справа №757/34078/2014 Головуючий у І інстанції - Новак Р.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/9432/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
07 серпня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Дмитра Миколайовича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Комунальне підприємство «Управління житлового господарства «Печерська брама» про відшкодування завданих збитків та моральної шкоди,
встановив:
В листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування завданих збитків та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 14 вересня 2014 року мало місце залиття нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить позивачу на праві приватної власності.
Відповідно до акту КП УЖГ «Печерська брама» від 16 вересня 2014 року, залиття квартири позивача відбулось з квартири АДРЕСА_2 відповідача, у зв'язку із пошкодженням запірної арматури подачі холодного водопостачання на пральну машину в квартирі АДРЕСА_2 , встановленої власником квартири самостійно без погодження та участі КП УЖГ «Печерська брама».
Відповідно до локального кошторису на будівельні роботи №2-1-1 (форма № 1) та договірної ціни (форма №9) від 30 жовтня 2014 року, складеними будівельною організацією ТОВ «УКРАЇНА-БУДСЕРВІС» (ліцензія Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві АВ №512053 від 19.01.2010) вартість матеріальних збитків, спричинених позивачу залиттям його власності, становить 107 554,80 грн.
При цьому, витрати на проведення дослідження та складання кошторисної документації склали 600 грн.
Крім того, було пошкоджено насос «Sololift 2 С-3», вартість діагностики та ремонту якого склала 2 850 грн.
У добровільному порядку відповідач збитків не відшкодувала.
Просила з урахуванням уточнених позовних вимог стягнути з відповідача на її користь матеріальні збитки у розмірі 189 050 грн., відшкодування за ремонт насоса у розмірі 2 850 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. та судові витрати.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 через представника подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним та всебічним дослідженням всіх обставин справи та невідповідності висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилалася на те, що згідно акту від 16 вересня 2014 року встановлено та підтверджено факт залиття нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Крім цього встановлено причину залиття, встановлено особу, з вини якої сталось залиття, визначено характер пошкоджень кожного приміщення, складено дефектний акт.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2016 року, підтверджено правомірність достовірність та законність акту від 16 вересня 2014 року.
Відповідачі не спростували належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, не надали інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу майнової шкоди.
Заявляючи вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 грн.. позивач виходила з вимог розумності, справедливості, пропорційності. Моральна шкода оцінена позивачем виходячи із ситуації яка склалася, відмови відповідача добровільно сплатити шкоду, витрачання часу для підготовки всіх необхідних документів, звернення за допомогою до адвоката, тривалим часом розгляду справи в суді, що вплинуло на нормальний спосіб життя позивача, душевну рівновагу та необхідністю докладати чималих зусиль для захисту своїх прав.
Просила, скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , цокольний поверх на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 14 червня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Шандибою Л.І.
Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_4 .
14 вересня 2014 року мало місце залиття нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту від 16 вересня 2014 року складеного комісією за участю спеціалістів КП УЖГ «Печерська брама» в особі інженера ВТВ Куща О.В., старшого майстра ОСОБА_3 , майстра тех. дільниці ОСОБА_4 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_5 , а також в присутності співвласника нежитлового приміщення ОСОБА_6 (чоловік позивача) залиття відбулося з квартири АДРЕСА_4 .
Причиною залиття нежитлового приміщення стало пошкодження запірної арматури подачі холодного водопостачання на пральну машину в квартирі АДРЕСА_2 , встановленої власником квартири самостійно без погодження та участі КП УЖГ «Печерська брама».
В подальшому посадовими особами КП УЖГ «Печерська брама» складено дефектний акт, затверджений 10 жовтня 2014 року, яким зафіксовано конкретні види, місцезнаходження та обсяги ушкоджень внутрішнього оздоблення нежитлового приміщення.
Факт залиття також підтверджується фотографіями долученими до матеріалів справи.
Відповідно до локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1 (форма №1) та договірної ціни (форма №9) від 30 жовтня 2014 року, складеними будівельною організацією ТОВ «УКРАЇНА-БУДСЕРВІС» (ліцензія Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві АВ № 512053 від 19.01.2010) вартість матеріальних збитків спричинених залиттям становить 107554,80 грн.
Також згідно доводів позивача залиттям було пошкоджено насос «Sololift C-3», номер 97775317 , вартість діагностики та ремонту якого склала 2850 грн.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що акт від 16 вересня 2014 року не є належним та допустимим доказом, що підтверджує причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями відповідача та завданою позивачу шкодою.
Також не є належними та допустимими доказами локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 (форма № 1) та договірна ціна (форма № 9) від 30 жовтня 2014 року, якими позивач обґрунтовує визначення розміру матеріального збитку.
Крім цього, позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що згідно Акту від 16 вересня 2014 року встановлено факт залиття нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено причину залиття, встановлено особу, з вини якої сталось залиття, визначено характер пошкоджень кожного приміщення, складено дефектний акт.
Крім цього, в провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувала на розгляді справа за позовом ОСОБА_2 до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» про визнання неправомірними дій та скасування акту, зобов'язання вчинити дії.
У вищезазначеній справі, ОСОБА_2 просила суд скасувати Акт залиття від 16 вересня 2014 року.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2016 року відмовлено у задоволенні вказаного вище позову.
Суди прийшли до висновку, що відповідачем КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» були вжиті заходи, передбачені Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, зокрема для складання оспорюваного Акту про залиття, а та обставина, що з боку позивача не було забезпечено присутності представників не свідчить про його недійсність чи протиправність дій відповідача або не відповідність викладених у ньому обставин.
Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вирішуючи даний спір, колегія суддів також виходить з наступного.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України.
У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною другою статті 1166 ЦК передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини.
З акту житлового органу вбачається, що факт залиття квартири позивача внаслідок течі з квартири відповідача підтверджений, відповідач не довів, що шкода завдана не з його вини.
У відповідності до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач надав достатньо доказів про наявність факту залиття його квартири, а відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті його квартири, хоча це його процесуальний обов'язок, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція заподіювача шкоди.
Зокрема, наявність факту залиття квартири та розміру завданих збитків підтверджується актом про залиття від 16 вересня 2014 року; дефектним актом від 10 жовтня 2014 року; сервісним протоколом від 28 вересня 2014 року; рахунком на оплату по замовленню №411/КОВ від 04 листопада 2014 року; видатковими накладними з вартістю використаних матеріалів у якості додатка до кошторисного розрахунку від 29 травня 2017 року; зведеним кошторисним розрахунком вартості об'єкта, ремонтні роботи після залиття від 29 травня 2017 року з доданими документами; локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-1, ремонтні роботи у нежитловому приміщенні від 29 травня 2017 року.
Отже, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 своєю бездіяльністю, яка полягала в пошкодженні запірної арматури подачі холодного водопостачання на пральну машину в квартирі належній останній, допустила аварійну ситуацію, та не вжила достатніх заходів до своєчасного усунення пошкодження запірної арматури подачі холодної води і недопущення залиття нижче розташованого нежитлового приміщення, належного позивачу, чим завдала останньому майнової шкоди, розмір якої підтверджений вищезазначеними доказами та складає 191900 грн., з яких 2850 грн. - за ремонт насоса «Sololift 2 С-3».
Крім цього, згідно з вимогами ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Колегія суддів виходить із того, що затоплення квартири призвело до змін в житті позивача, оскільки цим була викликана необхідність проведення робіт по відновленню квартири, докладати додаткові зусилля для нормалізації свого життя.
З врахуванням характеру страждань, обсягу заподіяної шкоди колегія суддів вважає, що заявлена позивачем сума в 10 000 грн. буде достатньою грошовою компенсацією завданої позивачу моральної шкоди.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року (справа №638/9035/16-ц).
У відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд першої інстанції невірно встановив фактичні обставини справи, дав неналежну оцінку зібраним доказам, невірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до неправильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, суд першої інстанції, виходив з того, що акт про залиття квартири не є належним доказом, оскільки не містить підпису відповідача, проте не врахував, що сам по собі акт є одним із доказів, що підтверджує факт заподіяння шкоди і зазначені в ньому обставини відповідачем не спростовані.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За правилами ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Крім цього, згідно з вимогами ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову на відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 2019 грн, а за подання апеляційної скарги 3028,50 грн., а тому зазначені суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,376,381,382,389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Дмитра Миколайовича задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Комунальне підприємство «Управління житлового господарства «Печерська брама» про відшкодування завданих збитків та моральної шкоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду у розмірі 189 050 (сто вісімдесят дев'ять тисяч п'ятдесят) грн., за ремонт насоса «Sololift 2 С-3» 2 850 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят) грн., та моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн., а всього 201 900 (двісті одну тисячу дев'ятсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 5 047 (п'ять тисяч сорок сім) грн. 50 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба