Справа № 369/7296/16-а
Провадження №2-а/369/37/20
10.08.2020 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Дубас Т.В.,
при секретарі Мазурик Д.С.,
розглянувши матеріали заяви позивача про забезпечення позову у адміністративній справі Державного підприємства «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН» до Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа: Національний науковий центр «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України», Національна академія аграрних наук України, Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, Київська обласна державна адміністрація про визнання нечинним рішення та його скасування,-
У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває адміністративна справа за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН» до Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа: Національний науковий центр «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України», Національна академія аграрних наук України, Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, Київська обласна державна адміністрація про визнання нечинним рішення та його скасування.
24 липня 2020 року до суду від представника позивача Державного підприємства «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН» Карапетянаа Армена Рафіковича надійшла заява про забезпечення позову, яка була мотивована тим що, предметом розгляду справи є оскарження рішення Чабаніської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області № 136 8 чергової сесії VII скликання від 25 лютого 2016 року «Про затвердження генерального плану селища Чабани Києво-Святошинського району Київської області розроблений ДП «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» у 2015 році (далі - Рішення). Оскаржуючи Рішення Позивач фактично оскаржує незаконну передачу (захоплення) Відповідачу(ем) у комунальну власність частини земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні Позивача.
Не зважаючи на те, що станом на сьогодні між Позивачем та Відповідачем ведеться судовий спір відносно права користування та володіння земельної ділянки, останній без очікування остаточного рішення суду розпоряджається спірною земельною ділянкою, передаючи її у власність третім особам.
Зважаючи на приписи ст.4 та ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розглянути клопотання в порядку письмового провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням передбачено розширення меж селища Чабани Києво-Святошинського району Київської області за рахунок земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні Позивача на підставі Державного акта на право постійного користування землею (І-КВ № 003452 від 14 квітня 1996 року).
Відповідно до Державного акту на право постійного користування та розробленої технічної документації із землеустрою, земельна ділянка, яка розташована з правої сторони дороги Чабани-Хотів, та починається від пожежної частини і тягнеться до трансформаторної підстанції с. Хотів, належить на праві постійного користування Позивачу.
Позивачу стало відомо, що на вищевказаній частині земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні Позивача у Публічній кадастровій карті України з'явились земельні ділянки із кадастровими номерами:
1.3222457400:01:002:5249, площею - 0,1235 га;
2.3222457400:01:002:5258, площею - 0,1235 га;
3.3222457400:03:005:5005, площею - 0,0727 га;
4.3222457400:03:005:5006, площею - 0,0727 га;
5.3222457400:03:005:5007, площею - 0,29 га;
6.3222457400:03:005:5008, площею - 0,3763 га.
Вищезазначені ділянки були зареєстровані як комунальна власність Відповідача, і за рішенням останнього були передані у приватну власність фізичним особам та мають цільове призначення для ведення особистого селянського господарства та індивідуального будівництва житлових будинків. Дані твердження Позивача підтверджуються Протоколом голосування 119 позачергової сесії VII скликання Відповідача від 09 липня 2019 року про затвердження проекту землеустрою відносно кожної зазначеної вище земельної ділянки за певною фізичною особою.
Дана інформація, також, підтверджується відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 8-10-0.222-13274/2-19 від 15 жовтня 2019 року на відповідний запит Позивача.
28 січня 2020 року у кадастровій карті України з'явилась земельна ділянка НВ - 3218320132020, площею 1,178 га без цільового призначення.
Згідно ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В свою чергу п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 151 КАС України допускають наступні види забезпечення позову: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Позивач Державне підприємство «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН» звертається з даною заявою про забезпечення позову вдруге, оскільки в задоволенні заяви про забезпечення позову від 31.03.2020 року було відмовлено. Дану ухвалу від 31.03.2020 року було оскаржено до Київського апеляційного суду. За наслідками розгляду, апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства НААН" - залишено без задоволення.
Ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2020 року про відмову у забезпеченні позову - залишена без змін.
З наведеного вбачається, що Відповідач не очікуючи остаточного рішення суду відносно спірної земельної ділянки розпоряджається нею шляхом визнання її комунальною власністю з подальшим відчуженням третім особам. У разі не забезпечення позову дані дії Відповідача та третіх осіб призведуть до унеможливлення виконання рішення суду та поновлення права постійного користування земельною ділянкою Позивачем, оскільки на момент прийняття рішення суду земельна ділянка буде знаходитись у власності інших осіб. І в разі задоволення позову № 369/7296/16-а щодо визнання не чинним Рішення та його скасування, Позивач буде вимушений звертатись до суду з новим позовом(ами) щодо вилучення земельної ділянки(ок) з чужого незаконного володіння та поновлення свого права постійного користування. А саме рішення суду про визнання не чинним Рішення та його скасування не буде мати правового значення для Позивача. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається також в разі наявності очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів з приводу протиправності дій Відповідача на підставі його Рішення, а саме привласнення земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні Позивача, та подальшого її відчуження третім особам. Дані обставини підтверджується наступними зверненнями Позивача, а саме: листом до ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» № 01- 11/624 від 23 вересня 2019 р.; листом голові Чабанівської селищної ради Киризлієву О.Ф. № 01-14/34 від 17 січня 2020 року; повідомленням про вчинення кримінального правопорушення Києво-Святошинській місцевій прокуратурі № 21-14/238 від 25 лютого 2020 року; повідомленням про вчинення кримінального правопорушення Начальнику Києво- Святошинского відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області № 21-14/300 від 02 березня 2020 року; повідомленням про вчинення кримінального правопорушення Генеральній прокуратурі України № 21- 14/325 від 11 березня 2020 року; заяви Директору Національного антикорупційного бюро України Ситнику А.С. № 21-14/326 від 11 березня2020 року. Станом на сьогодні з боку правоохоронних органів не вчинено дій щодо запобігання вчиненню правопорушення Відповідачем відносно земельної ділянки, що знаходиться у постійному користуванні Позивача.
З наведеного вбачається, що забезпечення позову у вигляді зупинення дії Рішення та заборони вчинення дій Відповідачів та іншим особам є єдиним способом захисту прав Позивача до розгляду цивільної справи № 369/7296/16-а по суті.
Крім зазначених підстав для забезпечення позову, слід зазначити ще, те що Відповідач крім вже вчинених дій, планує передати ще частину земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні Позивача. Дане твердження Позивача підтверджується Протоколом голосування 138 позачергової сесії VII скликання Відповідача від 28 лютого 2020 року про дозвіл на розробку детального плану території земельних ділянок 3222457400:03:005:5086, 3222457400:03:005:5010,3222457400:03:005:5009.
Тому заявник просив здійснити заходи забезпечення позову, а саме: 1) Забезпечити позов Державного підприємства «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН» до Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання не чинним рішення та його скасування шляхом зупинення дії рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області № 136 8 чергової сесії VII скликання від 25 лютого 2016 року «Про затвердження генерального плану селища Чабани Києво-Святошинського району Київської області розроблений ДП «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» у 2015 році до розгляду справи по суті.
2) Забезпечити позов Державного підприємства «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН» до Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання не чинним рішення та його скасування шляхом заборони вчинення Чабанівській селищній раді Києво-Святошинського району Київської області та іншим особам будь- яких дій відносно земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні Державного підприємства «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН» на підставі Державного акту на право постійного користування землею (І-КВ № 003452 від 14 квітня 1996 року) до розгляду справи по суті. Зокрема, але не виключно вчиняти дії щодо набуття земельної ділянки у власність (комунальну чи приватну), розробки детального плану території земельних ділянок, відчуження третім особам, використання тощо.
3) Накласти арешт на земельні ділянки за наступними кадастровими номерами: 3222457400:01:002:5249, 3222457400:01:002:5258,3222457400:03:005:5005,3222457400:03:005:5006, 3222457400:03:005:5007,3222457400:03:005:5008,3222457400:03:005:5086, 3222457400:03:005:5010, 3222457400:03:005:5009 до розгляду справи по суті.
Вивчивши матеріали адміністративної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення адміністративного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Виходячи з вказаних норм, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Розглянувши заяву позивача Державного підприємства «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН» про забезпечення позову, суд вважає її необґрунтованою, оскільки остання взагалі не містить жодних обґрунтувань щодо необхідності застосування заходу забезпечення позову . З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку що дана заява необґрунтована, а отже є такою, що не підлягає задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись положеннями ст.ст. 150, 151, 154, 205, 248 КАС України,-
У задоволенні заяви позивача Державного підприємства «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН» про забезпечення позову у адміністративній справі Державного підприємства «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН» до Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа: Національний науковий центр «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України», Національна академія аграрних наук України, Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, Київська обласна державна адміністрація про визнання не чинним рішення та його скасування - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а також через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Суддя Дубас Т.В.