Єдиний унікальний номер справи 824/254/2019
№ провадження: 22-вк/824/35/2020
01 червня 2020 року Київський апеляційний суд в складі:
Головуючого судді Волошиної В.М.
при секретарі Сердюк К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за заявою Публічного акціонерного товариства «Тольяттіазот» про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 01 березня 2017 року у справі №АС № 845у/2015 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Тольяттіазот» (Російська Федерація) до Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» (Україна) про стягнення збитків, штрафних санкцій, визнання недійсним додаткових угод № 20 від 12 січня 2015 року, № 21 від 31 січня 2015 року, стягнення неправомірно отриманих за угодами коштів, моральної шкоди, зобов'язання відповідача виконати зобов'язання в натурі з транспортування аміаку, а також про стягнення витрат по сплаті арбітражного збору та оплаті юридичних послуг,
У грудні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Тольяттіазот» звернулось до апеляційного суду, як до суду першої інстанції, із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу у справі АС № 845у/2015 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Тольяттіазот» (Російська Федерація) до Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» (Україна) про стягнення збитків, штрафних санкцій, визнання недійсним додаткових угод № 20 від 12 січня 2015 року, № 21 від 31 січня 2015 року, стягнення неправомірно отриманих за угодами коштів, моральної шкоди, зобов'язання відповідача виконати зобов'язання в натурі з транспортування аміаку, а також про стягнення витрат по сплаті арбітражного збору та оплаті юридичних послуг, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що за результатами розгляду вказаного позову рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 01 березня 2017 року стягнуто з Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» на користь Відкритого акціонерного товариства «Тольяттіазот» 2 069 713,00 доларів США збитків, 8 620,77 долара США у відшкодування витрат по оплаті арбітражного збору і 45 000 доларів США в якості компенсації витрат, пов'язаних із захистом інтересів позивача в МКАС при ТПП України, а всього 2 123 333,77 долара США. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Припинено арбітражне провадження у частині стягнення 2 491 421,06 доларів США, що включають збитки у сумі 2 486 474,45 доларів США і штрафні санкції в сумі 4 946,61 долара США, в зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині. Віднесено за рахунок позивача витрати по сплаті арбітражного збору у сумі 59 689,61 доларів США. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Тольяттіазот» на користь Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» 20 000,00 доларів США у якості компенсації витрат, пов'язаних із захистом інтересів відповідача у МКАС при ТПП України.
Посилаючись на те, що вищевказане рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, яке набрало законної сили, добровільно боржником не виконується, заявник просив суд надати дозвіл та видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 01 березня 2017 року у справі АС № 845у/2015 про стягнення з Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» на користь Відкритого акціонерного товариства «Тольяттіазот» 2 069 713,00 доларів США збитків, 8 620,77 долара США у відшкодування витрат по оплаті арбітражного збору і 45 000 доларів США в якості компенсації витрат, пов'язаних із захистом інтересів позивача в МКАС при ТПП України, а всього 2 123 333,77 (два мільйони сто двадцять три тисячі триста тридцять три) долара США і 77 центів.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року відкрито провадження у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Тольяттіазот» про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 01 березня 2017 року у справі АС № 845у/2015. Справу призначено до розгляду з повідомленням сторін.
У судовому засіданні представники заявника Бауліна В .О. , Волков О.Ю. підтримали доводи заяви, просили надати дозвіл та видати виконавчий лист на примусове виконання рішення арбітражного суду.
Представники ДП «Укрхімтрансаміак» Гегельська Н.А., Немчинов М.О. заперечували проти задоволення заяви ПАТ «Тольяттіазот».
У поданих письмових запереченнях Державне підприємство «Укрхімтрансаміак» свою позицію щодо відмови в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Тольяттіазот» про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 01 березня 2017 року у справі № АС № 845у/2015 мотивувало тим, що визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку; порушує принцип правової визначеності.
В обґрунтування доводів заперечень зазначало, що ДП «Укрхімтрансаміак» відноситься до суб'єктів господарювання державного сектору економіки, має стратегічне державне значення та впроваджує свою діяльність у хімічній галузі шляхом надання послуг транзиту аміаку через територію України магістральним аміакопроводом Тольятті- Горлівка- Одеса.
Відповідно до части 2 статті 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" у визнанні або у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено якщо суд визнає, що визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України. Під публічним порядком належить розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо) - пункт 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 грудня 1999 року "Про практику розгляду судами клопотань про визнання та виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених в порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України".
Вважає, що визнання та виконання рішення арбітражного суду щодо державного підприємства підвищеної небезпеки, постановленого не на підставі дотримання принципів законності, суперечитиме публічному порядку України, призведе до неможливості виконання зобов'язань по забезпеченню заходів безпеки об'єктом підвищеної небезпеки, що становить загрозу безпеці та життю громадян, інтересам держави та громадян. До того ж, стягнення з державного підприємства підвищеної небезпеки ДП «Укрхімтрансаміак» грошових коштів на суму понад 2 млн. доларів США вплине на платоспроможність останнього, зокрема на можливість оплати праці відповідальних працівників, які слідкують за діяльністю підприємства за недопущенням виникнення екологічних катастроф. А також може призвести до екологічної катастрофи в зв'язку з тим, що підприємство буде доведено до банкрутства і тим самим буде позбавлено коштів на проведення обов'язкових заходів безпеки з недопущення виникнення екологічних катастроф.
В частині доводів щодо порушення принципу правової визначеності ДП «Укрхімтрансаміак» посилалось на те, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 01 березня 2017 року у справі №АС № 845у/2015 порушено як принцип правової визначеності, що виявляється у недотриманні в процесі правозастосування МКАС під час вирішення справи чітких і однозначних норм матеріального права України, якими регламентовано питання застосування правових наслідків порушення зобов'язання, так і конституційні засади юридичної відповідальності, що виявляється у недотриманні МКАС під час вирішення справи ключового принципу юридичної відповідальності, а саме: притягнення до такої відповідальності не лише за фактом порушення/невиконання діючих умов зобов'язання, а за наявності вини та причинно-наслідкового зв'язку, що є порушенням публічного порядку України, та окремою підставою для скасування рішення МКАС згідно з положеннями підпункту (б) пункту 2 ч. 1 ст. 478 ЦПК України, підпункту 2 пункту 2 статті 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж".
Крім того, ДП «Укрхімтрансаміак» при розгляді заяви просило врахувати суд, що учасники справи мають взаємну заборгованість, яка виникла з одного й того ж самого контракту та безспірно підтверджується встановленими обставинами у наступних рішеннях:
Рішенням МКАС від 01.03.2017 в справі АС № 845у/2015, за яким визначено стягнути з ПАТ «Тольяттіазот» на користь ДП «Укрхімтрансаміак» 20 000,00 доларів США, а також з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ПАТ «Тольяттіазот» - 2 123 333,77 доларів США;
Рішенням МКАС від 27.03.2018 у справі АС № 21 у/2017, за яким вирішено стягнути з ДП «Укрхімтрансаміак» на користь ПАТ «Тольяттіазот» 1 523 982,84 доларів США;
Рішенням МКАС від 18.03.2019 у справі АС № 260р/2017, за яким визначено задовольнити позовні вимоги ДП «Укрхімтрансаміак» про внесення змін до Контракту в частині тарифу за надання інших послуг, пов'язаних з транзитом аміаку, а саме змінена тарифна ставка та складає 14.55 доларів США за одну тонну - з дати винесення рішення;
Рішенням МКАС від 16.07.2019 у справі № 170/2018, за яким вирішено визнати додаткову угоду № 32 до Контракту укладеною з 04.01.2018 (змінена тарифна ставка за надання послуг з транзитного транспортування аміаку та складає 31,05 доларів США за одну тону на довжину аміакопроводу (817,189 км) з 04.01.2018), а також стягнути з ПАТ «Тольяттіазот» на корсть ДП «укрхімтрансаміак» 732 001,24 доларів США та 646 500,00 гривень.
А також порушеними провадженнями у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України у справі № 25/2019 за заявою ДП «Укрхімтрансаміак» про стягнення з ПАТ «Тольяттіазот» 867 848,02 доларів США; № 175/2019 за заявою ДП «Укрхімтрансаміак» про стягнення з ПАТ «Тольяттіазот» 881 229,83 доларів США.
За підрахунками ДП «Укрхімтрансаміак» станом на 31 грудня 2019 року заборгованість ПАТ «Тольяттіазот» за описаними вище рішеннями МКАС становить 3 836 771,14 доларів США та 646 500,00 гривень. Заборгованість, що пред'являється ПАТ «Тольяттіазот» до ДП «Укрхімтрансаміак» значиться в розмірі 3 647 316,61 доларів США. Вважає, що у результаті проведення заліку всі зобов'язання ДП «Укрхімтрансаміак» за рішеннями МКАС при ТПП в справі АС № 845у /2015 і в справі АС № 21 у /2017 припинено заліком, а заборгованість ПАТ «Тольяттіазот» перед ДП «Укрхімтрансаміак» станом на 31 грудня 2019 року становить 189 454,53 долара США і 646 500,00 гривень (без врахування розгляду справ в МКАС при ТПП України № 25/2019 та 175/2019).
У ході розгляду справи ДП «Укрхімтрансаміак» просило врахувати направлену на адресу стягувача ПАТ «Тольяттіазот» заяву від 29 січня 2020 року № 106 про залік зобов'язання за рішеннями МКАС при ТПП у справі АС № 845у /2015 і в справі АС № 21 у /2017, а також висновок експертного дослідження від 13 березня 2020 року № 4576/4577/20-72.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, вважає, що заява Публічного акціонерного товариства «Тольяттіазот» про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 01 березня 2017 року у справі АС № 845у/2015 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 24 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Тольяттіазот» (Російська Федерація) та Українським державним підприємством «Укрхімтрансаміак» (Україна) укладено контракт № 026/А/2007 на надання послуг по транзиту аміаку рідкого через територію України магістральним трубопроводом (а.с. 187-196 том 1). З урахуванням погодженої додаткової угоди № 15 від 22 листопада 2012 року до контракту № 026/А/2007 в главі (статті) 8 «порядок вирішення спорів» сторони зобов'язання передбачили, що при виникненні між сторонами спорів чи розбіжностей за цим контрактом або в зв'язку з ним, сторони зроблять все необхідне для їх врегулювання шляхом переговорів (пункт 8.1).
Пунктом 8.2 глави 8 контракту визначено, що всі спори і розбіжності, що виникнуть за цим контрактом або в зв'язку з ним, які не були врегульовані шляхом переговорів, підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення в Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України відповідно до його регламенту. Арбітражний суд складається з трьох арбітрів, Місце проведення засідання арбітражного суду м. Київ, Україна. Мова арбітражного розгляду - російська. Право України. Рішення арбітражного суду є обов'язковим і остаточним для кожної із сторін.
Отже, викладене застереження у пункті 8.2 глави 8 контракту є арбітражною угодою, укладеною в письмовій формі, з дотриманням вимог законодавства про міжнародний комерційний арбітраж. Арбітражне застереження однозначно і безперечно узгоджує волю сторін контракту про компетенцію Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з розгляду спорів, що виникнуть за цим контрактом або в зв'язку з ним.
У грудні 2015 року Відкрите акціонерне товариство «Тольяттіазот» (Російська Федерація) звернулось до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовом до Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» (Україна) про стягнення збитків, штрафних санкцій, визнання недійсним додаткових угод № 20 від 12 січня 2015 року, № 21 від 31 січня 2015 року, стягнення неправомірно отриманих за угодами коштів, моральної шкоди, зобов'язання відповідача виконати зобов'язання в натурі з транспортування аміаку, а також про стягнення витрат по сплаті арбітражного збору та оплаті юридичних послуг.
Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України позов Відкритого акціонерного товариства «Тольяттіазот» прийнято до провадження за № АС № 845у/2015 та розпочато арбітражний розгляд справи.
01 березня 2017 року Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України у складі голови колегії Арбітражного суду Крупка П.М., арбітрів Функа Я.Й., Стретовича В.М. ухвалено рішення у справі АС № 845у/2015, яким стягнуто з Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» на користь Відкритого акціонерного товариства «Тольяттіазот» 2 069 713,00 доларів США збитків, 8 620,77 долара США у відшкодування витрат по оплаті арбітражного збору і 45 000 доларів США в якості компенсації витрат, пов'язаних із захистом інтересів позивача в МКАС при ТПП України, а всього 2 123 333,77 долара США. В іншій частині позову відмовлено. Припинено арбітражне провадження у частині стягнення 2 491 421,06 доларів США, що включають збитки у сумі 2 486 474,45 доларів США і штрафні санкції в сумі 4 946,61 долара США, в зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині. Віднесено за рахунок позивача витрати по сплаті арбітражного збору у сумі 59 689,61 доларів США. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Тольяттіазот» на користь Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» 20 000,00 доларів США у якості компенсації витрат, пов'язаних із захистом інтересів відповідача у МКАС при ТПП України (а.с. 10-92, 93- 186 том 1).
23 грудня 2017 року Відкрите акціонерне товариство «Тольяттіазот» перейменоване в Публічне акціонерне товариство «Тольяттіазот», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб № 298В/2019 (а.с. 212-247 том 1).
11 травня 2017 року Українське державне підприємство «Укрхімтрансаміак» перейменоване в Державне підприємство «Укрхімтрансаміак», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006118815 (а.с. 1-6 том 2).
Досліджені судом матеріали справи свідчать про те, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 01 березня 2017 року у справі №АС № 845у/2015 отримано боржником ДП «Укрхімтрансаміак» та ним питання про оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу не порушувалось. Під час розгляду заяви про надання дозволу та видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, боржник не повідомляв суд про подану ним заяву до компетентного суду про скасування цього рішення.
Отже, рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 01 березня 2017 року у справі АС № 845у/2015 є остаточним, набрало законної сили.
Доказів виконання боржником рішення міжнародного комерційного арбітражу від 01 березня 2017 року у справі АС № 845у/2015 у добровільному порядку матеріали справи не містять.
У разі невиконання у добровільному порядку рішення міжнародного комерційного арбітражу, воно підлягають примусовому виконанню.
Надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється у порядку, передбаченому ЦПК України.
Порядок розгляду і вирішення заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародних комерційних арбітражів в Україні визначені Главою 3 Розділу ІХ ЦПК України «Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів».
Згідно з частиною першою статті 482 ЦПК України надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється судом у порядку, встановленому цією главою, з особливостями, передбаченим цією статтею.
Правовідносини щодо надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на території України врегулюванні статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк), яка набула чинності для України 10 січня 1961 року (далі - Конвенція), та статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», згідно з якими тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти клопотання стягувача.
З урахуванням цих положень повинні застосовуватися положення статті 478 ЦПК України.
Відповідно до статті V Конвенції, статті 478 ЦПК України та статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд може відмовити у визнанні і наданні дозволу на виконання: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Як на підставу для відмови у наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу боржник посилається на те, що надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 01 березня 2017 року у справі АС № 845у/2015 суперечить публічному порядку та порушує принцип правової визначеності.
Перевіряючи доводи боржника щодо наведених підстав для відмови у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» у визнанні або у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено лише коли суд визначить, що арбітражне рішення суперечить публічному порядку (orde public) України.
Під публічним порядком необхідно розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Міжнародний публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов'язок держави з дотримання своїх зобов'язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи: у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, не порушення територіальної цілісності тощо.
Застереження про публічний порядок у загальному вигляді сформульоване у міжнародних конвенціях. Зокрема, у статті 6 Конвенції ООН про право, що застосовується до міжнародної купівлі-продажу товарів, від 15 червня 1995 року встановлено, що в кожній із держав, які домовляються, застосування права, визначеного цією Конвенцією, може бути виключено з мотивів публічного порядку. Таке ж правило встановлене у статті 18 Конвенції ООН про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів від 22 грудня 1986 року.
Таким чином, головним завданням застереження про публічний порядок у міжнародному праві є вирішення колізій різних країн.
Об'єктом застереження про публічний порядок є міжнародні приватноправові відносини, а предметом - незастосування іноземного права, яке обране для регулювання цивільно-правових відносин з іноземним елементом, якщо його застосування порушує публічний порядок держави. У цьому разі застереження про публічний порядок врегульовує самостійну сферу суспільних відносин, яка не залежить від сфери міждержавних відносин.
Статтею 12 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно не сумісних з основами правопорядку (публічним порядком) України. У таких випадках застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок з правовідносинами, а якщо таке право визначити або застосувати неможливо, застосовується право України.
Отже, зміст зазначених правових норм вказує на те, що правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар'єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний і державний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов'язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів. У разі якщо суд розглядає спірні правовідносини на підставі домовленості сторін, публічний порядок цієї держави безпосередньо не зачіпається.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що спірні правовідносини сторін, що виникли на підставі укладеного контракту № 026/А/2007 від 24 грудня 2007 року, із внесеними змінами та доповненням до нього, ґрунтуються на домовленості сторін (на договірних засадах).
Учасниками справи не заперечується, що правом, що регулює спірні правовідносини сторін за контрактом та передані на остаточне вирішення в Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України, є матеріальне право України, а тому вирішення цих відносин за нормами законодавства України жодним чином не впливає на публічний порядок України, оскільки правовою природою застереження про публічний порядок є насамперед виключення можливості застосування іноземного приватного права, а не права країни, у суді якої розглядається заява про дозвіл на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
Обставини, встановлені рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 01 березня 2017 року у справі АС № 845у/2015, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ держави, ухвалено виключно стосовно боржника ДП «Укрхімтрансаміак» як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, а тому виконання зазначеного рішення, яке поширює свою дію тільки на боржника, не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям.
Посилання боржника на неможливість здійснення платежів, визначених у рішенні міжнародного комерційного арбітражу з тих підстав, що стягнення з державного підприємства підвищеної небезпеки ДП «Укрхімтрансаміак» грошових коштів на суму понад 2 млн. доларів США вплине на платоспроможність останнього, а також може призвести до банкрутства підприємства, ґрунтується виключно на припущеннях.
До того ж, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. У статті 43 цього Кодексу передбачено право підприємців без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, не заборонену законом. У статті 44 ГК України наведено принципи підприємницької діяльності та зазначено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на власний розсуд. Як визначено статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Не заслуговують на увагу й доводи заперечень ДП «Укрхімтрансаміак» про те, що
визнання та виконання арбітражного рішення порушує принцип правової визначеності, виходячи з такого.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом - стаття 55 Конституції України, а відтак кожна особа (фізична, юридична, держава) має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Основний Закон України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене. Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду.
Крім того, відповідно до частини першої статі 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який закликає до зрозумілості норм, що застосовуються у будь-якій справі і до ясності гарантій для забезпечення об'єктивності та відкритості, запобігання сваволі суддів при вирішенні конкретних справ.
Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, що є принципом остаточності судового рішення.
Остаточність арбітражного рішення полягає у тому, що під час вирішення питання про його визнання та примусове виконання суд загальної юрисдикції не переглядає спір по суті, не змінює рішення, а лише вирішує питання про можливість його визнання та примусового звернення до виконання й видачі виконавчого листа (частина перша статті 35 Закону Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» (ділі - Закону N 4002-XII ), пункт 12 постанови Пленуму Верховного Суду України N 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України»). Інакше є порушенням не лише зазначених норм права, а й принципу правової певності, який згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини є невід'ємною складовою права на справедливий суд.
Таким чином, під час вирішення питання про визнання рішення міжнародного комерційного арбітражу та надання дозволу на його виконання суд загальної юрисдикції має обмежену компетенцію (враховуючи те, що сторони добровільно довірили вирішення спору арбітражу), не здійснює оцінки законності та обґрунтованості рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, правильності або неправильності сум, які міжнародний комерційний арбітраж визнав такими, що підлягають до стягнення, а лише встановлює наявність або відсутність підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених законом. Закон містить вичерпний перелік процесуальних форм судового контролю, будь-яке інше втручання судів у рішення міжнародного комерційного арбітражу є неприпустимим.
Не має правових підстав суд загальної юрисдикції і входити в обговорення правильності застосування Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України при вирішенні спору норм матеріального права України, оскільки у такому випадку суд загальної юрисдикції буде порушувати межі втручання, що передбачено статтею 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 796/134/2018 (провадження № 61-41882ав18).
Як визначено статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до частини 1 статті 35 Закону N 4002-XII арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36 Закону N 4002-XII.
Необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням рішення і буде носити характер штучного нормативного бар'єру, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших країнах. Відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення порушуватиме частину першу статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становитиме втручання у право власності стягувача на присуджені грошові кошти (рішення у справі «Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v. Greece» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 301-В).
Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд вважає, що Державне підприємство «Укрхімтрансаміак» не підтвердило існування, визначених статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та статтею 478 ЦПК України, підстав для відмови у наданні дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 01 березня 2017 року у справі АС № 845у/2015.
До того ж, як вказують надані заявником письмові документи, що у лютому 2020 року Державне підприємство «Укрхімтрансаміак», в свою чергу, звернулось до Арбітражного суду Самарської області Російської Федерації про визнання та приведення до виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 01 березня 2017 року у справі АС № 845у/2015 в частині стягнутих цим рішенням з Відкритого акціонерного товариства «Тольяттіазот» на користь Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» 20 000,00 доларів США у якості компенсації витрат, пов'язаних із захистом інтересів відповідача у МКАС при ТПП України. Такі дії боржника у даній справі свідчать про усвідомлення того, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 01 березня 2017 року у справі АС № 845у/2015 є обов'язковим до виконання (а.с. 194-204 том 2).
Перевіряючи доводи боржника в частині виконання рішення арбітражного суду шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, суд виходить з такого.
Частиною третьою статті 479 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо рішення міжнародного комерційного арбітражу вже виконувалося раніше, суд визначає, в якій частині або з якого часу воно підлягає виконанню.
Із поданих учасниками справи письмових доказів, які долучені судом до матеріалів справи, вбачається, що на підтвердження виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 01 березня 2017 року у справі АС № 845у/2015 боржником ДП «Укрхімтрансаміак» надана письмова заява від 29 січня 2020 року № 106 про залік зобов'язання, а також висновок експертного дослідження від 13 березня 2020 року № 4576/4577/20-72.
Із змісту заяви від 29 січня 2020 року № 106 про залік вимог, направлену ДП «Укрхімтрансаміак» на адресу ПАТ «Тольяттіазот», вбачається, що ДП «Укрхімтрансаміак» вважає доцільним провести залік зустрічних вимог та цим листом сповіщає ПАТ «Тольяттіазот» про проведення такого заліку, посилаючись на взаємну заборгованості сторін, яка виникла з одного і того ж контракту і беззаперечний характер якої підтверджується рішеннями міжнародного комерційного арбітражу, а також з метою упорядкування взаємовідносин. Констатувало, що в результаті проведення заліку за цією заявою всі зобов'язання ДП «Укрхімтрансаміак» за рішеннями Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у справі АС № 845у /2015 і в справі АС № 21у/2017 припинені заліком, а заборгованість ПАТ «Тольяттіазот» перед ДП «Укрхімтрансаміак» станом на 31 грудня 2019 року складає 189 454,53 долари США та 646 500,00 грн. (а.с. 62-64 том 2).
У відповідь на заяву від 29 січня 2020 року № 106 ПАТ «Тольяттіазот» направило на адресу ДП «Укрхімтрансаміак» свої заперечення № И-2020-КБ/93-912 від 12 лютого 2020 року, в яких зазначало, що підстави для проведення зарахування зустрічних вимог за заявою відсутні, а сама заява є незаконною та не створює будь-яких правових наслідків, посилаючись на те, що обрахована заборгованість не випливає з рішень МКАС і є спірною, а рішення МКАС, на яких базуються вимоги ДП «Укрхімтрансаміак» не були визнані і приведені до виконання ні в Україні, ні в Росії, тому термін виконання по ним для ПАТ «Тольяттіазот» не настав. Запропонувало ДП «Укрхімтрансаміак» відкликати до 21 лютого 2020 року заяву про залік вимог від 29 січня 2020 року № 106, як помилкову, в іншому випадку такий правочин буде оскаржуватись ПАТ «Тольяттіазот» у суді (а.с. 140-144 том 2).
Відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб.
Зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.
Разом з тим, ще одною важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань.
Отже, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно вимог ст. 601 ЦК України, однак якщо ця угода суперечить вимогам чинного законодавства та інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, то сторона має право звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною, з урахування ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
Матеріалами справи підтверджується, що 26 лютого 2020 року ПАТ «Тольяттіазот» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ДП «Укрхімтрансаміак» про визнання недійсним одностороннього правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлений листом № 106 від 29 січня 2020 року, направленим ДП «Укрхімтрансаміак» на адресу ПАТ «Тольяттіазот» (а.с. 172-180 том 2).
Наведені обставини вказують на те, що правовідносини сторін із зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою ДП «Укрхімтрансаміак» № 106 від 29 січня 2020 року, в якій міститься також посилання на виконання рішення арбітражного суду від 01 березня 2017 року у справі АС № 845у/2015 шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, є спірними, в обговорення яких суд загальної юрисдикції під час розгляду питання про надання дозволу на виконання рішення арбітражного суду не входить. Спірні правовідносини підлягають вирішенню у порядку іншого судочинства, а тому обставини щодо яких має місце спір і які є предметом судового розгляду не можуть бути покладені в основу висновку суду у даній справі.
Виходячи з особливостей питання про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, та визначені законодавцем межі його розгляду, не може бути використаний і не приймається судом у даній справі як доказ -висновок експертного дослідження від 13 березня 2020 року № 4576/4577/20-72, з огляду на таке.
Як передбачено статями 76, 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, як окремий елемент засобу доказування, що містить інформацію про обставину справи, з існуванням якої особа пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Такий засіб доказування за процесуальним законодавством допустимий для доказування у конкретній справі.
Судом встановлено, що висновок експертного дослідження від 13 березня 2020 року № 4576/4577/20-72 поданий ДП «Укрхімтрансаміак» на підтвердження тієї обставини, що здійснення ДП «Укрхімтрансаміак» в односторонньому порядку господарської операції із зарахування зустрічних однорідних вимог з ПАТ «Тольяттіазот» за зовнішньоекономічним контрактом № 026/А/2007 від 24 грудня 2017 року на суму 3 647 316,61 доларів США відповідає вимогам чинного законодавства України, а зарахування зустрічних однорідних вимог між ПАТ «Тольяттіазот» та ПАТ «Тольяттіазот» на суму 3 647 316,61 доларів США є підставою для припинення зобов'язанні за зовнішньоекономічним контрактом № 026/А/2007 від 24 грудня 2017 року.
У даній справі предметом судового розгляду є питання про надання дозволу на виконання рішення арбітражного суду. Вирішення спору щодо припинення зобов'язання за зовнішньоекономічним контрактом № 026/А/2007 від 24 грудня 2017 року, укладеного між двома юридичними особами, не входить до компетенції суду загальної юрисдикції, у тому числі і в рамках розгляду питання про надання дозволу на виконання рішення арбітражного суду, а тому суд не має правових підстав приймати як доказ та надавати оцінку висновку експертного дослідження від 13 березня 2020 року № 4576/4577/20-72 у даній справі.
З огляду на межі розгляду справи судом загальної юрисдикції, суд відхиляє доводи ДП «Укрхімтрансаміак» в частині виконання рішення арбітражного суду від 01 березня 2017 року у справі АС № 845у/2015 шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.
Інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання рішення арбітражного суду від 01 березня 2017 року у справі АС № 845у/2015 боржником ДП «Укрхімтрансаміак» не надано та матеріали справи не містять.
Ураховуючи, що під час розгляду справи не було встановлено підстав для відмови у наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, передбачених статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йоркська Конвенція), статтею 478 ЦПК України, статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», суд дійшов висновку про задоволення заяви Публічного акціонерного товариства «Тольяттіазот» про надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 01 березня 2017 року у справі АС № 845у/2015.
У відповідності до частини 1 статті 479, 482 ЦПК України за результатами розгляду заяви про надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
Частиною 6 статті 479 ЦПК України передбачено, що якщо в рішенні міжнародного комерційного арбітражу суму стягнення зазначено в іноземній валюті або валютах, суд, який розглядає це клопотання, вказує в своїй ухвалі суму стягнення у валюті, зазначеній в рішенні міжнародного комерційного арбітражу, а за заявою стягувача суд визначає суму стягнення в національній валюті України за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.
Як встановлено судом, що сума до стягнення у рішенні міжнародного комерційного арбітражу виражена в іноземній валюті - доларах США.
Стягувач не звертався із заявою про визначення суми стягнення в національній валюті України за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали, а тому суд визначає в ухвалі суму стягнення у валюті, зазначеній в рішенні міжнародного комерційного арбітражу.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України з Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» на користь Публічного акціонерного товариства «Тольяттіазот» підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання заяви у сумі 960,50 грн. (а.с. 7 том 2).
Керуючись ст. 141,479, 482 ЦПК України, суд, -
Заяву Публічного акціонерного товариства «Тольяттіазот» про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 01 березня 2017 року у справі № АС № 845у/2015 задовольнити.
Надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 01 березня 2017 року, прийнятого у складі голови колегії Арбітражного суду Крупка П.М., арбітрів Функа Я.Й., Стретовича В.М., у справі АС № 845у/2015 про стягнення з Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» ( вул. Марини Раскової, 15, м. Київ, 02002, Україна, код ЄДРПОУ: 31517060) на користь Відкритого акціонерного товариства «Тольяттіазот» (Поволзьке шосе, 32, м. Тольятті, Самарська область, 445653, Російська Федерація, ОДРН: 1026302004409) 2 069 713,00 доларів США збитків, 8 620,77 долара США у відшкодування витрат по оплаті арбітражного збору і 45 000 доларів США в якості компенсації витрат, пов'язаних із захистом інтересів позивача в МКАС при ТПП України, а всього 2 123 333,77 (два мільйони сто двадцять три тисячі триста тридцять три) долара США і 77 центів.
Після набрання ухвалою законної сили видати Публічному акціонерному товариству «Тольяттіазот» ( до перейменування Відкрите акціонерне товариство «Тольяттіазот») виконавчий лист.
Стягнути з Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» (вул. Євгена Сверстюка ( до перейменування вул. Марини Раскової), 15, м. Київ, 02002, Україна, код ЄДРПОУ: 31517060) на користь Публічного акціонерного товариства «Тольяттіазот» (Поволзьке шосе, 32, м. Тольятті, Самарська область, 445653, Російська Федерація, ОДРН: 1026302004409) судовий збір у розмірі 960,50 грн.
Ухвала суду може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Верховного Суду через Київський апеляційний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Головуючий