Головуючий І інстанції: Мар'єнко Л.М.
07 серпня 2020 р. Справа № 520/13258/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020, повний текст складено 10.02.20 по справі № 520/13258/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 521634-5606-2030 від 30.06.2019.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 позовні вимоги задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 30.06.2019 №521634-5606-2030, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2019 у розмірі 28438,77 грн.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначає, що судом першої інстанції не враховано того факту, що контролюючим органом було дотримано вимоги Податкового кодексу України щодо порядку нарахування земельного податку.
На підставі ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судовим розглядом, що позивачу на праві часткової приватної власності належать нежитлові приміщення 1 поверху № 1, 2 загальною площею 71,8 кв.м., № 25, 26, 28 загальною площею 36,4 кв.м, підвалу № 9, 9а та 1 поверху № 27, 27а, загальною площею 89,4 кв.м, в літ. "А-2" будівлі за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 7.
Головним управлінням ДФС у Харківській області відповідно до п. 286.5 ст. 286 розділу XII Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2019 №521634-5606-2030, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2019 у розмірі 28438,77 грн.
Не погодившись із податковим повідомленням-рішення відповідача, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення ст. 286, 287 Податкового кодексу України розрахунок земельного податку зроблений без визначення площі земельної ділянки пропорційності до площі нежитлового приміщення, яке належить позивачу.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до підпунктів 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, щоперебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якійрозташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Згідно пп.14.1.42 п. 14.1 ст. 14 ПК України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
Згідно п.п. 14 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про земельні ділянки, зокрема як нормативна грошова оцінка: значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з пп. 8 п. 22 цього Порядку.
Відповідно до п.2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.
Згідно з ч. 5 ст. 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" на отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.
Згідно з пунктом 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Норми пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України визначають механізм нарахування податку на землю за земельну ділянку, в тому разі, якщо на ній розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб. У такому разі податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Питання щодо нарахування плати за землю фізичними особами було предметом розгляду Верховним Судом України, який Постановою від 07.07.2015 у справі № 826/12388/13-а висловив позицію, відповідно до якої власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року по справі № 820/3171/17.
Судовим розглядом встановлено, що відповідачем визначено податкове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб без урахування того, що позивачу належить лише частина приміщень будівлі за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 7.
Однак, при розрахунку земельного податку податковим органом має враховуватись площа земельної ділянки пропорційно площі приміщень, які належать позивачу.
Отже, при розрахунку податкового зобов'язання по сплаті земельного податку за земельну ділянку, що перебуває у спільному користуванні декількох осіб, необхідно враховувати площу земельної ділянки, яка перебуває у користуванні співвласників, а також частку кожного співвласника у праві власності на нерухоме майно, яке знаходиться на цій земельній ділянці.
З огляду на вищевикладене, контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не встановлено кількість користувачів земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 7, та при визначенні позивачу земельного податку не враховано площу частки земельної ділянки кожного співвласника у праві власності на нерухоме майно, яке знаходиться на цій земельній ділянці, розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб для позивача здійснено відповідачем за відсутності відомостей, обов'язкова наявність яких обумовлена нормами Податкового кодексу України.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючим органом під час нарахування земельного податку помилково враховувалась загальна площа земельної ділянки без визначення її пропорційності до площі нежитлового приміщення, яке належало позивачу.
Наведені обставини роблять неможливим визначення позивачу в установленому порядку правильної суми плати за землю.
Доводи апеляційної скарги щодо правомірності визначення позивачу суми грошового зобов'язання колегія суддів вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 по справі № 520/13258/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов