1/352
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 серпня 2020 року м. Київ № 826/14389/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., за результатами відкритого судового засідання в адміністративній справі за позовом
приватного акціонерного товариства "Київський дослідний ремонтно-
механічний завод"
до Державної архітектурно-будівельної інспекції України
про визнання протиправними дій, визнання нечинними постанови, протоколу, припису
за участю представника позивача, відповідач не прибув
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" (в подальшому позивач змінив найменування на "приватне акціонерне товариство "Київський дослідний ремонтно-механічний завод") (надалі - позивач), адреса: 03151, місто Київ, вулиця Ушинського, буд. 40 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (надалі - відповідач), адреса: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, в якій позивач, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 05 вересня 2019 року, просить:
- визнати протиправними дії Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві щодо проведення позапланової перевірки публічного акціонерного товариства "Київський дослідний ремонтно-механічний завод";
- визнати протиправною та скасувати постанову № 458/15/10126-85/3006/05 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 30 червня 2015 року;
- визнати протиправними та скасувати протокол та припис складені за результатами проведеної перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил приватного акціонерного товариства "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" від 23 червня 2015 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що дії департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві щодо проведення позапланової перевірки позивача здійснені безпідставно та з перевищенням повноважень.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що доводи та аргументи позивача викладені в позовній заяві є необґрунтованими, та в свою чергу зазначає, що при проведенні перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час проведення будівельних робіт та при прийнятті оскаржуваних протоколу, постанови, припису орган державного архітектурно-будівельного контролю діяв виключно у межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" залишена без задоволення, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2016 року касаційна скарга публічного акціонерного товариства "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" задоволена частково, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року скасовані, адміністративна справа № 826/14389/15 направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2016 року адміністративна справа № 826/14389/15 прийнята до свого провадження суддею Абловим Є.В. та призначена до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2017 року у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено до закінчення проведення експертизи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року провадження у адміністративній справі № 826/14389/15 поновлено та справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року судом прийнято рішення про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва № 822 адміністративна справа № 826/14389/15 передана на повторний автоматизований розподіл справ між суддями.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Клочкову Н.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративна справа № 826/14389/15 прийнята до провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято заяву приватного акціонерного товариства "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" від 05 вересня 2019 року та продовжено строк підготовчого провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2019 року викликано для надання пояснень судового експерта О.В. Люльку Київського науково - дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2020 року застосовано до судового експерта О .В. Люльки (відоме місце роботи: Київський науково-дослідний інститут судових експертиз, 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6) привід до судового засідання для надання роз'яснень щодо свого висновку 29 грудня 2017 року №12-5/56 та доручено Головному управлінню Національної поліції у місті Києві здійснити привід судового експерта О.В. Люльки до Окружного адміністративного суду міста Києва.
У судових засіданнях представник позивача підтримав аргументи викладені в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на протиправність та необґрунтованість висновків Державної архітектурно будівельної-інспекції України.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та посилався на ті докази та аргументи, які були викладені у відзиві на позовну заяву, та зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду вже було встановлені обставини щодо порушень вимог чинного законодавства позивачем.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, що на підставі постанови слідчого відділу Головного слідчого управління МВС України від 21 травня 2015 року призначено позапланову перевірку дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва по вул. Ушинського, 40 у Солом'янському районі м. Києві у ПАТ "Київський дослідний ремонтно-механічний завод". Проведення перевірки доручено департаменту державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.
Супровідним листом від 25 травня 2015 року № 13/2/3-10832/6 старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України направлено на адресу департаменту державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві постанову від 21 травня 2015 року про призначення позапланової документальної перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва на земельній ділянці по вул. Ушинського, 40 у Солом'янському районі м. Києві .
На підставі постанови слідчого СГ ГСУ МВС України від 21 травня 2015 року про призначення позапланової документальної перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва ПАТ "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" Департаментом державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві видано наказ від 08 червня 2015 року № 541 про проведення позапланової перевірки та направлення від 10 червня 2015 року б/н про проведення позапланової перевірки.
Співробітниками державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві 23 червня 2015 року відповідно до ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 533), у присутності представника за довіреністю публічного акціонерного товариства "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" Волощенка Олександра Володимировича, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил публічним акціонерним товариством "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" на об'єкті: будівництво адміністративно-офісного центру: вулиця Ушинського, 40 у Солом'янському районі, міста Києва.
За результатами зазначеної позапланової перевірки відповідач склав акт перевірки від 23 червня 2015 року дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Представник позивача від підписання акту перевірки у день його складання та від отримання акту перевірки відмовився, про що міститься відповідний запис в акті перевірки.
Як вбачається зі змісту акта від 23 червня 2015 року, за результатами перевірки відповідач встановив, що на земельній ділянці по вул. Ушинського, 40 у Солом'янському районі м. Києва , яка використовується відповідно до договору оренди зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 13 січня 2005 року за № 72-6-00238 ПАТ "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" (замовник), розташовані виробничі будівлі, а також розташований адміністративно-офісний 14-ти поверховий будинок (Dominion business park). Цільове призначення земельної ділянки - експлуатація та обслуговування виробничих будівель.
Будівля адміністративно-офісного центру - 14 поверхів (об'єкт відноситься до IV категорії складності відповідно до ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 "Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва"), збудована на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети. Виходячи із зазначеного, відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України вищезазначений об'єкт будівництва вважається самочинним будівництвом, чим порушено ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Зазначений об'єкт - адміністративно-офісний 14-ти поверховий будинок (Dominion business park) (літ. Т) експлуатується замовником без прийняття в експлуатацію, чим порушено ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Площі, після реконструкції, нежитлових приміщень будівель (літ. А, Б, Б1), які зазначені в деклараціях суттєво відрізняються від площ, вказаних за результатами технічної інвентаризації. Отже, зазначена реконструкція виконувалась не в межах геометричних розмірів будівель (літ. А, Б, Б1). Замовником не отримані містобудівні умови та обмеження, чим порушено ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п. 4 ДБН А.2.2-3-2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво".
Департаментом відносно позивача було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23 червня 2015 року, в якому були зафіксовані результати проведеної позапланової перевірки. Розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності було призначено на 30 червня 2015 року о 10 год. 00 хв. у приміщенні департаменту за адресою: м. Київ, бульвар Л. Українки, 26.
Крім того, відповідачем видано припис від 23 червня 2015 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Згідно з вказаним приписом зобов'язано позивача у строк до 07 грудня 2015 року усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку.
Від підписання вищезазначеного припису, як і від інших складених відносно позивача документів, уповноважений представник ПАТ "Київський дослідний ремонтно-технічний завод" відмовився.
Листом від 24 червня 2015 року № 10126-10/2406/0215 відповідачем запропоновано подати перелік документів та повторно повідомлено, що розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відбудеться 30 червня 2015 року о 10 год. 00 хв.
Так, на підставі акту перевірки від 23 червня 2015 року, протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23 червня 2015 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України винесено постанову від 30 червня 2015 року № 48/15/10126-85/3006/05, якою встановлено, що позивачем реконструкція нежитлових приміщень будівель виконувалась не в межах геометричних розмірів будівель (літ. А, Б, Б1), що передбачає отримання містобудівних умов та обмежень, які замовником не були отримані, та постановлено визнати ПАТ "Київський дослідний ремонтно-технічний завод" винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 8 ч. 3 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у сумі 54 810,00 грн.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача з проведення перевірки, складання акту перевірки від 23 червня 2015 року, протоколу від 23 червня 2015 року, винесення припису від 23 червня 2015 року та постанови від 30 червня 2015 року № 48/15/10126-85/3006/05, оскаржив їх до суду.
Згідно доводів представника позивача, у департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві були відсутні підстави на проведення позапланової перевірки публічного акціонерного товариства "Київський дослідний ремонтно-механічний завод".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР, Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20 травня 1999 року № 687-XIV, Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок №553), Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2013 року № 735 (далі - Порядок № 735), Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 439/2011 (далі - Положення № 439/2011) та іншими нормативно-правовими актами, на момент виникнення даних спірних правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності, що спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів регулюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Приписами частин 1, 2 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний нагляд - сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності. Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами частини 4 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний нагляд - сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.
Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Кабінет Міністрів України своєю постановою від 23 травня 2011 року № 553 затвердив Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 553 Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції).
Згідно пункту 3 Порядку № 553 вбачається, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами інспекцій відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень.
Приписами пункту 7 Порядку №553 визначено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.
Підставами для проведення позапланової перевірки є, з-поміж інших, вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати п'яти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідної інспекції чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.
Під час проведення позапланової перевірки посадова особа інспекції зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 553, посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Згідно з підпунктами 16-18 Порядку № 553, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).
Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції.
Акт перевірки підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
У відповідності до пункту 19 Порядку № 553, припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в інспекції, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
Припис підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 553 протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідної інспекції або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.
Згідно з пунктом 22 Порядку № 553, постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в інспекції, яка наклала штраф.
У відповідності до пункту 23 Порядку № 553, інспекції ведуть облік справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та контролюють виконання приписів і постанов про накладення штрафів.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" визначено, що правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.
Приписами пункту 8 частини 3 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" визначено, що суб'єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення, зокрема, за виконання будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних рішень - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.
Порядок, який визначає процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - штрафи), що передбачені Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" є Порядок № 244.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 244 вбачається, що Штрафи накладаються на суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - суб'єкти містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (п. 3 Порядку №244).
Згідно пункту 9 Порядку № 244 про вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності керівник структурного підрозділу інспекції, його заступники, які згідно з функціональними обов'язками здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль, або головний державний інспектор (далі - уповноважена посадова особа інспекції) складають протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Пунктом 15 Порядку №244 передбачено, що протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інші матеріали подаються посадовій особі інспекції, уповноваженій розглядати справу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, з метою вирішення питання притягнення до відповідальності та накладення штрафу протягом трьох днів після його складення.
Відповідно до пункту 16 Порядку № 244 вбачається, що справа про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - справа) розглядається посадовою особою інспекції, до повноважень якої належить розгляд таких справ, протягом 15 днів з дня одержання зазначеною особою протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інших матеріалів справи.
Згідно підпункту 1 пункту 22 Порядку № 244 за результатами розгляду справи посадова особа інспекції, до повноважень якої належить розгляд справ, приймає одну з таких постанов, зокрема, постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - постанова про накладення штрафу).
Пунктом 25 Порядку № 244 передбачено, що постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку керівникові або уповноваженому представникові суб'єкта містобудування чи надсилається йому поштою, про що робиться відмітка у постанові. Другий примірник у разі несплати штрафу в установлений строк пред'являється інспекцією до примусового виконання у порядку та строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження», а третій - залишається в інспекції, яка винесла постанову.
Відповідно до пункту 28 Порядку № 244 постанову про накладення штрафу та постанову про закриття справи відповідно до ст. 5 Закону №208/94-ВР може бути оскаржено суб'єктом містобудування, щодо якого її винесено, до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк інспекції, яка винесла відповідну постанову.
Пунктом 29 Порядку № 244 зазначено, що оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Щодо посилань позивача на недоліки при проведенні позапланової перевірки та складанні протоколу, акту, припису та постанови суд зазначає, що вони є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Так, суд звертає увагу, що складені за результатами проведеної перевірки акт, припис та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23 червня 2015 року направлено на адресу позивача рекомендованим листом № 10/26-10/2406/02/5 від 24 червня 2015 року з повідомленням про вручення. Згідно зі зворотного поштового повідомлення, позивачем отримано лист 30 червня 2015 року.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що представник за довіреністю ПАТ "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" ОСОБА_3 був присутній під час проведення перевірки, що підтверджується його підписом на складених документах про відмову в отриманні документів та підписання їх, що також не заперечується позивачем, а отже, останній також був повідомлений про проведення розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Щодо посилань про необізнаність про проведення перевірки також спростовуються тим, що представник позивача особисто ознайомився та отримав направлення для проведення позапланової перевірки від 10 червня 2015 року, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_3 від 10 червня 2015 року із зазначенням номеру телефону для подальшого інформування Інспекцією позивача.
З приводу доводів позивача, що ОСОБА_3 не був уповноваженим представником позивача, оскільки довіреність від 23 червня 2015 року № 07/00-010097 видана останньому не уповноваженою на те особою, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що заступник голови правління ОСОБА_4 виписала ОСОБА_3 довіреність від 23 червня 2015 року № 07/00-010097 на представлення інтересів публічного акціонерного товариства "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" в департаменті державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві. Між тим, згідно тверджень представника позивача, довіреність від 23 червня 2015 року № 07/00-010097 видана ОСОБА_3 неуповноваженою на те особою. Однак, суд наголошує на тому, що вказані обставини не спростовують факт правомірності проведення перевірки, оскільки на відповідача не покладено повноважень на здійснення окремої перевірку дійсності довіреності. Відповідач не був обізнаний що ОСОБА_4 не була уповноважена на видачу вказаної довіреності.
Таким чином, виходячи з аналізу викладеного вище, суд погоджується з висновками про те, що відповідно до пункту 13 Порядку № 553, участь суб'єкта містобудування під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю є виключно його правом, а не обов'язком.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 826/5856/16.
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, слід звернути увагу, що підставою для проведення позапланової перевірки позивача слугувала саме постанова слідчого СГ ГСУ МВС України від 21 травня 2015 року про призначення позапланової документальної перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва ПАТ "Київський дослідний ремонтно-механічний завод", а отже, якщо позивач не погоджується з вказаною постановою, то в даному випадку, він не позбавлений права оскаржити дії даного слідчого, згідно КПК України.
Отже, суд дійшов висновку, що дії відповідача по проведенню позапланової перевірки будівництва адміністративно-офісного центру, за адресою: вулиця Ушинського, 40 у Солом'янському районі, міста Києва були здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені положеннями чинного законодавства України.
Стосовно позовних вимог про визнання нечинними протоколу від 23 червня 2015 року про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та акту перевірки від 23 червня 2015 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Суд наголошує на тому, що в акті перевірки та в протоколі перевіряючий лише фіксує порушення, а сам протокол та акт перевірки не несе ніяких наслідків для особи, яку перевіряють.
Таким чином, оскільки акт перевірки та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, що спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а сам по собі протокол та акт перевірки не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору, вони не створюють юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення, безпосередньо не впливають на права та обов'язки замовника будівельних робіт та не є обов'язковими для виконання, отже не є нормативно-правовим актами чи правовими актами індивідуальної дії, суд приходить до висновку, що акт перевірки та протокол самі по собі не мають правового значення у розумінні пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої палати Верховного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 9901/801/18, від 13 листопада 2019 року у справі № 9901/331/19.
Щодо позовної вимоги про визнання нечинною і такою, що не підлягає виконанню постанову № 48/15/10126-85/3006/05 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 30 червня 2015 року, суд зазначає наступне.
У відповідності до частини 3 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Згідно із статтею 3 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю. Накладати штраф від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, мають право його керівник та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", суб'єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення, зокрема, за виконання будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних рішень - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.
У відповідності до пункту 4, пункту 6, пункту 7 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244 (далі - Порядок №244), підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є відповідний протокол, складений посадовою особою інспекції за результатами перевірки. Разом з протоколом складається припис. Штраф за правопорушення може бути накладено на суб'єкта містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення. Днем виявлення правопорушення є день складення акта перевірки відповідного суб'єкта містобудування. Притягнення суб'єктів містобудування до відповідальності не звільняє їх від відшкодування заподіяної внаслідок правопорушення шкоди. Протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності підписується особою, яка його склала, суб'єктом містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а також свідками (у разі наявності). У разі відмови суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, від підписання протоколу або ознайомлення з ним уповноважена посадова особа інспекції, що складає протокол, робить про це відповідну відмітку в ньому. Суб'єкт містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які є його невід'ємною частиною, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
Суд звертає увагу, що позивач наголошує, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки прийнята на підставі протоколу, який на його думку складено з порушеннями норм чинного законодавства України.
Водночас, суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що доводи позивача щодо протиправності протоколу не обґрунтовані та не підтвердились матеріалами справи, а отже і відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання не чинною і такою, що не підлягає виконанню постанову № 48/15/10126-85/3006/05 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 30 червня 2015 року.
Крім того, суд звертає увагу на те, що зазначені у зареєстрованих деклараціях про початок виконання будівельних робіт від 14 листопада 2012 року № КВ08312212110, від 14 листопада 2012 року № КВ08312212111, від 14 листопада 2012 року № КВ08312212112, від 14 листопад 2012 року № КВ08312212113 площі нерухомого майна суттєво відрізняються від площ вказаних за результатами технічної інвентаризації.
Отже, суд приходить до висновку, що реконструкція об'єкта будівництва за адресою: місто Київ, Солом'янський район, вулиця Ушинського, 40, зокрема будівель А, Б, Б1 виконувалась не в межах геометричних розмірів, чим порушено вимоги ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 4 ДБН А.2.2-3-2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво".
При цьому, суд звертає увагу, що вищевказані висновки суду вже були встановлені що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2016 року, у справі № 826/14388/15, в якому суд прийшов до обґрунтованого висновку, що реконструкція об'єкта будівництва за адресою: місто Київ, Солом'янський район, вулиця Ушинського, 40, зокрема будівель А, Б, Б1 виконувалась не в межах геометричних розмірів, чим порушено вимоги статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункт 4 ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво».
До того ж, суд звертає увагу, що позивачем не надано жодних доказів та обґрунтувань щодо спростування суті виявлених порушень під час проведення перевірки, які викладені в акті перевірки, проте ПАТ "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" вказує тільки на незначні недоліки, які спростовані під час розгляду справи або такі зауваження про необізнаність та непоінформованість, які позивачем самостійно були спричинені.
Отже, позовні вимоги про визнання нечинною постанови від 30 травня 2015 року № 48/15/10126-85/3006/05 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Також не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання нечинним припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 23 червня 2015 року, оскільки під час розгляду справи судом було встановлено факт порушення позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, зокрема, що площі після реконструкції нежитлових приміщень, які зазначені в деклараціях, суттєво відрізняються від площ, вказаних за результатами технічної інвентаризації, а тому відповідач правомірно дійшов до висновку, що реконструкція виконувалась не в межах геометричних розмірів будівель.
Доводи позивача про те, що він не порушував приписи пункту 8 частини 3 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» і в частині не отримання містобудівних норм та обмежень, оскільки згідно п. 25 Переліку об'єктів будівництва, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109, містобудівні умови та обмеження не надаються при реконструкції житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщеннях громадського призначення не беруться судом до уваги, з огляду на наступне.
Положеннями пункту 7 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року №557 визначено, що під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва (у разі відсутності проектної документації) категорія складності таких об'єктів визначається посадовими особами Держархбудінспекції та її територіальних органів, а в разі необхідності - шляхом проведення експертизи експертною організацією чи експертом, що має відповідний сертифікат.
При цьому, суд звертає увагу, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2016 року, у справі № 826/14388/15 суд прийшов до висновку, що на земельній ділянці, яка належить публічному акціонерному товариству «Київський дослідний ремонтно-механічний завод» розташований адміністративно-офісний 14-ти поверховий будинок, який відноситься до IV категорії складності.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи зазначене, відповідач правомірно дійшов висновку, що публічне акціонерне товариство «Київський дослідний ремонтно-механічний завод» виконувало будівельні роботи на об'єкті IV категорії складності без отримання дозволу на їх виконання.
При цьому, суд звертає увагу, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2016 року касаційна скарга публічного акціонерного товариства "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" задоволена частково, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року скасовані, адміністративна справа №826/14389/15 направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Приймаючи вказану вище ухвалу Вищий адміністративний суд України зазначив наступне:
«Судами попередніх інстанцій безпідставно не надано правову оцінку порушенню позивачем п.8 частини третьої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» в частині не отримання містобудівних норм та обмежень, оскільки згідно п. 25 Переліку об'єктів будівництва, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 7 липня 2011 року №109, містобудівні умови та обмеження не надаються при реконструкції житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщеннях громадського призначення.
Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, встановлення факту порушення геометричних розмірів будівель літ. А, Б, Б1 здійснювалося перевіряючим без будь-яких технічних пристроїв, без використання вимірюючих пристроїв.
Судами попередніх інстанцій не встановлено, чи є будівлі літ. А, Б, Б1 та Т, що розташовані по вул. Ушинського, 40 у м. Києві єдиною спорудою чи окремими спорудами, чи пов'язані площі зазначених вище будівель між собою та чи призведе зміна площі в одній з цих будівель до зміни загальної площі в іншій будівлі.
Крім того, судами попередніх інстанцій не визначено, до якої складності будівництва відносяться будівлі літ А, Б, Б1 та Т, що розташовані по вул Ушинського, 40 в м. Києві
Разом з тим, судами не було враховано, що для повного та всебічного вирішення справ цієї категорії потребує спеціальних знань у галузі будівництва та проектування з питання визначення категорії складності вищезазначеного об'єкту будівництва.
З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що для вирішення спору необхідно повно та всебічно встановити усі обставини справи, які потребують спеціальних знань у галузі будівництва, проектування та можуть бути встановлені, зокрема, шляхом проведення відповідної експертизи.»
На виконання вимог зазначених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2016 року, Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 30 січня 2017 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу, поставивши перед експертом наступні питання: до якої категорії складності згідно будівельних норм та стандартів потрібно було віднести будівлі, що введені в експлуатацію згідно декларацій про готовність об'єктів до експлуатації: №КВ 14312244656 від 26.12.2012 року, №14312244654 від 26.12.2012 року; №14312244655 від 26.12.2012 року; №КВ 14312244653 від 26.12.2012 року, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ушинського,40?; чи здійснювалась реконструкція будівель літ. А, Б, Б1, що відбувалось у 2012 році в межах геометричних розмірів цих будівель?; чи є будівлі літ. А, Б, Б1 та Т, що розташовані по вул. Ушинського, 40 у м. Києві єдиною спорудою чи окремими спорудами, чи пов'язані площі зазначених вище будівель між собою та чи призведе зміна площі в одній з цих будівель до зміни загальної площі в іншій будівлі? Проведення експертизи доручили експертам Київського НДЕКЦ МВС України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15).
На виконання вимог вищевказаної ухвали, 25 січня 2018 року на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України надійшов висновок експерта № 12-5/56 від 29 грудня 2017 року за результатами судової будівельно-технічної експертизи, проведеної в адміністративній справі № 826/14389/15, в якому останній прийшов до висновку, зокрема:
1. На підставі наданих на дослідження матеріалів будівлі літ «А», «Б», «Б1» та «Т», які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ушинського, 40 відносяться до ІІІ категорії складності.
2. Реконструкція будівель літ «А», «Б», «Б1» та «Т», які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ушинського, 40 здійснювались в межах геометричних розмірів цих будівель.
3. Будівлі літ «А», «Б», «Б1» та «Т», які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ушинського, 40 являються окремими об'єктами нерухомого майна та зміна площі в одній з них не призведе до зміни загальної площі іншої будівлі.
Водночас, щодо вказаного вище висновку Київського науково-дослідного експертного-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ від 29 грудня 2017 року № 12-5/56, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини 1 статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
При цьому, суд зазначає, що згідно статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
Таким чином, для неврахування (відхилення) судом висновку експерта повинні існувати об'єктивні підстави, які беззаперечно свідчать про неналежність чи недостовірність цього висновку і суд зобов'язаний навести переконливі мовити його відхилення.
Як вже було встановлено судом вище, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2016 року, у справі № 826/14388/15 суд прийшов до висновку, що на земельній ділянці, яка належить публічному акціонерному товариству «Київський дослідний ремонтно-механічний завод» розташований адміністративно-офісний 14-ти поверховий будинок, який відноситься до IV категорії складності.
Також з вищевказаної постанови вбачається, що реконструкція об'єкта будівництва за адресою: місто Київ, Солом'янський район, вулиця Ушинського, 40, зокрема будівель А, Б, Б1 виконувалась не в межах геометричних розмірів, чим порушено вимоги статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункт 4 ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво».
Між тим, вказане вище підтримав та прийшов до аналогічного висновку Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 27 квітня 2016 року у справі № 826/14391/15 у спрві за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Київський дослідний ремонтно-механічний завод» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними дій, скасування постанови, в якому задовольнив касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України та скасував постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року.
Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку, про необґрунтованість та безпідставність висновків експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, даний висновок не береться судом до уваги та не має встановленої сили, оскільки обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, свідчать про правомірність аргументів суб'єкта владних повноважень, являються остаточними та не підлягають іншому доказуванню.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Згідно з частини 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства "Київський дослідний ремонтно-механічний завод" - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова
Повний текст виготовлено 07.08.2020.