вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" серпня 2020 р. Справа№ 910/8652/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тарасенко К.В.
Разіної Т.І.
за участю секретаря судового засідання Котенка О.О.
за участю представника(-ів) згідно протоколу судового засідання від 05.08.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Консорціуму "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 23.06.2020
у справі №910/8652/20 (суддя Зеленіна Н.І.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс I"
до Консорціуму "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд"
про забезпечення позову,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс І" (далі - заявник) звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою до Консорціуму "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд" про забезпечення позову (до подання позовної заяви) в межах суми позовних вимог - 20 213 317,10 грн.
Відповідно до вказаної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс І" просило суд першої інстанції забезпечити позов шляхом накладання арешту на грошові кошти, що належать Консорціуму "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд" та знаходяться на будь-якому його рахунку, виявленому Державною виконавчою службою або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, зокрема на кошти, які перебувають в касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування та на рахунки в цінних паперах в межах суми 20 518 618,78 грн.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс І" від 18.06.2020 про забезпечення позову (до подання позовної заяви). Забезпечено позов шляхом накладання арешту на грошові кошти, що належать Консорціуму "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд" та знаходяться на будь-якому його рахунку, виявленому Державною виконавчою службою або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, зокрема на кошти, які перебувають в касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування та на рахунки в цінних паперах в межах суми 20518618,78 грн.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Консорціум "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №910/8652/20 скасувати; у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс I" про забезпечення позову відмовити повністю. Стягнути з ТОВ "Будмонтажсервіс I" витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 грн.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, скаржник зазначає, що судом першої інстанції прийнято оскаржувану ухвалу з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Разом з цим, скаржник акцентує увагу на тому, що грошові кошти у розмірі 17 903 498,75 грн становлять кошти притримані ним на умовах п. 4.20 договору субпідряду на виконання будівельних робіт від 22.08.2016 №6-01/2016 щодо виконання будівельних робіт із звершення будівництва першої черги Дністровської ГАЕС філії "Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС" ПрАТ "Укргідроенерго".
Таким чином, за твердженням скаржника фактичний борг скаржника перед позивачем станом на 01.06.2020 складає лише 1 803 754,59 грн.
З огляду на викладене, скаржник вважає, що судом першої інстанції помилково на підставі недостовірної інформації наданої заявником не досліджено питання стосовно існування між сторонами спору.
Також скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала порушує також права та охоронювані законом інтереси не лише скаржника, а й його працівників, контрагентів, що не є учасниками даного судового процесу, що є неприпустимим.
Враховуючи вищенаведене, скаржник вважає, що вимоги заявника щодо забезпечення позову не відповідають принципам розумності, обґрунтованості і адекватності, дотримання збалансованості інтересів сторін, обраний судом першої інстанції вид забезпечення позову не є співмірним із заявленими вимогами, тому оскаржувана ухвала місцевого господарського суду ґрунтується на необґрунтованих припущеннях заявника, грубо порушує права та інтереси скаржника, у зв'язку з чим заходи забезпечення позову мають бути скасовані.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів
Заперечуючи проти доводів викладених у апеляційній скарзі, заявник посилається на те, що скаржник постійно ухиляється від виконання своїх фінансованих зобов'язань перед заявником протягом тривалого часу.
У зв'язку з чим заявник вважає, що скаржник у майбутньому буде намагатися відчужити належне йому майно для подальшого припинення діяльності, що у свою чергу, на думку заявника зробить неможливим виконання зобов'язань перед заявником.
Також заявник зазначає, що існує значна вірогідність прийняття Радою Учасників Консорціуму рішення про ліквідацію Консорціуму після пред'явлення позовної заяви на суму, що майже в 10 разів перевищує статутний капітал скаржника, що в свою чергу, за твердженням заявника створить неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2020 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Станіка С.Р., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Консорціуму "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 у справі №910/8652/20; призначено апеляційну скаргу Консорціуму "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 у справі №910/8652/20 на 05.08.2020.
Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 у справі №910/8652/20 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/8652/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Разіна Т.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Консорціуму "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 у справі №910/8652/20 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за раніше визначеною датою та часом.
В судове засідання, яке відбулося 05.08.2020 з'явилися представники сторін, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги Консорціуму "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд".
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, заслухавши учасників процесу, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженої ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Згідно із ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Відповідно до ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
За приписами ч.1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Тобто, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.
При цьому, судова колегія зазначає, що підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Як вбачається з матеріалів зазначеної заяви, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс І" та Консорціумом "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд" укладено Договір субпідряду №6-01/2016 від 22.08.2016 на виконання будівельних робіт на об'єкті "Дністровська гідроакумулююча електростанція".
Заявник у заяві по забезпечення позову вказує, що він має намір звернутися з позовом до Консорціуму "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд" про стягнення 20 518 618,78 грн, з яких 19 616 892,51 грн заборгованості за Договором субпідряду №6-01/2016 від 22.08.2016, 362 515,78 грн пені, 65 396,57 грн 3 % річних та 168 512,24 грн інфляційних втрат.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник зазначає, що враховуючи значну ціну позову - 20 213317,10 грн, суму уже сплаченого за подання позовної заяви судового збору - 305 301,77 грн, збитки, які позивач (заявник) може зазнати внаслідок неможливості виконання рішення суду, а також постійне ухилення боржника від виконання своїх фінансових зобов'язань перед заявником протягом тривалого часу і незгоди врегулювати даний спір у досудовому порядку, внаслідок ігнорування законних вимог заявника, є підстави вважати, що боржник буде намагатись відчужити належне йому майно для подальшого припинення діяльності, що, в свою чергу, зробить неможливим виконання рішення суду після його прийняття.
Заявник також вказує, що згідно з ч. 4 ст. 120 Господарського кодексу України, консорціум - це тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.
Заявник зазначає, що відповідно до п. 2.1. Статуту Консорціуму "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд", затвердженого Протоколом зборів Ради Учасників Консорціуму від 16.12.2019р. № 16/12-2019, консорціум є тимчасовим статутним об'єднанням підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети, є юридичною особою за законодавством України, має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в установах банків, круглу печатку та кутовий штамп зі своїм найменуванням, фірмовий бланк, знаки для товарів та послуг.
Згідно з п. 2.7. Статуту, учасники Консорціуму не відповідають за зобов'язаннями Консорціуму.
Відповідно до п. 5.1. Статуту, за рахунок внесків учасників Консорціуму утворено статутний капітал в розмірі 2 500 000,00 грн.
Згідно з п. 13.2. Статуту ліквідація Консорціуму може бути проведена за рішенням Ради Учасників Консорціуму.
Розділом 3 Статуту встановлюється мета та предмет діяльності Консорціуму. Однак, даний розділ не містить певної (чітко визначеної) спільної господарської мети, для досягнення якої саме створено Консорціум. У вказаному розділі лише перераховуються загальні види господарської діяльності, якими може займатися Консорціум в процесі свого існування.
У зв'язку викладеним, заявник стверджує, що наразі існує значна вірогідність прийняття Радою Учасників Консорціуму рішення про ліквідацію Консорціуму після пред'явлення позовної заяви на суму, що майже в десять разів перевищує статутний капітал Консорціуму, що в свою чергу створить неможливим виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог заявника.
За твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс І", вжиття заявлених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав заявника на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду в разі прийняття його на користь заявника.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2020 Господарським судом міста Києва було відкрито провадження у справі №910/9352/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс І" до Консорціуму "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд" про визнання пункту 13.3. договору недійсним та стягнення 20 213 317,10 грн
Таким чином, посилання скаржника на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не було досліджено питання стосовно існування між сторонами спору, колегіє суддів відхиляється оскільки питання, пов'язані з правомірністю пред'явлення позову та щодо наявності чи відсутності заборгованості є предметом дослідження саме у справі №910/9352/20, а не у данній справі.
Твердження скаржника про те, що грошові кошти у розмірі 17903498,75 грн. є розміром притримання за договором субпідряду №6-01/2016 від 22.08.2016, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки в межах апеляційного провадження у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажсервіс I" до Консорціуму "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд" щодо забезпечення позову, апеляційним судом не досліджується обставини справи та обґрунтованість дій сторін договірних правовідносин.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що оскаржувана ухвала прийнята про накладення арешту на грошові кошти у сумі 20518618,78 грн, що належать Консорціуму "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд", тобто в межах ціни позову, співрозмірного розміру заявлених позивачем вимог.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що скаржник не позбавлений права заявити клопотання про застосування зустрічного забезпечення, як то передбачає стаття 141 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, таке права існує у скаржника і після застосування судом заходів забезпечення позову.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
З огляду на вище наведе, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до неможливості та значного ускладнення виконання рішення суду, у разі задоволення позову, з огляду на значну суму заборгованості, яка перевищує розмір статутного капіталу Консорціуму "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд", та положення п. п. 2.1., 2.7. Статуту Консорціуму.
За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що застосування вжитих заходів забезпечення позову є адекватним та ефективним способом забезпечення позову та забезпечить в майбутньому ефективний захист прав позивача.
Зважаючи на вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірні висновки суду першої інстанції на час прийняття оскаржуваної ухвали.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 у даній справі прийнята з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за їх подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Консорціуму "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 у справі №910/8652/20 - без змін.
Матеріали справи №910/8652/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови підписано головуючим суддею Іонніковою І.А. - 07.08.2020, суддями Тарасенко К.В., Разіною Т.І. - 10.08.2020, після виходу з відпустки.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді К.В. Тарасенко
Т.І. Разіна