05 серпня 2020 року м. Київ
Справа №357/7546/19
Резолютивна частина постанови оголошена 05 серпня 2020 року
Повний текст постанови складено 06 серпня 2020 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Довгополої А.В.
учасники справи: позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
відповідач Державний реєстратор Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попова Олександра Валеріївна
третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»
розглянувши цивільну справу за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Альфа Банк», як правонаступника Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», поданих адвокатом Грицаєм Валерієм Олександровичем та адвокатом Галас Павлом Васильовичем, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, ухваленого у складі судді Дубановської І.Д 11 грудня 2019 року, повний текст рішення складено 02 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до державного реєстратора комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попової Олександри Валеріївни, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання рішення протиправним та скасування державної реєстрації права на нерухоме майно, -
Справа №357/7546/19
№ апеляційного провадження:22-ц/824/4823/2020
Головуючий у суді першої інстанції:Дубановська І.Д.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з позовом до державного реєстратора комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попової О.В., третя особа - ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання рішення протиправним та скасування державної реєстрації права на нерухоме майно
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що між ними та ПАТ «Укрсоцбанк» укладений Іпотечний договір № 09/І-117 від 18 липня 2008 року.
Відповідно до Іпотечного договору № 09/І-117 від 18 липня 2008 року, на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» ПАТ «Укрсоцбанк» набув право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що державним реєстратором комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Поповою О.В. винесено Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40906870 від 03 травня 2018 року.
Вважали, що Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40906870 від 03 травня 2018 року є незаконним.
Обґрунтовували це тим, що державним реєстратором комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Поповою О.В. не перевірене виконання ПАТ «Укрсоцбанк» виконання вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» щодо отримання ними повідомлення про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору, не враховані вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Самим Іпотечним договором № 09/І-117 від 18 липня 2008 року не передбачено можливості ПАТ «Укрсоцбанк» зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а запис про державну реєстрацію права власності на неї за ПАТ «Укрсоцбанк» здійснений за наявності чинних арештів.
На підставі викладеного просили: визнати рішення державного реєстратора комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попової О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40906870 від 03 травня 2018 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк» протиправним, скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40906870 від 03 травня 2018 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до державного реєстратора комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попової Олександри Валеріївни, третя особа - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання рішення протиправним та скасування державної реєстрації права на нерухоме майно, - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувано запис № 25973127 від 02 травня 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про право власності на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», що здійснений державним реєстратором комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Поповою Олександрою Валеріївною.
В іншій частині вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, АТ «Альфа Банк», як правонаступник АТ «Укрсоцбанк», подано апеляційні скарги адвокатами Грицаєм В.О. та Галас П.В. , в якій вони просять рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Федоренко В.С. проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
АТ «Альфа Банк» підтримали доводи апеляційних скарг.
Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до суду надали заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідач Державний реєстратор Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попова Олександра Валеріївна та третя особа АТ «Альфа Банк» в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомляляася належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за їх вдсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.370 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18 липня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») укладений Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 385/116/08-Пі.
Відповідно до пп. 1.1.1 п. 1 ст. 1 Кредитного договору, Кредитор надає Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання, на умовах визначених цим Договором. Надання Кредиту буде здійснюватись окремими частинами зі сплатою 14 % річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному у Додатку № 1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною, в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 34 000 доларів США та кінцевим терміном погашення заборгованості по Кредиту до 17 липня 2018 року (включно), на умовах визначених цим Договором.
Згідно п. 1.2 Кредитного договору, кредит надається позичальнику на споживчі потреби.
18 липня 2008 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») укладений Іпотечний договір № 09/І-117.
Згідно пп. 1.1.1 п. 1.1 ст. 1 Іпотечного договору, за цим Договором Іпотекодавці передають в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Позичальником усіх зобов'язань за Договором про надання відновлюваної кредитної лінії № 385/116/08-Пі, а також виконання всіх своїх зобов'язань, що випливають з цього Договору, наступне нерухоме майно, яким є: двокімнатна квартира загальною площею 51,1 кв. м., житловою площею 25,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить Іпотекодавцям на праві власності на підставі: Свідоцтва про право власності, виданого Комунальною службою приватизації державного житлового фонду м. Біла Церква від 26 травня 2008 року за № 42056, договору купівлі-продажу частини квартири, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Корнійчуком В.І. 01 липня 2008 року за реєстром № 3571, зареєстрований в Державному реєстрі право чинів згідно витягу 6162772 від 01 липня 2008 року, номер правочину 299220, зареєстрованого в Білоцерківському МБТІ та в реєстрі права власності на нерухоме майно згідно витягу № 19395507 від 03 липня 2008 року, реєстраційний номер 23637585, номер запису 10819 в книзі 93.
Згідно п. 4.1 ст. 4 Іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником Основного зобов'язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки.
Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Іпотечного договору, сторони визначили, що Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один з наступних способів: на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», або шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», або шляхом організації Іпотекодержателем продажу Предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу Предмета іпотеки між Іпотекодавцями та відповідним покупцем в порядку, встановленому ст. 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», або в інший спосіб, передбачений чинним законодавством України, або визначений домовленістю сторін.
Згідно п. 4.9 ст. 4 Іпотечного договору, передача права власності на Предмет іпотеки для задоволення його вимог, що випливають з Основного зобов'язання, може здійснюватись шляхом надіслання (надання) Іпотекодавцем повідомлення про набуття Іпотекодержателем права власності на Предмет іпотеки. При цьому, якщо інше не передбачене законами України або повідомленням Іпотекодержателя, право власності на Предмет іпотеки переходить до Іпотекодержателя з моменту отримання Іпотекодавцями такого повідомлення особисто або моменту отримання такого повідомлення за останнім відомим Іпотекодержателю місцем знаходження Іпотекодавця і Іпотекодержатель отримує право вимоги Предмета іпотеки з чужого незаконного володіння.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 129700328 від 04 липня 2018 року, державним реєстратором комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Поповою О.В. 02 травня 2018 року здійснений запис про державну реєстрацію права власності за ПАТ «Укрсоцбанк» квартири АДРЕСА_1 .
13 червня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» Олефіренко Т.В. направлена довідка, за якою банк повідомив, що відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» банк 02 травня 2018 року задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням державного реєстратора Попової О.В. № 40906870 від 03 травня 2018 року.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 згідно Іпотечного договору, передали в іпотеку квартиру, яка належала їм на праві спільної часткової власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Метою Іпотечного договору було забезпечення виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 129700328 від 04 липня 2018 року на підставі Іпотечного договору у Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесена заборона на нерухоме майно № 7592294 від 18 липня 2008 року, якою заборонено відчужувати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Відповідно до п. 4.9 ст. 4 Іпотечного договору, передача права власності на Предмет іпотеки для задоволення його вимог, що випливають з Основного зобов'язання, може здійснюватись шляхом надіслання (надання) Іпотекодавцем повідомлення про набуття Іпотекодержателем права власності на Предмет іпотеки. При цьому, якщо інше не передбачене законами України або повідомленням Іпотекодержателя, право власності на Предмет іпотеки переходить до Іпотекодержателя з моменту отримання Іпотекодавцями такого повідомлення особисто або моменту отримання такого повідомлення за останнім відомим Іпотекодержателю місцем знаходження Іпотекодавця і Іпотекодержатель отримує право вимоги Предмета іпотеки з чужого незаконного володіння.
Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЦПК України, суд визнає встановленим, що позивачами вимоги про усунення порушень за Кредитним договором не отримувались.
Згідно ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Відповідно ч. 2 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Квартира, яка має визначені п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ознаки не може бути стягнута шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно (відчужена без згоди власника).
Таку правову позицію підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а.
Згідно п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції від 13 січня 2006 року) споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
З огляду на п. 1.2 ст. 1 Кредитного договору, він є споживчим, квартира передана в іпотеку за Іпотечним договором має площу 51,1 кв.м. і використовується позивачами, як місце постійного проживання, наявності у них іншого нерухомого майна у судовому засіданні не встановлено.
Отже, квартира передана в іпотеку за Іпотечним договором відповідає ознакам викладеним у п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Таким чином, відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» її примусове стягнення могло відбуватись виключно за згодою власників.
Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Іпотечного договору, сторони визначили, що Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один з наступних способів: на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», або шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», або шляхом організації Іпотекодержателем продажу Предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу Предмета іпотеки між Іпотекодавцями та відповідним покупцем в порядку, встановленому ст. 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», або в інший спосіб, передбачений чинним законодавством України, або визначений домовленістю сторін.
Отже, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Умов, які містять саме згоду іпотекодавців на її відчуження шляхом передачі іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» немає.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію прав не нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
Відповідно до п. 61 постанови Кабінету Міністрів України «Про держану реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1127 від 25 грудня 2015 року, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 129700328 від 04 липня 2018 року, державним реєстратором комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Поповою О.В. 02 травня 2018 року здійснений запис про державну реєстрацію права власності № 25973127 від 02 травня 2018 року за ПАТ «Укрсоцбанк» квартири АДРЕСА_1 .
В свою чергу, арешти вносились до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна пізніше.
Таким чином, згідно п. 61 постанови Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1127 від 25 грудня 2015 року вони не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Отже, за викладених обставин, державним реєстратором комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Поповою О.В. здійснено спірний запис без урахування того, що доказів отримання ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень за Кредитним договором не було, а на сам Предмет іпотеки поширював свою дію Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
Висновки суду щодо наявності підстав для часткового задоволення зустрічних позовних вимог позивачів, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, судом надано належну оцінку всім наданим матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Альфа Банк», як правонаступника Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», поданих адвокатом Грицаєм Валерієм Олександровичем та адвокатом Галас Павлом Васильовичем Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна