Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
22-ц/824/9014/2020
м. Київ Справа №753/4450/20
06 серпня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Желепи О.В.
- Олійника В.І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Комаревцевої Л.В., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-
У березні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 13 329,64 грн. за кредитним договором б/н від 12.07.2018 року та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/Н від 12.07.2018 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 1 200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Вказував на те, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Зазначав, що банк щодо зміни кредитного ліміту керувався п.п.2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
Також зазначав, що пунктами 1.1.1.6.7, 1.1.5.1., 1.1.5.2 договору передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід'ємних частин договору. На підставі зазначеного, банк використав своє право щодо зміни умов договору, а саме: - впроваджені зміни відсоткової ставки із 01.09.2014 року до розміру 34,8% річних, із 01.04.2915 р. до розміру 43,2% річних.
Позивач вказував, що банк свої зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит у повному обсязі, однак останній умови кредитного договору не виконує, грошові кошти не повертає, у зв'язку з чим заборгованість відповідача станом на 25.12.2019 року складає 13 329,64 грн., з яких: 9064,08 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 665,26 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 2489,36 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.. 625 ЦК України, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 610,94 грн. - штраф (процентна складова).
Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 9 064,08 грн., заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит за ст.. 625 ЦК України у розмірі 2 489,36 грн., судові витрати у розмірі 2 102,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками, штрафами та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги в цій частині, в іншій частині рішення залишити без змін.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що 12.07.2018 року відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_1 . В цей же день, відповідачем також було підписано довідку про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту), в якій зазначено, що відповідач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. У вказаній довідці зазначена процентна ставка та нарахування штрафу за прострочення платежів. Тобто, вважає, що сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Зазначеного суд першої інстанції не урахував, а тому дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками та штрафів.
Також, в апеляційній скарзі клопотав про врахування нових доказів, які не подавалися до суду першої інстанції, посилаючись на те, що ухвала про витребування додаткових доказів та відзив на позов на адресу позивача не надходили, тому і в наданні додаткових доказів до суду першої інстанції не було необхідності.
Відзиву на апеляційну скаргу позивача до Київського апеляційного суду не надійшло.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9064,08 грн., відсотками нарахованими за прострочений кредит за ст.. 625 ЦК України у розмірі 2 489,36 грн., судового збору у розмірі 2 102,00 грн. апелянтом не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом та штрафів.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості по відсоткам за користування кредитом та штрафів, суд першої інстанції виходив з недоведеності вказаних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 12.07.2018 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 1 200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на карткових рахунок.
Позивач зазначав, що відповідач, підписавши анкету-заяву підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
На підтвердження своїх вимог позивач до матеріалів позовної заяви надав: розрахунок заборгованості за договором №б/н від 12.07.2018 року станом на 31.08.2019 року, копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, паспорт споживчого кредиту, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, копію паспорту відповідача.
Відповідно до положень статтей 526, 530, 610, ч. 1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами статтей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 липня 2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.9).
Вказана анкета-заява містить анкетні дані ОСОБА_1 , його контактну інформацію, місце роботи, розмір заробітної плати тощо.
При цьому, анкета-заява не містить даних , яку саме картку було видано відповідачу та відповідно умов кредитування.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та паспорт споживчого кредиту.
Однак, слід зазначити, що використання наведених Тарифів є можливим лише за умови, що в анкеті-заяві позначено про те, яку конкретно картку отримав позичальник, інакше втрачається зв'язок між Тарифами та умовами кредитування, викладені в паспорті споживчого кредиту, які були обрані позичальником, та, виходячи з чого, має орієнтуватися суд під час розгляду справи.
З анкети-заяви не вбачається, що відповідач отримав кредитну картку, що унеможливлює застосування вказаних тарифів.
Анкета-заява не містить таких основоположних умов, виходячи з яких суд мав би реальну можливість установити, чи був укладений кредитний договір, які його умови, зокрема встановити, коли та який кредитний ліміт був встановлений, яка процента ставка та неустойка мала б відповідати правовідносинам сторін, у якому порядку мають повертатися грошові кошти.
Отже, надані позивачем документи не підтверджують наявність між сторонами саме кредитних відносин та наявність заборгованості відповідача перед позивачем.
Розрахунок заборгованості, на який посилається АТ КБ «ПриватБанк» не є належним доказом, оскільки в ньому не зазначено прізвища посадової особи, яка має право складати такий розрахунок, що не відповідає нормативним вимогам до оформлення документів, закріплених в ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлення документів», затверджених наказом Держспоживстандарту України №55 від 17 квітня 2003 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк посилається на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанк, як невід'ємні частини спірного договору.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, ані витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ані витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, та паспорт споживчого кредиту.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено існування між сторонами саме кредитних правовідносин на умовах, зазначених у позові.
З огляду на наведене, висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсотках та штрафах є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.
Посилання позивача на те, що всі умови кредитування викладені в паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, що свідчить про погодження всіх істотних умов договору, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки анкета-заява не містить відомостей про те, яку саме картку отримав відповідач, кредитний ліміт, тоді як паспорт споживчого кредиту містить умови щодо кредитування кредитного продукту «Універсальна» та «Універсальна Голд». Зазначене, позбавляє суд встановити дійсні обставини справи, перевірити розрахунок заборгованості, та дійти обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Згідно з ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 3 ст.367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, АТ КБ «ПриватБанк» до неї долучив виписку по рахунку за період з 01.01.1999 року по 20.05.2020 року, довідку про видачу кредитної картки.
Колегія суддів не приймає додані до апеляційної скарги нові докази, та відповідно відмовляє у задоволенні клопотання про врахування цих доказів, оскільки він до суду першої інстанції не подавався позивачем, він не був предметом дослідження судом першої інстанції, а також не надав доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно оцінки наявних у справі письмових доказів, зокрема доказів, поданих позивачем на підтвердження його доводів про наявність укладеного з відповідачем кредитного договору. Вказані аргументи спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин саме в тому контексті, який, на думку позивача є правовою підставою для стягнення з відповідача кредитної заборгованості.
Суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: