Справа № 11-cc/796/3685/2020 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 181 КПК України Доповідач: ОСОБА_2
03 серпня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 липня 2020 року, -
Цією ухвалою частково задоволено клопотання слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань,ю розташованого у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_10 та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період часу з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби, заборонивши залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням отримання невідкладної медичної допомоги, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, тривалістю два місяці, по 29 серпня 2020 року, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старобогданівка Михайлівського району Запорізької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого на посаді Голови Державного агкнства України з управління зоною відчуження (відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про Державну службу» відноситься до посади категорії «А» державної служби), раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 265 КК України.
Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та прийшов до висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необгрунтованість, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що повідомлення про підозру в частині правової кваліфікації є необґрунтованим, неконкретизованим, безпідставним, через відсутність будь-яких порушень законодавства при проведенні аукціону. Вказує, що віднесення конкретних радіоактивних матеріалів до категорії ДІВ відбувається лише у встановленому законом порядку (з моменту державної реєстрації), без дотримання якого неможливо присвоїти статус ДІВ. Зазначає, що договір поставки між ДСП «ЧАЕС» та ТОВ «Монтаж-Енергобуд» до цього часу не вважається виконаним, а це унеможливлює констатацію спричинення ним будь-яких прямих збитків. Додає, що у повідомленні про підозру навіть не зазначено про наявність будь-яких доказів нібито змови ОСОБА_8 з директором ТОВ «Монтаж-Енергобуд» ОСОБА_11 , а просто висловлено таке припущення.
Також захисник вказує про відсутність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Стверджує, що протягом часу досудового розслідування у даному кримінальному провадженні ОСОБА_12 сумлінно виконував усі покладені на нього обов'язки. Додає, що слідчим суддею проігноровано письмові заперечення на клопотання слідчого.
Крім того, адвокат звертає увагу суду на те, що підозрюваний ОСОБА_12 постійно проживає у м. Києві, на його утриманні перебуває неповнолітній син 2006 р.н.
У підсумку автор апеляційної скарги вказує про неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України. Зазначає, що клопотання та оскаржувана ухвала слідчого судді є необгрунтованими.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, щоапеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження №62019100000001091, відомості про яке 09.08.2019 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_8 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 265 КК України.
30.06.2020 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 265 КК України.
01.07.2020 слідчий Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань,ю розташованого у м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 липня 2020 року задоволено частково та застосовано щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період часу з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби, заборонивши залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням отримання невідкладної медичної допомоги, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, тривалістю два місяці, по 29 серпня 2020 року.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, суд повинен взяти до уваги, крім даних, передбачених ст. 177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість покарання та наслідки вчинення протиправних діянь.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Під час розгляду зазначеного клопотання, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненніпідозрюваним ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні сторони слідчого.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як домашній арешт, з чим погоджується і колегія суддів.
Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.
Посилання захисника на відсутність будь-яких порушень законодавства при проведенні аукціону, те що віднесення конкретних радіоактивних матеріалів до категорії ДІВ відбувається лише у встановленому законом порядку (з моменту державної реєстрації), без дотримання якого неможливо присвоїти статус ДІВ, те, що договір поставки між ДСП «ЧАЕС» та ТОВ «Монтаж-Енергобуд» до цього часу не вважається виконаним, що унеможливлює констатацію спричинення ним будь-яких прямих збитків, колегія суддів визнає передчасними, оскільки вони стосуються доведеності вини особи, що не є предметом розгляду на даному етапі провадження, як і доводи апеляційної скарги з приводу того, що у повідомленні про підозру не зазначено про наявність будь-яких доказів нібито змови ОСОБА_8 з директором ТОВ «Монтаж-Енергобуд» ОСОБА_11 , проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні.
Посилання апелянта на те, що повідомлення про підозру в частині правової кваліфікації є необґрунтованим, неконкретизованим та безпідставним, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки кваліфікація дій підозрюваного може бути змінена протягом досудового розслідування, проте на момент розгляду даного клопотання, у колегії суддів не викликає сумнівів правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 , з урахуванням обставин справи та доданих до клопотання доказів.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність стороною обвинувачення у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.
Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки стороною обвинувачення в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_8 на свободу.
Доводи апелянта щодо недоведеності стороною обвинувачення ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами, а тому їх слід визнати непереконливими, оскільки відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються, проте стороною захисту у судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б спростовували висновки слідчого щодо наявності ризиків, з огляду на документи долучені до клопотання.
В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваногоОСОБА_8 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Посилання адвоката на те, що підозрюваний ОСОБА_12 постійно проживає у м. Києві, на його утриманні перебуває неповнолітній син 2006 р.н., не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки дані обставинибули предметом дослідження слідчого судді, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України та не спростовують висновків слідчого судді про ризики неналежної процесуальної поведінки.
Твердження захисника про те, що підозрюваний ОСОБА_12 сумлінно виконував покладені на нього обов'язки, на переконання колегії суддів, свідчить про правильність застосованого до нього запобіжного заходу та стало підставою для часткового задоволення клопотання слідчого.
Посилання апелянта на неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, необгрунтованість клопотання слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя при розгляді даного клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, у зв'язку із чим посилання захисника на те, що слідчим суддею проігноровано письмові заперечення на клопотання слідчого, є необгрунтованими.
За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 181, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 липня 2020 року, якою частково задоволено клопотання слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань,ю розташованого у м. Києві ОСОБА_9 та застосовано щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період часу з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв. наступної доби, заборонивши залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням отримання невідкладної медичної допомоги, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, тривалістю два місяці, по 29 серпня 2020 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
________________________ ___________________________ __________________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4