Головуючий І інстанції: Є.Д. Кравченко
07 серпня 2020 р. Справа № 480/114/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2020, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 03.03.20 по справі № 480/114/20
за позовом ОСОБА_1
до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Сумського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, в якому просила суд:
- визнати бездіяльність управління Державної міграційної служби України в Сумській області протиправною та зобов'язати управління Державної міграційної служби України в Сумській області продовжити строк дії посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 (обміняти посвідку на тимчасове проживання), виданої ОСОБА_1, на 1 (один) рік до 07.01.2021 року.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання від 27.12.2019 року № НОМЕР_1 .
Зобов'язано Управління Державної міграційної служби України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання від 23.12.2019 року, та прийняти рішення по вказаній заяві з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду в цій частині з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачем не дотримано строк звернення для обміну посвідки, передбаченого п. 19 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 (далі - Порядок № 322). Також вказує, що Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не передбачена процедура продовження терміну дії документа, а встановлено лише право особи на обмін у зв'язку з закінченням строку дії. Оскільки вказаний Закон є спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, у тому числі, посвідки на тимчасове проживання, тому для обміну посвідки на тимчасове проживання у зв'язку з закінченням терміну дії не можуть бути застосовані строки подання документів для продовження посвідки на тимчасове проживання, встановлені ч. 2 ст. 5-3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у зв'язку з чим та відповідно до частини 2 ст.313, п.2 ч.1 ст.311 КАС апеляційним судом розглянуто справу в порядку письмового провадження.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується виключно в частині задоволення позовних вимог, рішення суду першої інстанції переглядається судом апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, у відповідності до ст. 308 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є громадянкою республіки Таджикистан, що підтверджується паспортом № НОМЕР_3.
09.01.2019 року позивачу була видана посвідка на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2, із терміном дії 07.01.2020 року.
23.12.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області із заявою про продовження строку дії тимчасової посвідки на 1 (один) рік.
Рішенням Управління Державної міграційної служби України в Сумській області від 27.12.2019 року № 59021300002412 позивачу відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі п.п. 6 п. 61 Порядку № 322.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно відмовив позивачу в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання з посиланням на підпункт 6 пункту 61 Порядку № 322, а тому Управління Державної міграційної служби України в Сумській області зобов'язане повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання від 23.12.2019 року, з урахуванням висновків суду.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Преамбулою Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що цей Закон визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 1 цього Закону посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Відповідно до ч. 18 ст. 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок їх оформлення, виготовлення та видачі встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ч. 3 статті 5-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк дії посвідки на тимчасове проживання може бути продовжено необмежену кількість разів, за наявності підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 5-5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства подає заяву про оформлення або продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання та відповідні документи, визначені цим Законом та Кабінетом Міністрів України, особисто або через свого представника на підставі довіреності до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції.
Територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, зобов'язаний надати іноземцю або особі без громадянства чи його представнику опис прийнятих документів з підписом уповноваженої особи, яка їх прийняла, зазначенням її посади, прізвища та імені і дати прийняття документів. Іноземець або особа без громадянства отримує посвідку на тимчасове проживання особисто.
Статтею 5-3 цього Закону визначено, що посвідка на тимчасове проживання видається у десятиденний строк з дня отримання заяви про її оформлення або продовження строку дії посвідки. Іноземець або особа без громадянства подає документи для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання не пізніш як за 10 календарних днів до закінчення строку її дії.
При цьому, приписи п. 19 Порядку № 322, визначають, що у разі закінчення строку дії посвідки документи для її обміну можуть бути подані не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії. У такому випадку посвідка, що підлягає обміну, після прийому документів повертається особі та здається нею під час отримання нової посвідки.
Пунктом 21 Порядку № 322 передбачено, що працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті. У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган / територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі. Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими їм було відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктами 17 і 19 цього Порядку.
Згідно із п.п. 6 п. 61 Порядку № 322 територіальний орган/ територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17 і 18 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки.
Таким чином, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено право іноземця подати документи для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання, а Порядком № 322 подати документи для її обміну.
Крім того, ч. 2 ст. 5-3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлений строк подачі документів для продовження дії посвідки на тимчасове проживання - не пізніш як за 10 календарних днів до закінчення строку її дії, при цьому п. 19 Порядку № 322 встановлений строк подачі документів для обміну посвідки - не пізніше ніж за 15 робочих днів до дати закінчення строку її дії.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону відповідач, як орган державної влади, повинен застосовувати приписи закону.
Враховуючи, що ОСОБА_1 звернулась до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області 23.12.2019 року саме із заявою про продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання, позивачем дотримано строки для такого звернення.
Таким чином, рішення відповідача від 27.12.2019 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , яким ОСОБА_1 відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, з огляду на порушення строків подання такої заяви, є протиправним.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що спеціальним законом у спірних правовідносинах є Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», оскільки його приписи, на відміну від приписів Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», не регулюють ані порядок звернення для продовження терміну дії посвідки на тимчасове проживання, ані порядок подання документів для її обміну.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що рішення Управління Державної міграційної служби України в Сумській області від 27.12.2019 № 59021300002412 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання від 23.12.2019 року колегія суддів зазначає наступне.
При зверненні до суду позивач просив зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Сумській області продовжити строк дії посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 (обміняти посвідку на тимчасове проживання), виданої ОСОБА_1, на 1 (один) рік до 07.01.2021 року.
Колегія суддів зазначає, що завданням адміністративного судочинства, відповідно до ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними ст. 2 КАС України.
Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
При цьому, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
У даній справі оцінка правомірності відмови у продовженні строку дії посвідки на тимчасове проживання стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Суд не може досліджувати інших обставин, що можуть бути перешкодою в наданні такого дозволу, які не досліджувалися відповідачем, оскільки ці повноваження відносяться до його виключної компетенції.
Наведене свідчить про відсутність підстав задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача продовжити строк дії посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2, оскільки належним способом захисту, відновлення прав позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання Управління Державної міграційної служби України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання від 23.12.2019, та прийняти рішення по вказаній заяві з урахуванням висновків суду.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про неможливість повторного розгляду заяви позивача, оскільки така заява була розглянута в порядку Закону України "Про звернення громадян", з огляду на таке.
Преамбулою Закону України "Про звернення громадян" визначено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Оскільки ОСОБА_1 не є громадянкою України, приписи цього Закону не поширюються на правовідносини, які виникають за її участі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача про відмову позивачу в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання з посиланням на п.п. 6 п. 61 Порядку № 322, та необхідності зобов'язання Управління Державної міграційної служби України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання від 23.12.2019 року, з урахуванням висновків суду.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 по справі № 480/114/20 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач (підпис)В.В. Катунов
Судді(підпис) (підпис) Г.Є. Бершов І.М. Ральченко