ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 серпня 2020 року м. Київ № 640/12123/19
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.03.2019 № 0101301302 про сплату ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) штрафу у сумі 13 682,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору ним не були порушені, а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив, в якому зазначено, що за результатами проведеної перевірки установлено порушення ОСОБА_1 п.57.1 ст.57 ПК України, несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 за 2016-2017 роки та військового збору за 2015-2017 роки, за результами якої ГУ ДФС у м. Києві складено акт перевірки від 22.02.2019 № 552/26-15-13-02-11.
Перевіркою встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.
На підставі акта перевірки відповідачем складено податкове-повідомлення рішення від 25.03.2019 № 0101301302, згідно з яким до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 13 682,80 грн.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Податкового кодексу України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 54.1, пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, у випадках, встановлених підпунктами 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.
Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п.54.5 ПК України).
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Статтею 56 ПК України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
У той же час, згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Водночас пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що законодавець передбачив можливість застосування до платника наслідків несвоєчасної сплати, зокрема узгодженої суми грошового зобов'язання, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, лише за наявності його вини.
В акті перевірки вказано, що ОСОБА_1 було подано до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві звітні податкові декларації про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 роки, а саме: від 07.02.2017 № 1700036453 та від 31.01.2018 № 30188, та самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.
Відповідно до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2016-2017 роки платником самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2016 рік в сумі 437075,66 грн, за 2017 рік в сумі 626451,41 грн.
За даними інформаційної системи в індивідуальні картці платника самостійно визначене податкове зобов'язання згідно з поданих декларацій про майновий стан і доходи за 2016-2017 роки з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, сплачено платежами частково: 01.02.2018 на суму 10000,00 грн; 05.02.2018 на суму 52543,05 грн; 07.08.2018 на суму 5870,95 грн. Кількість дні затримки 351, 347 та 169 відповідно.
Так, за результатами проведеної перевірки податковим органом установлено порушення ОСОБА_1 п. 57.1 ст. 57 ПК України: несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Разом з тим, судом з витягу інтегрованої картки платника податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, установлено, що ОСОБА_1 здійснив сплату задекларованих сум податку за звітні періоди у повному обсязі та з дотриманням строків, встановлених п. 57.1 ст. 57 ПК України в частині, зокрема, податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Зі змісту витягу з інтегрованої картки видно, що нарахування до сплати податкових зобов'язань самостійно визначеними позивачем в податкових деклараціях про майновий стан і доходи (для підприємців та осіб, які припинили підприємницьку діяльність) від 07.02.2017 № 1700036453 та від 31.01.2018 № 30188, були проведені контролюючим органом датами граничного строку, визначеного відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України. А саме, 19.02.2017 проведено до сплати податкове зобов'язання у розмірі 437075,66 грн, 19.02.2018 проведено до сплати податкове зобов'язання у розмірі 626451,41 грн.
За результатом зменшення переплат по податковій декларації від 07.02.2017 № 1700036453 станом на 19.02.2017 згідно з інтегрованої картки убачається наявність заборгованості в сумі 62543,04 грн.
Водночас, судом установлено, що вказана заборгованість податковим органом утворено штучно та за відсутності факту несвоєчасної сплати позивачем узгоджених сум грошових зобов'язань за попередні періоди, задекларовані у податкових деклараціях за 2014 - 2016 роки.
Так, згідно з рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 29.05.2018 № 826/15622/17, залишеного без змін Шостим апеляційним адміністративним судом від 12.12.2018, позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо формування та направлення ОСОБА_1 рішення №88021-17 від 23.10.2017 про необхідність сплати податкового боргу в розмірі 64472,49 грн за результатами річного декларування за 2016 рік; визнано протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо прийняття та направлення ОСОБА_1 рішення №88021-17 про опис майна у податкову заставу; визнано протиправним та скасувати рішення №88021-17 про опис майна у податкову заставу; зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві виключити з інтегрованої картки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" за кодом бюджетної класифікації 11010500, записи про нарахування податкової заборгованості, в тому числі сум недоїмки та пені, нарахованих у зв'язку та внаслідок подання ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік (реєстр. 1700036453 від 07.02.2017) та сплати ним податкових зобов'язань, задекларованих у такій податковій декларації.
З тексту рішення убачається, що з текстів наявних у матеріалах справи витягів з інтегрованих карток платника податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, - ОСОБА_1 за 2015 - 2017 роки, та наданих позивачем копій платіжних доручень за період лютий 2017 року, сплата задекларованих сум податку за вказані звітні періоди здійснювалось позивачем у повному обсязі та з дотриманням строків, встановлених п. 57.1 ст. 57 ПК України - в частині сплати податкових зобов'язань, задекларованих за результатами оподаткування доходів, отриманих від підприємницької діяльності, та п. 179.7 ст. 179 ПК України - в частині сплати податкових зобов'язань, задекларованих за результатами оподаткування доходів, отриманих не від підприємницької діяльності.
Разом з тим, зі змісту вказаних витягів з інтегрованих карток видно, що нарахування до сплати податкових зобов'язань з податку, як тих, що були задекларовані позивачем в загальному порядку, так і тих, що задекларовані як фізичною-особою підприємцем в межах підприємницької діяльності, були проведені контролюючим органом датами граничного строку, визначеного відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України. А саме, 19.02.2015 проведено до сплати податкове зобов'язання у розмірі 372226,82 грн, 19.02.2016 проведено до сплати податкове зобов'язання у розмірі 427920,28 грн, 06.04.2016 проведено до сплати податкове зобов'язання у розмірі 7816,09 грн, 19.02.2017 проведено до сплати податкове зобов'язання у розмірі 437075,66 грн. Тобто, нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, задекларованих позивачем в загальному порядку за звітні періоди 2014 - 2016 роки, здійснювалось контролюючим органом (відповідачем 2) без дотримання законодавчо встановленого їх граничного строку сплати, - до серпня року, що настає за звітним.
Нарахування контролюючим органом в інтегрованих картках до сплати позивачу сум грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб без дотримання розмежування строків, визначених п.57.1 ст. 57 і п. 179.7 ст. 179 ПК України, зумовило формування в таких інтегрованих картках упродовж періоду з 19.02.2015 по 31.12.2017 сум недоїмок та нарахування штрафу і сум пені у зв'язку з несвоєчасною сплатою узгоджених грошових зобов'язань. Зокрема, протягом 2015 року: 19.02.2015 здійснено нарахування недоїмки у розмірі 372 226,82 грн, та нарахування суми пені сукупно за періоди з 20.02.2015 по 23.07.2015 у розмірі 56 517,92 грн у зв'язку з несвоєчасним погашенням такої недоїмки; протягом 2016 року: 19.02.2016 здійснено нарахування недоїмки у розмірі 427920,28 грн., нарахування 02.04.2016 штрафу у розмірі 74 445,36 грн у зв'язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік, та нарахування сум пені сукупно за періоди з 20.05.2016 по 17.07.2015 у розмірі 10 139,17 грн у зв'язку з несвоєчасним погашенням недоїмки і попередньо нарахованої пені (56 517,92 грн); в 2017 році: 19.02.2017 здійснено нарахування недоїмки у розмірі 64 472,49 грн, та нарахування сум пені сукупно за періоди з 20.05.2016 по 13.02.2017, 06.07.2016 по 15.02.2017 у розмірі 6 123,37 грн у зв'язку з несвоєчасним погашенням недоїмки і попередньо нарахованої пені.
Дані обставини також були установлені Окружним адміністративним судом міста Києва та Київським апеляційним адміністративним судом під час розгляду справ №826/18494/15 і №826/13133/16 (а саме: в частині обставин нарахування та сплати ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб за період 2014 рік).
Зазначені висновки відповідачем під час розгляду даної справи нормативно та документально спростовані не були, у відзиві податковий орган посилався виключно на обставини, викладені в акті перевірки та жодних доводів з доказами щодо викладених обґрунтувань позивача не подав.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що контролюючим органом тільки взято інформативні дані з інформаційної картки платника податків за відсутності аналізу всіх обставин, без виконання та урахування рішень суду, зокрема рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/15622/17, що, в свою чергу, зумовило несвоєчасне зарахування належним чином та у строки коштів за податковим зобов'язанням з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за результатом річного декларування, згідно з декларацією від 07.02.2017 № 1700036453, так і в подальшому згідно з декларацією від 31.01.2018 № 30188.
Як наслідок, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.03.2019 № 0101301302 про сплату ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) штрафу у сумі 13 682,80 грн є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню.
З урахуванням ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.03.2019 № 0101301302 про сплату ОСОБА_1 штрафу у сумі 13 682,80 грн.
3. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980)
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 КАС України із урахуванням п. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко