Головуючий І інстанції: Л.М. Опімах
07 серпня 2020 р. Справа № 480/123/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2020, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 по справі № 480/123/20
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (надалі також відповідач), в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення у день звільнення з військової служби з ОСОБА_1 розрахунку по виплаті грошової компенсації вартості за не отримане речове майно.
-поновити ОСОБА_1 порушені права шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) провести розрахунок та виплату грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, виходячи з його вартості станом на 1 січня 2020 року.
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні (невиплата грошової компенсації за неотримане речове майно) 17.11.2019 по день фактичного розрахунку.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційною скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу за контрактом у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
Наказом начальника 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 17.10.2019 р. № 457-ОС позивача звільнено з військової служби в запас у зв'язку із закінченням строку контракту.
Наказом начальника 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 15.11.2019 р. № 561-ОС позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с.8)
15.11.2019 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення розрахунку та виплати грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно, однак станом на день виключення його зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення грошова компенсація вартості за неотримане речове майно виплачена не була. Така виплата здійснена відповідачем 26.12.2019 р. (а.с.28,29).
Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено несвоєчасний розрахунок при звільненні звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що порядок виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачає такі складові: набуття права на компенсацію, виникнення якого пов'язане зі звільненням з військової служби, подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту), видання відповідного наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, виплата компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі. Враховуючи те, що ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення на підставі наказу від 15.11.2019 р. № 561-ОС і того ж дня позивач позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив провести з ним розрахунок за неотримане під час проходження служби речове майно та виплатити відповідні кошти після їх надходження, а тому відповідачем об'єктивно не було проведено з ним розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009), встановлено умови укладення контрактів з військовослужбовцями, порядок проходження служби та підстави її припинення.
Згідно п. 293 Положення № 1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178), який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).
Згідно з п.п. 3-5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Судовим розглядом встановлено, що позивачем 15.11.2019 подано до начальника Луганського прикордонного загону рапорт про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.
Однак грошова компенсація за неотримане речове майно була виплачена, шляхом перерахунку на картковий рахунок, позивачу лише 26.12.2019.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у рішенні від 10.03.2011 у справі «Сук проти України», держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, внісши відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Згідно позиції Європейського суду у справіvan Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відтак, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
За таких обставин, бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (15.11.2019) компенсації за неотримане речове майно є протиправною.
Стосовно вирішення решти позовних вимог, колегія суддів враховує, що відносини публічної служби є предметом конституційного та адміністративного права. Підстави виникнення, проходження і припинення служби визначені не трудовим, а спеціальним законодавством, за приписами якого повинні розглядатися спори з участю публічних службовців. У разі відсутності відповідних положень у конституційному або адміністративному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.
У разі, коли така можливість застосування трудового права у спеціальному законі не передбачена, то за правилами ч. 6 ст.7 КАС України суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону - виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), навівши у рішенні відповідні доводи.
Приписами ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану нею суму.
Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому, працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
При цьому, норми КЗпП України не поширюються на військовослужбовців в частині порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яким врегульовано оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому за аналогією закону до спірних відносин слід застосувати норми ст.ст. 116, 117 КЗпП України та поширити останні на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в Державній прикордонній службі України.
Як встановлено під час судового розгляду, в день виключення позивача із списків частини, такому не виплачена грошова компенсація за неотримане речове майно. На підставі наведеної колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку з ним. За таких обставин позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку у відповідності до приписів ст.117 КЗпП України.
Водночас, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині поновлення ОСОБА_1 порушені права шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) провести розрахунок та виплату грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, виходячи з його вартості станом на 1 січня 2020 року, оскільки позивачем в доводах апеляційної скарги підтверджується факт виплати компенсації 26.12.2019 р. Жодних доказів, що сума грошової компенсації за не отримане речове майно виплачена не у повному обсязі матеріали справи не містять. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані лише тим, що на момент виключення зі списків особового складу, Луганським прикордонним загоном не було виплачено грошову за неотримане речове майно, а виплачені лише 26.12.2020, тобто з порушенням порядку розрахунку на час звільнення.
Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було частково неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково і рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги частково.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 по справі № 480/123/20 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не проведення у день звільнення з військової служби з ОСОБА_1 розрахунку по виплаті грошової компенсації вартості за не отримане речове майно.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не проведення у день звільнення з військової служби з ОСОБА_1 розрахунку по виплаті грошової компенсації вартості за не отримане речове майно.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні (невиплата грошової компенсації за неотримане речове майно) 17.11.2019 по день фактичного розрахунку.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач (підпис)В.В. Катунов
Судді(підпис) (підпис) Г.Є. Бершов І.М. Ральченко