною комісією Державного комітету Узбекської РСР по праці і соціальному забезпеченню (а.с.17).
06.09.1995, у ході чергового огляду позивача, довідкою до акта огляду МСЕК серії 2-18 АЄ № 009509, ОСОБА_1 було довічно (остаточно) встановлено ІIІ групу інвалідності, причиною якої є виконання обов'язків військової служби.
Реалізовуючи своє право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням інвалідності ІIІ групи, позивач звернувся до Міністерства оборони України через Івано-Франківський обласний військовий комісаріат, однак, відповідач відмовив йому в отриманні такої допомоги, вважаючи, що днем виникнення у позивача права на отримання допомоги, є дата зазначена у довідці лікарсько-трудової експертною комісії Державного комітету Узбекської РСР по праці і соціальному забезпеченню, а саме - 28.04.1989. Тому, враховуючи те, що станом на 28.04.1989 не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги, відповідач прийшов до висновку, що позивач не має права на отримання такої допомоги.
Однак, такі висновки відповідача не мають правового підґрунтя, з огляду на наступне.
Так, посилаючись на дату виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги - 28.04.1989, як на "первинне" встановлення інвалідності, відповідачем не враховано, що довідка, у якій зазначена така дата, видана лікарсько-трудовою експертною комісією Державного комітету Узбекської РСР по праці і соціальному забезпеченню, а не медико-соціальною експертною комісією, як це прямо передбачено Порядком.
Також, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з мотивів відсутності законодавства щодо такого призначення на момент виникнення у ОСОБА_1 права на допомогу, відповідач помилково, всупереч чинним нормам законодавства, які є профільними у його діяльності, визначив день виникнення права на отримання позивачем одноразової грошової допомоги.
За таких обставин, суд зазначає, що первинне встановлення групи інвалідності позивачу саме медико-соціальною експертною комісією відбулось 06.09.1995, що підтверджується довідкою МСЕ № 009509 (а.с. 19), тобто, саме ця дата є датою виникнення у позивача права на одноразову грошову допомогу.
Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІIІ групи інвалідності, а саме Закон України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-ХІІ.
Статтею 16 Закону № 2011-XII, в редакції чинній на момент встановлення інвалідності позивачу, було передбачено, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Закону України № 2011-XII Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 19.08.1992 № 488, якою установлено умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум.
Пунктом 1 вказаної постанови (у редакції, чинній на момент встановлення позивачу інвалідності) передбачено, що державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, проводиться установами Української державної страхової комерційної організації (Укрдержстраху) за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Міністерству оборони, Національній гвардії, Державному комітетові у справах охорони державного кордону, Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки та іншим військовим формуванням, що створені Верховною Радою України.
Згідно пунктів 3, 4 постанови №488, розмір щорічних страхових платежів установлюється правлінням Укрдержстраху за погодженням з страхувальниками. Страхові платежі сплачуються страхувальниками щомісячно до 25 числа в розмірі 1/12 частини річної суми.
У відповідності до пункту 6 Постанови № 488, установи Укрдержстраху виплачують страхові суми: а) у разі загибелі або смерті застрахованого його спадкоємцям у розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня на час загибелі або смерті; б) у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
При цьому, приписами пункту 7 цієї ж постанови закріплено, що вимоги щодо виплати страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть пред'явити установам Укрдержстраху протягом трьох років з дня настання страхової події.
Аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що законодавством України, чинним на момент встановлення позивачу інвалідності було передбачено, що у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів) виплачується страхова сума, яка за своєю правовою природою є ідентичною одноразовій грошовій допомозі, існуючій зараз.
Разом з цим, чинним на момент встановлення позивачу інвалідності законодавством, для застрахованих осіб було встановлено строк на звернення за страховими виплатами, а саме - три роки. Тобто, беручи до уваги ту обставину, що інвалідність позивачу встановлено 06.09.1995, передбачений термін реалізації його права на страхові виплати сплив 07.09.1998. При цьому, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 у період з 06.09.1995 по 07.09.1998 не вчинив будь-яких дій з метою реалізації свого права на отримання страхових сум.
За таких обставин, правові підстави для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в зв'язку з встановленням III групи інвалідності у розмірі 70-картного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у позивача були відсутні.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2. ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , с. Підлісся, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77451);
відповідач: Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00334022, проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168);
відповідач: Івано-Франківський обласний військовий комісаріат ( АДРЕСА_1 ).
Суддя Микитюк Р.В.