КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
06 серпня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
за участю
прокурора - ОСОБА_5 ,
представника власників майна - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали за апеляційною скаргою представника власників майна ОСОБА_7 , в інтересах власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 березня 2020 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 та накладено арешт, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, а також будівництва на них об'єктів нерухомості, на наступні земельних ділянках:
площею 0,3121 га, із кадастровим номером 3222486200:03:006:5112,
площею 0,2766 га, із кадастровим номером 3222486200:03:006:5126,
площею 0,0385 га, із кадастровим номером 3222486200:03:006:5114,
площею 0,5436 га, із кадастровим номером 3222486200:03:006:5128,
площею 0,3442 га, із кадастровим номером 3222486200:03:006:5111,
площею 0,0394 га, із кадастровим номером 3222486200:03:006:5113,
площею 0,2658 га, із кадастровим номером 3222486200:03:006:5110,
площею 0,1798 га, із кадастровим номером 3222486200:03:006:5127, які
належать на праві власності ОСОБА_9 ;
площею 0,4160 га, із кадастровим номером 3222486200:03:006:5146,
площею 0,2065 га, із кадастровим номером 3222486200:03:006:5150,
площею 0,4603 га, із кадастровим номером 3222486200:03:006:5144,
площею 0,4755 га, із кадастровим номером 3222486200:03:006:5143,
площею 0,0642 га, із кадастровим номером 3222486200:03:006:5145,
площею 0,0459 га, із кадастровим номером 3222486200:03:006:5148,
площею 0,1728 га, із кадастровим номером 3222486200:03:006:5151,
площею 0,0457 га, із кадастровим номером 3222486200:03:006:5147,
площею 0,0692 га, із кадастровим номером 3222486200:03:006:5149,
площею 0,0439 га, із кадастровим номером 3222486200:03:007:5467, які належать на праві власності ОСОБА_10 .
Заборонено:державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов'язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників вказаних земельних ділянок; відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації вчиняти дії по видачі містобудівних умов та обмежень забудови зазначених земельних ділянок та Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області вчиняти дії по реєстрації дозвільних документів на забудову вказаних земельних ділянок.
Як вбачається з ухвали, слідчий суддя вказав, що прокурором у клопотанні та у судовому засіданні доведено необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, оскільки в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що майно, на яке сторона кримінального провадження просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, є предметом кримінального правопорушення, могло зберегти на собі сліди злочину та може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник власників майна ОСОБА_7 , в інтересах власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді про арешт майна.
Представник посилається на те, що вказаною ухвалою накладено арешт на нерухоме майно (земельні ділянки) фізичних осіб та вони фактично позбавлені можливості повноцінно володіти, користуватися та розпоряджатися відповідним майном, що унеможливлює, зважаючи на той факт, що це майно є основним активом власників, використання об'єктів права власності та їх повноцінне життя.
Посилання прокурора на начебто не отримання спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву відповідно до Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару грунту) земельних ділянок, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 1 від 04.01.2005 року, як стверджує представник, є не коректним в зв'язку з тим, що: 1) слідством не проведена експертиза ґрунту, 2) в самому порядку передбачені випадки, в яких не потрібно отримувати вищевказаний дозвіл. Окрім того, Порядок видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 1 від 04.01.2005 року, на які посилається прокуратура, втратив свою чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства № 642 від 07.04.2020 року.
Твердження прокурора відносно будівництва на арештованих земельних ділянках, на думку апелянта, не відповідає дійсності, оскільки з 18 арештованих земельних ділянок лише на одній стоїть побудована споруда.
Крім того, як вказує представник, досудове розслідування в даному кримінальному провадженні триває протягом тривалого часу, відомості про причетність до злочину власників земельних ділянок не внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, стосовно них не здійснюється досудове розслідування, їм не вручена підозру у вчиненні злочину.
На думку апелянта, викладені обставини свідчать, що відсутні ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту майна, як і відсутні підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власників майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з таких підстав.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи, у провадженні СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області перебуває кримінальне провадження № 42019111200000292 від 11 квітня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України.
Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що власники земельних ділянок, виділених для ведення садівництва на території с. Софіївська Борщагівка допустили безгосподарське використання земель, що спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель із сільськогосподарського обороту, порушення структури ґрунту.
Більше того, на даний час земельні ділянки із кадастровими номерами 3222486200:03:006:5112, 3222486200:03:006:5126, 3222486200:03:006:5114, 3222486200:03:006:5128, 3222486200:03:006:5111, 3222486200:03:006:5113, 3222486200:03:006:5110, 3222486200:03:006:5127, 3222486200:03:006:5146, 3222486200:03:006:5150, 3222486200:03:006:5144, 3222486200:03:006:5143, 3222486200:03:006:5145, 3222486200:03:006:5148, 3222486200:03:006:5151, 3222486200:03:006:5147, 3222486200:03:006:5149, 3222486200:03:007:5467 огороджені та на них здійснюється будівництво багатоквартирних будинків без отримання будь-якої дозвільної документації.
26 березня 2020 року прокурор Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області з клопотання про накладення арешту, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, а також будівництва на них об'єктів нерухомості, на вказаних земельних ділянках.
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 березня 2020 року вказане клопотання прокурора було задоволено та накладено арешт на зазначені об'єкти нерухомого майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, вислухано думку слідчого, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Як вбачається із матеріалів справи вказані земельні ділянки постановою старшого слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_11 від 23 лютого 2020 року визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні (а.с.50-53).
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Як правильно вказав в ухвалі слідчий суддя, з чим погоджується і колегія суддів, обставини, у зв'язку з якими проводиться досудове розслідування, підтверджують, що незастосування заходів забезпечення кримінального провадження на даній стадії досудового розслідування призведе до настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч тверджень апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Вказівка апелянта на те, що слідчим суддею було безпідставно та всупереч ст. 170 КПК України накладено арешт на майно, оскільки відомості про причетність до злочину власників земельних ділянок не внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, стосовно них не здійснюється досудове розслідування, їм не вручена підозра у вчиненні злочину,не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт на вказане майно накладено з правових підстав, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 307, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 березня 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 та накладено арешт, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, а також будівництва на них об'єктів нерухомості, на земельні ділянки, перелік яких наведено в ухвалі, із забороною: державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов'язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників цих земельних ділянок; відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації вчиняти дії по видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок; Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області вчиняти дії по реєстрації дозвільних документів на забудову вказаних земельних ділянок - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_7 , в інтересах власників майна ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/3710/2020
Категорія: ст. 171 КПК України
Слідчий суддя у суді першої інстанції - ОСОБА_12
Доповідач в суді апеляційної інстанції - ОСОБА_1