07 серпня 2020 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/11215/2020
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мазурик О.Ф.,
перевіривши відповідність апеляційної скарги ОСОБА_1
на рішення Печерського районного суду м. Києва
у складі судді Остапчук Т.В
від 27 січня 2020 року вимогам ст. 356, 357 ЦПК України,
у цивільній справі №757/8180/19-ц Печерського районного суду м. Києва
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,,
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27.01.2020 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач подав до суду апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Статтею 356 ЦПК України встановлено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги.
Однак, апеляційна скарга не оформлена у відповідності до вимог, встановлених п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України, оскільки скаржником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) за подання до суду апеляційної скарги на судові рішення справляється судовий збір.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимоги як немайнового характеру (скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі), так і вимоги майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільняється від сплати судового збору щодо вимог про поновлення на роботі. В той же час, згідно правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 по справі №910/4518/16, позивач, з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", не звільняється від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Як вбачається з матеріалів справи, до апеляційної скарги ОСОБА_1 долучив документ про сплату судового збору в сумі 2522,40 грн. Однак, суд доходить висновку, що даний документ не підтверджує сплату судового збору за подання апеляційної скарги у визначеному Законом розмірі, з огляду на таке.
В частині 2 статті 4 Закону визначено ставки судового збору. Зокрема, згідно підпункту 1 пункту 1 цієї статті за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, для визначення розміру судового збору за вимогою майнового характеру позивач повинен вказати у позовній заяві ціну позову. Зокрема, у даній справі позивач повинен зазначити розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який на його думку підлягає стягненню з відповідача. Однак, позовна заява, з урахуванням поданих до неї уточнень, не містить розрахунку середнього заробітку.
За вказаних обставин, ОСОБА_1 необхідно подати до Київського апеляційного суду розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який, на його думку, повинен стягнути суд першої інстанції, у разі задоволення позову, а також зазначити обгрунтування такого розміру. В свою чергу суд апеляційної інстанції перевіряє дані обставини при розгляді апеляційної скарги.
Без наведення розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд позбавлений можливості перевірити вірність сплаченого позивачем судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, зокрема в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Отже, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, яка передбачає залишення позовної заяви (апеляційної скарги) без руху з наданням строку для усунення виявлених судом недоліків.
За вказаних обставин, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення виявлених судом недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. 185, 356, 357 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2020 року - залишити без руху, надавши строк для усунення виявлених в ній недоліків протягом п'яти днівз дня отримання ухвали суду, але не пізніше ніж до закінчення строку карантину.
Роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у випадку не усунення у встановлений термін виявлених судом недоліків, апеляційна скарга буде вважатись неподаною та такою, що підлягає поверненню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя О.Ф. Мазурик