ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 серпня 2020 року м. Київ № 640/10048/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна Олександра Васильовича
третя особа ОСОБА_2
про визнання протиправним та скасування рішення
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна Олександра Васильовича (далі - відповідач), третя особа - ОСОБА_2 , в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна Олександра Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №46495930 від 16 квітня 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, фактично провів подвійну реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, тобто державний реєстратор належним чином не перевірив наявність вже зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, чим порушив вимоги частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У додаткових поясненнях позивач зазначає, що фактично відповідачем було утворено та зареєстровано інший об'єкт нерухомого майна з новим індексним номером 1554579080000 за місцем реєстрації будинку ОСОБА_2 з такою ж площею та за той же адресою (подвійна реєстрація).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Копія ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2020 року направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням, яке повернулось до суду невручене з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання». З урахуванням норм статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі.
Відповідач та третя особа пояснень по суті позовних вимог не надали.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Державним реєстратором Київської філії КП Вишеньківської сільської ради «Добробут - Гарант» Лебідь Т.П. 16 травня 2018 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 41137918, відповідно до якого за ОСОБА_2 на підставі Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, серія та номер КВ061181130114, виданий 17 квітня 2018 року, зареєстровано право приватної власності на незавершений будівництвом житловий будинок площею 3854 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:79:142:0287.
23 травня 2018 року між позивачем та ОСОБА_2 підписаний договір купівлі-продажу майнових прав №23.05.2018, відповідно до якого позивач прийняв у власність майнові права на квартиру в складі житлового будинку АДРЕСА_1 , відповідно до якого після введення в експлуатацію будинку ОСОБА_2 протягом тридцяти днів мав забезпечити оформлення права власності позивача на квартиру.
Рішенням Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна Олександра Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46495930 від 16 квітня 2019 року на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер КВ141183470434, виданої 13 грудня 2018 року, видавник Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу КМР (КМДА) (далі по тексту - декларація № КВ141183470434) було відкрито розділ № 1812032380000 щодо будинку АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:79:142:0287
Листом від 02 серпня 2019 року ОСОБА_2 проінформував позивача про те, що через протиправні дії відповідача не зможе вчасно виконати зобов'язання по введенню будинку в експлуатацію, оскільки рішенням Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна Олександра Васильовича від 16 квітня 2019 року здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказаний вище будинок та 23 квітня 2019 року припинено право власності ОСОБА_2 на такий будинок.
11 вересня 2019 року позивач звернувся до Міністерства юстиції України із скаргою на рішення державного реєстратора про припинення права власності ОСОБА_2 , індексний номер 46600178 від 23 квітня 2019 року, та рішення про закриття розділу та реєстраційної справи (знищення), індексний номер 46600152 від 23 квітня 2019 року.
Наказом Міністерства юстиції України від 01 листопада 2019 року № 3372/5 частково задоволено скаргу позивача та скасовано рішення про припинення права власності ОСОБА_2 , індексний номер 46600178 від 23 квітня 2019 року, та рішення про закриття розділу та реєстраційної справи (знищення), індексний номер 46600152 від 23 квітня 2019 року, прийняті відповідачем.
У листопаді 2019 року поновлено розділ по об'єкту нерухомості - незавершене будівництво, житловий будинок загальною площею 3854 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва, на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:79:142:0287, площею 0,1 га, індексний номер об'єкта нерухомого майна 1554579080000, який було відкрито за рішенням державного реєстратора Київської філії КП Вишеньківської сільської Ради «Добробут - Гарант» Лебідь Т.П., індексний номер № 41137918.
В подальшому, ОСОБА_2 звернувся до державного реєстратора щодо реєстрації права власності на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер КВ141183470434, виданої 13 грудня 2018 року, видавник Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу КМР (КМДА), але йому було повідомлено про неможливість проведення реєстраційних дій, адже за рішенням Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна Олександра Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46495930 від 16 квітня 2019 року на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер КВ141183470434, виданої 13 грудня 2018 року, видавник Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу КМР (КМДА) (далі по тексту - декларації № КВ141183470434) було відкрито розділ № 1812032380000 щодо будинку АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:79:142:0287.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі по тексту - Закон України від 01 липня 2004 року №1952-IV, в редакції станом на момент прийняття спірного рішення).
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності.
Частиною 3 статті 10 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV передбачено, що державний реєстратор:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;
4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;
6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;
7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);
8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;
9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі. Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна;
10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Проте, вказані вимоги не були дотримані при внесенні відповідачем спірних рішень, оскільки державний реєстратор не перевірив відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, тобто не виконав обов'язку щодо ретельної перевірки документів, наданих для проведення державної реєстрації речового права.
У відповідності до частини 1 статті 18 Закону України №1952-IV від 01 липня 2004 року державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
При цьому, у силу пункту 9 частини 1 Закону України №1952-IV від 01 липня 2004 року, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, у тому числі, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України №1952-IV від 01 липня 2004 року документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 24 Закону України №1952-IV від 01 липня 2004 року встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Із аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора убачається, що одним із його обов'язків є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. І для перевірки цієї інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо.
Зазначений обов'язок узгоджується із закріпленими частиною 1 статті 3 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» засадами державної реєстрації прав, зокрема гарантуванням державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження .
З матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіним Олександром Васильовичем було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46495930, а саме, на підставі Декларації № КВ141183470434 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок площею 3819 кв.м., житлова площа 2183,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:79:142:0287.
При цьому, як встановлено судом, станом на момент прийняття оскарженого рішення № 46495930, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване право власності за іншою особою ОСОБА_2 на незавершений будівництвом житловий будинок загальною площею 3854 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:79:142:0287, площею 0,1 га, індексний номер об'єкта нерухомого майна 1554579080000.
Також судом встановлено, що згідно пункту 11 Декларації № КВ141183470434 документ, що дає право на виконання будівельних робіт: Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, серія та номер КВ061181130114, виданий 17 квітня 2018 року.
Тобто, документ, зазначений в Декларації № КВ141183470434, що дає право на виконання будівельних робіт та документ, на підставі якого було зареєстроване право власності за ОСОБА_2 на незавершений будівництвом житловий будинок, виступало Повідомлення про початок виконання будівельних робіт, серія та номер КВ061181130114, виданий 17 квітня 2018 року.
Наявність зазначених вище суперечностей між заявленим та вже зареєстрованим правом у розумінні пункту 5 частини 1 статті 24 Закону України №1952-IV від 01 липня 2004 року є безумовною підставою для відмови в державній реєстрації прав.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України №1952-IV від 01 липня 2004 року за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Отже, при прийняте оскаржуваного рішення про державну реєстрацію державний реєстратор належним чином не здійснив перевірку поданих заявником документів та заявлених речових прав на нерухоме майно та прийняв оскаржуване рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке є предметом спору у даній справі.
З огляду на викладене, беручи до уваги існування на момент прийняття оскаржуваного рішення доказів наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно та їх обтяжень, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідач протиправно та всупереч вимогам законодавства здійснив державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна.
Згідно пункту 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі по тексту - Порядок №1127, в редакції станом на момент прийняття спірного рішення), розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.
Згідно частини 4 статті 18 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Відповідно до статті 13 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.
На кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна.
Розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: 1) нерухоме майно; 2) право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права; 3) інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав; 4) обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих обтяжень.
Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
З урахуванням фактичних обставин справи, зокрема існуючого на момент прийняття оскаржуваного рішення від 16 квітня 2019 року зареєстрованого речового права, суд приходить до висновку, що державним реєстратором протиправно, в порушення вимог пункту 5 частини 1 статті 24 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV прийнято рішення про державну реєстрацію № 46495930 від 16 квітня 2019 року, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню.
Вимогами частини 2 статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, який було вчинено на підставі Декларації № КВ141183470434, адже існування такого запису унеможливлює реєстрацію права власності ОСОБА_2 на закінчений будівництвом будинок на підставі зазначеної Декларації № КВ141183470434 та, як наслідок, порушує права та інтереси позивача, як власника квартири у вказаному будинку.
Тобто, нормами чинного законодавства передбачено обов'язковість внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність оскаржуваного рішення, в той час як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість таких дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна Олександра Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 16 квітня 2019 року індексний номер 46495930 та запис про реєстрацію права власності № 31202955 від 16 квітня 2019 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46495930.
3.Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 16-Г, код ЄДРПОУ 42298885).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко