вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" серпня 2020 р. Справа№ 910/3156/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм"
на рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2020
у справі № 910/3156/20 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Приватного підприємства "Фенікс-Агро" (м. Умань Черкаської області)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" (м. Київ)
про стягнення 85 865, 86 грн.
Короткий зміст позовних вимог.
В березні 2020 року Приватне підприємство "Фенікс-Агро" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" про стягнення 85 865,86 грн., з яких: 55 580,00 грн. основного боргу, 26 319,32 грн. пені, 2 540,40 грн. 3% річних, 1 426,14 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 19/07-2019 від 19.07.2019 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2020 у справі №910/3156/20 провадження у справі закрито в частині вимог про стягнення 55.580,00 грн. основного боргу; в частині вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" на користь Приватного підприємства "Фенікс-Агро" 2 481 грн. 53 коп. 3% річних, 1 426 грн. 14 коп. інфляційних втрат, 25 682 грн. 84 коп. пені, 2 грн. 98 коп. судового збору; в решті в позові відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач сплатив позивачу пред'явлену до стягнення заборгованість в сумі 55 580,00 грн. після звернення позивача з даним позовом до суду. Також, суд дослідив умови договору та специфікацій та встановив, що строк оплати товару є таким, що настав: на суму 140.120,00 грн. - 27.07.2019; на суму 345.460,00 грн. - 10.08.2019, з урахуванням чого судом проведено перерахунок заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та річних. При цьому судом зауважено, що ненадання заявником рахунку-фактури на оплату поставленого товару не звільняє відповідача від його обов'язку як покупця оплатити отриманий товар, оскільки за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати та ніяким чином не засвідчує обсяг поставленої продукції.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю «Константа - Комбікорм» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.
Зокрема, скаржник зазначає про відсутність доказів виставлення відповідачу рахунків - фактури, як то передбачено п. 6 Специфікації № 1 від 19.07.2019, та не завершення ПП «Фенікс Агро» процесу оформлення документації, що підтверджує поставку.
Позиції інших учасників справи.
Від позивача на адресу суду 03.07.2020 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору в частині оплати отриманого товару, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2020 справу №910/3156/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" на рішення від 12.05.2020 господарського суду міста Києва у справі № 910/3156/20; вирішено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 за клопотанням відповідача постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; розгляд справи призначено на 05.08.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2020 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У судове засідання 05.08.2020 представники сторін не з'явилися.
Про дату, час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).
Від відповідача на адресу суду 04.08.2020 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на те, що його представник перебуває у щорічній відпустці з 22.07.2020 (17 календарних днів), на підтвердження чого надано копію наказу про надання відпустки № 11 від 10.07.2020.
Частиною 2 ст. 202 ГПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Тобто положеннями вказаної статті визначено, що розгляд справи може бути відкладено у випадку неможливості явки представника сторони у судове засідання за наявності обґрунтованих та поважних причин такої неявки та за умови дотримання встановленого цим Кодексом строку, у межах якого може бути здійснено відкладення.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).
За змістом ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництва юридичної особи), або через представника.
Отже відповідач будучи належним чином та завчасно повідомленим про судове засідання на 05.08.2020 (копію ухвали суду від 24.06.2020 отримано відповідачем 30.06.2020) не був позбавлений можливості у здійсненні самопредставництва або залученні будь-якого іншого свого представника.
Таким чином, оскільки явка представників сторін у судове засідання, призначене на 05.08.2020, обов'язковою не визнавалась, про дату, час і місце розгляду справи сторін повідомлено належним чином, відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, у колегії відсутні правові підстави визнати поважними причини неявки представника відповідача у судове засідання, у зв'язку із чим у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи колегією відмовляється.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору поставки від 19.07.2019 № 19/07-2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Константа - Комбікорм» та Приватним підприємством «Фенікс Агро», останнє взяло на себе зобов'язання поставити і передати у власність відповідача як покупця макуху ріпакову, шрот ріпаковий (виробництва Україна), а покупець - прийняти та оплату товар, найменування, асортимент, вартість за одиницю, кількість, якість, умови поставки, строк оплати якого визначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору та товарно-супровідних документах на кожну окрему партію товару (п. 1.2 Договору).
Згідно з п. 3.1 договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDP на склад Покупця відповідно до Інкотермс-2010, чи інших умов, визначених в специфікаціях.
Пунктом 3.8 договору встановлено, що право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця після підписання сторонами видаткової накладної.
За положеннями п. 4.2 договору оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 банківських днів з моменту поставки товару, якщо інше не передбачено у специфікації до Договору. Моментом поставки є підписання сторонами видаткової накладної.
Згідно п. 5.2 договору у випадку порушення строків оплати, за поставлений товар Покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожен день прострочення оплати.
Строк дії договору - з моменту його підписання обома сторонами і скріплення печатками та до 31.12.2019 (п. 8.1 договору).
Також, між сторонами було підписано та скріплено печатками специфікацію № 1 від 19.07.2019 до договору, у якій передбачено, що за договором постачається товар - макуха ріпакова у кількості 50 тон +- 10% ціною 6200 грн. за 1 тону у строк до 31.07.2019. Умови поставки DDP відповідно до Інкотермс-2010: Житомирська область, с. Піски, вул. Польова, 3.
Відповідно до Специфікації № 2 від 07.08.2019 до договору постачається товар - шрот соєвий у кількості 25 тон +- 10% ціною 11500 грн. за 1 тону у строк до 10.08.2019. Умови поставки DDP відповідно до Інкотермс-2010: Житомирська область, с. Піски, вул. Польова, 3.
Як вбачається із специфікацій № 1 від 19.07.2019 та № 2 від 07.08.2019 покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом одного дня з моменту поставки товару, на підставі виставленого рахунку. Датою поставки вважається дата фактичного одержання товару покупцем відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної й відміток покупця про одержання товару в товарно-транспортній накладній. (п.п. 6, 9).
На виконання умов зазначеного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 485 580, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 09.08.2019 № РН-0008443 на суму 345 460,00 грн. та видатковою накладною від 26.07.2019 № РН-0007715 на суму 140 120,00 грн.
У відповідності до наявних в матеріалах справи доказів відповідач сплатив позивачу за товар грошові кошти за наступними платіжними дорученнями: від 23.07.2019 на суму 90 000,00 грн., від 08.08.2019 на суму 90 000,00 грн., від 02.09.2019 на суму 50 000,00 грн., від 06.09.2019 на суму 100 000,00 грн., від 21.01.2020 на суму 100 000,00 грн., загалом відповідачем сплачено 430 000,00 грн.
Отже, отриманий за договором товар відповідачем вчасно та в повному обсязі не оплачено, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість в сумі 55 580 грн., що і стало підставою для звернення ПП «Фенікс Агро з позовом у даній справі.
Після відкриття провадження в даній справі відповідачем було сплачено позивачу решту заборгованості в сумі 55 580,00 грн. за платіжним дорученням від 20.03.2020 № 21923.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) с грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтями 1, 3 Закону «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За умовами частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем здійснено поставку товару на користь відповідача на загальну суму 485580,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними від 09.08.2019 №РН-0008443 на суму 345 460,00 грн. та від 26.07.2019 № РН-0007715 на суму 140 120,00 грн.
Поставлений товар прийнято відповідачем та оплачено до прийняття рішення у справі.
При цьому товарно-транспортна накладна - це документ, який свідчить про прийняття вантажу до перевезення, компанією, яка надає послуги з транспортування.
В той же час, укладеним між сторонами договором передбачено, що моментом поставки є підписання сторонами видаткової накладної (п. 4.2 договору).
За таких обставин, а також з врахуванням того факту, що відповідачем оплачено поставлений товар, посилання скаржника на те, що товарно-транспортні накладні, за якими такий товар було доставлено отримувачу, оформлені неналежним чином, не приймається судом до уваги, оскільки не спростовує факту прийняття товару, а також несвоєчасної його оплати.
Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності посилання відповідача на відсутність доказів виставлення рахунків, оскільки за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплати товару. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 20.02.2020 у справі №915/400/18, яка враховується судом апеляційної інстанції при розгляді спірних правовідносин у даній справі згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України
Проведення часткової оплати відповідачем поставленого в межах договору поставки товару свідчить про обізнаність відповідача щодо реквізитів, на які повинна проводитись оплата, а відтак, не виставлення позивачем рахунків - фактури не є перешкодою для виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати поставленого йому товару.
До того ж, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення відповідачем дії, спрямованих на своєчасне виконання обов'язку з оплати товару, як-то вимог до позивача надати відповідні рахунки тощо.
З огляду на викладене, встановлені судом періоди прострочення з врахуванням дати підписання видаткових накладних, передбаченого у Специфікаціях строку оплати та часткової сплати відповідачем заборгованості, апеляційних господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.
Щодо доводів скаржника про відсутність належних доказів на підтвердження поставки товару та неналежне оформлення товарно-транспортних накладних колегія зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Як зазначено у частині 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Статтею 666 ЦК України передбачено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Відповідачем не надано будь-яких доказів відмови від отримання або повернення товару за видатковими накладними, а недоліки в оформленні ТТН, (про які зазначає скаржник, а саме, відсутність в них підписів водіїв/експедиторів, інформації про час навантаження/розвантаження та вид транспортних послуг) не можуть заперечувати факт здійснення господарської операції, за наявності інших первинних документів, які оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".
Оцінивши наявні в матеріалах справи видаткові накладні суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони оформлені відповідно до положень чинного законодавства, містять відомості про господарську операцію та не є підставою для визнання господарської операції не проведеною або недійсною, а тому сприймаються судом належними та допустимими доказами отримання відповідачем товару, визначеного цими накладними та на суму, що в них зазначено.
Отже доводи скаржника про відсутність належних доказів поставки товару є необґрунтованими.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати за її подання покладаються судом на скаржника відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2020 у справі № 910/3156/20 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа-Комбікорм".
4. Матеріали справи № 910/3156/20 повернути до господарського суду міста Києва.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 10.08.2020.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко