05 серпня 2020 року м. Ужгород№ 260/461/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Гаврилка С.Є.,
з участю секретаря судового засідання - Міци О.-Д.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 - не з'явився;
з участю представника позивача - адвоката Бедринець Мирослави Юріївни;
відповідач: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області - представник - Олашин Оксана Михайлівна.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
24 лютого 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13, код ЄДРПОУ 40108913), яким просить суд: "1. Поновити строк на оскарження наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 17.01.2020 року № 23 о/с про моє звільнення зі служби в поліції з моменту його отримання; 2. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 17.01.2020 року № 23 о/с про звільнення зі служби в поліції мене - майора поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області; 3. Поновити мене - ОСОБА_1 , на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області; 4. Стягнути на мою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.01.2020 року."
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року дану позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року закрито підготовче провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Розгляд даної справи неодноразово відкладався (оголошувалась перерва) у зв'язку з існуванням на те об'єктивних законодавчо встановлених підстав.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 17 січня 2020 року № 23 о/с позивача було звільнено з посади оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на підставі службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни та керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Однак, позивач не погодився із вищевказаним наказом і висновком службового розслідування відповідача та вважає звільнення незаконним. Вказує, що на момент прийняття наказу від 17 січня 2020 року № 23 о/с про звільнення позивача, відносно останнього не ухвалювалася постанова суду про притягнення до відповідальності (визнання вини), вчинення адміністративного проступку, однак в супереч Конституції України, та надуманих обставинах відповідачем було призначене службове розслідування та звільнено позивача з роботи. Будь-яких належних чи допустимих доказів для підтвердження факту перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, відповідачем не надано. Позивач вказує, що 30 грудня 2019 року близько 04 години ранку їхав по вулиці Новака у м. Ужгород і на перехресті вул. Капушанської його безпідставно зупинив поліцейський патруль. Правил дорожнього руху позивач не порушував, в стані алкогольного сп'яніння не перебував. Інспектор патрульної поліції перевищуючи свої повноваження здійснив безпідставну зупинку транспортного засобу, яким керував позивач та склав протоколи тільки виходячи з суб'єктивних причин, причину зупинки транспортного засобу інспектор пояснити не зміг. Крім того, вказує, що під час службового розслідування позивачу не було надано право скористатися правничою допомогою, подавати клопотання про залучення додаткових документів, про залучення до матеріалів розслідування додаткових пояснень, знайомитися з матеріалами зібраними під час проведення службового розслідування тощо, чим відповідачем було порушено його право на захист.
Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову в повному обсязі, з підстав викладених в письмовому відзиві та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, мотивуючи наступним. 30 грудня 2019 року близько 04:05 години мобільною групою в складі працівника ВІОС УКЗ ГУНП спільно із працівниками сектору моніторингу УПП в Закарпатській області здійснено профілактичні заходи направлені на виявлення порушень транспортної дисципліни скоєних поліцейськими. Під час профілактичних заходів в м. Ужгороді по вул. Новака за порушення вимог статті 122 частини 2 та статті 121 частини 6 КУпАП (не ввімкнення покажчика повороту при зміні руху та керуванням транспортним засобом, на якому номерний знак закритий іншим предметом, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 м) мобільною групою був зупинений автомобіль марки "CHRYSLER", н.з. НОМЕР_2 , під керуванням оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1 , у якого працівником УПП були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння (порушення координації рухів, зміна забарвлення шкіри обличчя та виразний різкий запах алкоголю з ротової порожнини). На пропозицію пройти медичний огляд на предмет можливого перебування в стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 в присутності свідків та поліцейських відмовився, посвідчення водія не пред'явив. У зв'язку із цим, стосовно ОСОБА_1 було складено постанову серії ДП018 № 756436 за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених статтею 122 частиною 2 та статтею 121 частиною 6 КУпАП, а також протокол про адміністративне правопорушення за правопорушення, передбачене статтею 130 частиною 1 КУпАП. На підставі висновку за наслідками службового розслідування наказом ГУНП в Закарпатській області № 102 від 14 січня 2020 року за скоєння дисциплінарного проступку, що виразилося у грубому порушенні вимог пункту 1, статті 1 пункту 3 підпунктів 1, 3, 6, 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, недотримання вимог статті 18 пункту 1 підпункту 1, статті 64 пункту 1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII, пункту 1 підпунктів 1, 2, 7, 8, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07 листопада 2018 року № 893, а також пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1 відповідно до статті 13 пункту 3 підпункту 7 Дисциплінарного статуту Національної поліції було звільнено із служби в поліції. Висновком службового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 проігнорував вимоги статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", а також статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у частині обов'язку неухильно дотримуватися положення Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, тобто вчинив дисциплінарний проступок, який полягає у негідній поведінці по відношенню до працівників УПП в Закарпатській області, які оформляли матеріали про адміністративні правопорушення, намаганні скористатися своїм службовим становищем поліцейського (пред'явлення посвідчення працівника поліції) для уникнення покарання, допущенні порушень транспортної дисципліни під час керування автомобілем (порушення ПДР поліцейським, який повинен показувати громадськості приклад гідної поведінки та безумовного дотримання законів та Правил дорожнього руху), за що підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності. У зв'язку з чим, наказом ГУНП в Закарпатській області № 102 від 14 січня 2020 року за скоєння дисциплінарного проступку, оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1 відповідно до статті 13 пункту 3 підпункту 7 Дисциплінарного статуту Національної поліції, було звільнено із служби в поліції та наказом ГУНП в Закарпатській області № 23 о/с від 17 січня 2020 року майора поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області, звільнено зі служби в поліції з 17 січня 2020 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча судом вживалися заходи щодо його виклику, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд, враховуючи наявність достатньої кількості доказів у справі, а також скорочені строки розгляду вказаної справи, наявність правової позиції учасників справи щодо спірних правовідносин судом вирішено проводити розгляд справи у відсутності позивача. Крім того, в судовому засіданні присутній представник позивача Відповідна ухвала зафіксована у протоколі судового засідання.
Під час розгляду справи по суті представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів наведених у позовній заяві.
Представник відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позов.
Розглянувши подані сторонами докази (заслухавши представників сторін), всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до наказу начальника ГУНП в Закарпатській області від 22 березня 2019 року № 65 о/с ОСОБА_1 перебував на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області (а.с. 102).
Наказом ГУНП в Закарпатській області № 2606 від 30 грудня 2019 року, було призначено службове розслідування у зв'язку з надходженням повідомлення про те, що ОСОБА_1 під час керування транспортного засобу перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння (а.с. 73).
Висновком про результати службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни відносно та керування транспортного засобу в стані алкогольного сп'яніння оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_1 від 03 січня 2020 року зокрема, встановлено що: "...30.12.2019 близько 04.05 мобільною групою в складі працівника ВІОС УКЗ ГУНП спільно із працівниками сектору моніторингу УПП в Закарпатській області здійснено профілактичні заходи направлені на виявлення порушень транспортної дисципліни скоєних поліцейськими. Під час профілактичних заходів у м. Ужгороді по вул. Новака за порушення вимог ч. 2 ст. 122 та ч. 6 ст. 121 КУпАП (не ввімкнення покажчика повороту при зміні руху та керуванням транспортним засобом, на якому номерний знак закритий іншим предметом, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 м) мобільною групою був зупинений автомобіль марки "CHRYSLER", н.з. НОМЕР_2 , під керуванням оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в органах внутрішніх справ працював з 01.09.2001 по 06.11.2015, в органах Національній поліції працює з 07.11.2015, на займаній посаді з 25.03.2019, діючого дисциплінарного стягнення не має, у якого працівником УПП були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння (порушення координації рухів, зміна забарвлення шкіри обличчя та виразний різкий запах алкоголю з ротової порожнини). На пропозицію пройти медичний огляд на предмет можливого перебування в стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_2 в присутності свідків та поліцейських відмовився, посвідчення водія не пред'явив. У зв'язку із цим, стосовно ОСОБА_3 було складено постанову серії ДП018 № 756436 за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126, ч.2 ст. 122 та ч.6 ст. 121, а також протокол про адміністративне правопорушення за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Під час документування зазначеної події ОСОБА_2 по відношенню до поліцейських УПП в Закарпатській області поводився неадекватно, зверхньо та неетично, зокрема, пред'явивши службове посвідчення, намагався використати своє службове становище та домовитися з ними про не проведення його огляду на стан сп'яніння, а коли домовленості досягти не зміг повідомив, що його зупинили незаконно і безпідставно. Таким чином ОСОБА_1 намагався тиснути на працівників УПП в Закарпатській області з метою уникнення від відповідальності, хоча як працівник поліції він обізнаний із процедурою оскарження дій поліцейських. …..У своєму поясненні наданому дисциплінарній комісії ОСОБА_1, взагалі не зазначив відомості щодо відмови від медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також зазначив, що відмовився надати документи, оскільки його безпідставно зупинили працівники поліції. Під час службового розслідування з'ясовано, що ОСОБА_2 надав поліцейським реєстраційні документи на автомобіль, яким користувався, а посвідчення водія не надав, оскільки не мав при собі. У зв'язку із цим стосовно нього складена постанова ч. 1 ст. 126, ч.2 ст. 122 та ч. 6 ст. 121 КУпАП, копію якої ОСОБА_2 отримав. Це свідчить про те, що ОСОБА_2 надав неправдиві пояснення, намагаючись перешкодити проведенню службового розслідування, чим порушив вимоги пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом МВС України від 07 листопада 2018 року № 893." (а.с.а.с. 109-116).
Так, за наслідком службового розслідування, відповідно до вказаного висновку службового розслідування за скоєння дисциплінарного проступку, що виразилося у грубому порушенні вимог пункту 1, статті 1 пункту 3 підпунктів 1, 3, 6, 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, недотримання вимог статті 18 пункту 1 підпункту 1, статті 64 пункту 1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, пункту 1 підпунктів 1, 2, 7, 8, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, а також пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1 відповідно до статті 13 пункту 3 підпункту 7 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вирішено звільнити із служби в поліції.
У зв'язку з чим, наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 14 січня 2020 року № 102 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого ВКП Ужгородського ВП ГУНП ОСОБА_4 " за скоєння дисциплінарного проступку майора поліції ОСОБА_1 відповідно до статті 13 пункту 3 підпункту 7 Дисциплінарного статуту Національної поліції, було звільнено із служби в поліції (а.с. 117).
Суд зазначає, що позивачем не оскаржується наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 14 січня 2020 року № 102 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого ВКП Ужгородського ВП ГУНП ОСОБА_4 ".
На підставі вказаного наказу від 14 січня 2020 року № 102, наказом ГУНП в Закарпатській області № 23 о/с від 17 січня 2020 року відповідно до статті 77 частини 1 Закону України "Про Національну поліцію" майора поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області, звільнено зі служби в поліції з 17 січня 2020 року за пунктом 6 у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (а.с. 118).
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі по тексту - Закон України № 580-VIII).
Стаття 8 частина 1 Закону України № 580-VIII встановлено, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Статтею 18 частиною 1 пунктами 1 та 2 Закону України № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (частини 1, 2 стаття19 Закону України № 580-VIII).
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" № 2337-VIII від 15.03.2018 (далі по тексту - Закон України № 2337-VIII) (набрав чинності 07.10.2018).
Статтею 1 Закону України № 2337-VIII передбачено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Статтею 3 Закону України № 2337-VIII передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", покладає на поліцейського і додаткові зобов'язання: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Виходячи з правового регулювання спірних правовідносин, на переконання суду, позивач, у силу своїх службових обов'язків, був зобов'язаний не допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, уникати вчинків та відносин, які носять корисливий або протиправний характер, утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
У пункті 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 року № 1179, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за № 1576/29706 (далі по тексту - Правила № 1179) вказано, що ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Згідно із пунктом 1 розділу ІІ Правил №1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; <…> поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати <…>.
Відповідно до пункту 3 розділу IV Правил №1179 за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
У відповідності до статті 11 Закону України № 2337-VIII за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Відповідно до статті 12 Закону України № 2337-VIII дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Поняття дисциплінарного стягнення та його види визначені статтею 13 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України".
Згідно зі статтею 13 Закону України № 2337-VIII дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Як було встановлено судом, 30 грудня 2019 року близько 04:05 години мобільною групою в складі працівника ВІОС УКЗ ГУНП спільно із працівниками сектору моніторингу УПП в Закарпатській області під час профілактичних заходів в м. Ужгороді по вул. Новака за порушення вимог статті 122 частини 2 та статті 121 частини 6 КУпАП (не ввімкнення покажчика повороту при зміні руху та керуванням транспортним засобом, на якому номерний знак закритий іншим предметом, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 м) мобільною групою був зупинений автомобіль марки "CHRYSLER", н.з. НОМЕР_2 , під керуванням оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1 , у якого працівником УПП були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння (порушення координації рухів, зміна забарвлення шкіри обличчя та виразний різкий запах алкоголю з ротової порожнини). На пропозицію пройти медичний огляд на предмет можливого перебування в стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 в присутності свідків та поліцейських відмовився, посвідчення водія не пред'явив. У зв'язку із цим, стосовно ОСОБА_1 було складено постанову серії ДП018 № 756436 за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених статтею 122 частиною 2 та статтею 121 частиною 6 КУпАП, а також протокол про адміністративне правопорушення за правопорушення, передбачене статтею 130 частиною 1 КУпАП (а.с.а.с. 91, 92).
В позовній заяві позивач вказує, що правил дорожнього руху не порушував, в стані алкогольного сп'яніння не перебував. Патрульний інспектор перевищуючи свої повноваження здійснив безпідставну зупинку транспортного засобу, яким керував позивач та склав протоколи тільки виходячи з суб'єктивних причин, причину зупинки транспортного засобу інспектор не зміг.
З досліджених судом матеріалів підтверджено те, що позивач відмовився від проходження медичного огляду саме з тих підстав, що він все таки не перебував у стані алкогольного сп'яніння, хоча відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вказаними вище діями порушив вимоги статті 18 Закону України № 580-VIII щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, а також вимоги пункту 5 розділу I та пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, щодо обов'язку поліцейського за будь-яких обставин, як у робочий, так і в неробочий час, дотримуватись основоположних принципів, які закріплені в Конституції, Законі України "Про Національну поліцію", інших законодавчих актах України, зокрема, верховенства права, законності, відкритості та прозорості, справедливості, неупередженості та рівності, тобто скоїв вчинок, який підриває авторитет поліції.
Позивач, зазначив, що на момент винесення оскаржуваного наказу про звільнення позивача, відносно останнього не виносилася постанова суду про притягнення до відповідальності (визнання вини), вчинення адміністративного проступку.
З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, судом було витребувано від Рахівського районного суду Закарпатської області матеріали справи № 308/225/20 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статті 130 частини 1 КУпАП та досліджено в судовому засіданні.
Так, судом встановлено, що постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 28 травня 2020 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого статті 130 частини 1 КУпАП було закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду строків передбачених статтею 38 КУпАП (міститься в ЄДРСР за № 89493273).
Однак, суд зазначає, що відсутність факту притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності позивача не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції, який входить до його компетенції.
Крім того, відповідно до статті 38 частини 1 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом строку.
Тобто для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.
Таким чином, закриття провадження на підставі статті 247 пункту 7 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП, відповідно, є нереабілітуючою підставою для закриття провадження.
Одночасно, суд вважає за необхідне вказати, що підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення ним транспортної та службової дисципліни, тобто судом в межах розгляду цієї справи не досліджувалось питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення, а надавалась правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.
Суд звертає увагу на те, що адміністративна та дисциплінарна відповідальність є різними та самостійними видами відповідальності особи. При цьому, не притягнення позивача до адміністративної відповідальності на час прийняття оскаржуваного наказу, не є підставою для задоволення його позову про скасування оскаржуваного наказу про застосування дисциплінарного стягнення.
Аналогічна позиція виловлена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №815/2443/16.
Щодо посилань позивача на застосування до нього крайнього заходу дисциплінарного впливу, а саме - звільнення з поліції, то суд зазначає, що порушення службової дисципліни ОСОБА_1 стали можливим унаслідок особистої недисциплінованості позивача та ігнорування ним вимог нормативно-правових актів України щодо неухильного дотримання службової дисципліни.
При визначенні позивачу виду дисциплінарного стягнення відповідачем враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно позивачем, попередня поведінка позивача, а також шкоду, завдану авторитету органів поліції.
Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 став саме дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у порушенні ним службової дисципліни, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що поліцейський, навіть знаходячись не при виконанні службових обов'язків, зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Відтак, ОСОБА_1 вчинив порушення вимог Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги працівника поліції, Закону України "Про Національну поліцію", що суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, а тому, на переконання суду, позивач своїми діями вчинив дисциплінарний проступок, який є несумісними з проходженням служби в поліції.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 804/5303/17 та у постанові від 07 березня 2019 року у справі №819/736/18.
У відповідності до статті 19 частини 7 Закону України № 2337-VIII, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
У відповідності до статті 21 Закону України № 2337-VIII, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
Як зазначалося судом вище, наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 14 січня 2020 року № 102 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого ВКП Ужгородського ВП ГУНП ОСОБА_4 " за скоєння дисциплінарного проступку майора поліції ОСОБА_1 відповідно до статті 13 пункту 3 підпункту 7 Дисциплінарного статуту Національної поліції, було звільнено із служби в поліції (а.с. 117).
Позивачем не було оскаржено наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 14 січня 2020 року № 102 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого ВКП Ужгородського ВП ГУНП ОСОБА_4 ".
У відповідності до статті 22 частин 1-3 Закону України № 2337-VIII, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується. Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
З метою виконання (реалізації) наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 14 січня 2020 року № 102 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого ВКП Ужгородського ВП ГУНП ОСОБА_4 " відповідачем був виданий наказ від 17 січня 2020 року № 23 о/с, який і оскаржує позивач (а.с. 118).
У відповідності до статті 24 частини 1 Закону України № 2337-VIII, поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.
Позивачем не було надано суду доказів, які б свідчили, що позивач скористався своїм правом оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації). Тобто, доказів оскарження наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 14 січня 2020 року № 102 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого ВКП Ужгородського ВП ГУНП ОСОБА_4 " протягом місяця після видання наказу від 17 січня 2020 року № 23 о/с судом не здобуто.
Згідно із статтею 77 частиною 1 пунктом 6 Закону України № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
У відповідності до статті 77 частини 2 Закону України № 580-VIII днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
Як вже було встановлено судом, наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 14 січня 2020 року № 102 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого ВКП Ужгородського ВП ГУНП ОСОБА_4 " за скоєння дисциплінарного проступку майора поліції ОСОБА_1 відповідно до статті 13 пункту 3 підпункту 7 Дисциплінарного статуту Національної поліції, було звільнено із служби в поліції (а.с. 117).
На підставі вказаного наказу від 14 січня 2020 року № 102, наказом ГУНП в Закарпатській області № 23 о/с від 17 січня 2020 року відповідно до статті 77 частини 1 Закону України "Про Національну поліцію" майора поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області, звільнено зі служби в поліції з 17 січня 2020 року за пунктом 6 у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (а.с. 118).
Таким чином, судом встановлено, що позивача було звільнено саме наказом від 14 січня 2020 року № 102, а наказ від 17 січня 2020 року № 23 о/с є похідними та виданий в порядку його реалізації.
З матеріалів справи вбачається та у суду відсутні відомості, щодо оскарження позивачем наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 14 січня 2020 року № 102 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого ВКП Ужгородського ВП ГУНП ОСОБА_4 ".
На підставі наведеного, судом резюмується, що наказ від 14 січня 2020 року № 102, не скасований і є такий, що вважається правомірним, а відтак оскаржуваний наказ від 17 січня 2020 року № 23 о/с, є такими, що виданий на виконання вказаного наказу правомірно.
На підставі статті 13 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
Вирішення питання щодо виду застосованого дисциплінарного стягнення є переважним правом керівника, який наділений правом накладання дисциплінарних стягнень.
Суд вважає, що зазначені дії позивача є несумісними з проходженням служби в поліції, суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, оскільки підривають довіру громадян як до працівників поліції, так і до органів поліції в цілому, принижують їх авторитет.
Як вбачається з оскаржуваного наказу, такий прийнятий уповноваженою особою з дотриманням вимог чинного законодавства.
У пункту 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа "РуїзТоріха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Крім того, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Враховуючи вищевикладене, суд, вважає що відповідач при звільненні позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому оскаржувані накази є правомірними, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Доводи позивача не спростовують правомірності поведінки відповідача у спірній ситуації та не підтверджують протиправності оскарженого наказу.
Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.
Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статті 77 частини 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевказане, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф.Ракоці, 13 код ЄДРПОУ 40108913) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).
Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 05 серпня 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Рішення суду у повному обсязі було складено 10 серпня 2020 року.
СуддяС.Є. Гаврилко