ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 серпня 2020 року м. Київ № 640/4772/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будліфтмонтаж Груп»
доДержавної податкової служби України Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будліфтмонтаж Груп» (03061, м. Київ, вул. М. Шепелєва, 2, офіс 307, (нова адреса: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 62, офіс 19) код ЄДР: 40216795) звернулося до суду з позовом, в якому (з урахуванням подальшої заміни відповідачів правонаступниками) просить суд:
1) визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві від 08.02.2019 № 1071822/40217695 про відмову у реєстрації податкової накладної від 08.01.2019 № 5 в ЄРПН, поданої ТОВ «Будліфтмонтаж Груп»;
2) визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві від 08.02.2019 № 1071827/40217695 про відмову у реєстрації податкової накладної від 15.01.2019 № 10 в ЄРПН, поданої ТОВ «Будліфтмонтаж Груп»;
3) зобов'язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні від 08.01.2019 № 5 та від 15.01.2019 № 10.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на протиправності оскаржуваних рішень, оскільки реальність здійснення господарської операції з ТОВ «Юридичне агентство «Юкон» підтверджується належними первинними документами, а підставою для формування податкових накладних від 08.01.2019 № 5 та від 15.01.2019 № 10 слугувало здійснення попередньої оплати за монтажні та пусконалагоджувальні роботи.
Позиція відповідачів.
У відзивах ГУ ДФС (том 1 а.с. 83-84) та ДФС України (том 1 а.с. 76-77), які є ідентичними наведено зміст положень п. 201.16 ст.. 201 Податкового кодексу України, положення п. 5, 6, 7, 10, 13, 14, 15, 16, 18, 19, 20 та 21 постанови Кабінету міністрів України від 21.02.2018 № 117.
Зазначено, що за результатами розгляду документів комісією ГУ ДФС у м. Києві прийняті відповідні рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а отже, за висновками відповідачів, рішення ГУ ДФС у м. Києві є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.
При цьому, ГУ ДФС у м. Києві не виконано вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі та не надано документів, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення.
Процесуальні дії, вчинені у справі.
Ухвалою від 25.03.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 12.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та викрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою від 06.08.2020 здійснено заміну відповідачів на правонаступників. Так, здійснено заміну відповідача Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл. 8, код ЄДР: 39292197) на правонаступника у сфері виконуваних функцій - Державну податкову службу України (код ЄДР 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, 8), а також відповідача ГУ ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39439980) на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДР: 43141267).
Встановлені судом обставини.
На адресу замовника ТОВ «Юридичне агентство «Юкон», позивачем були сформовані податкові накладні на здійснення монтажних та пусконалагоджувальні робіт від 08.01.2019 № 5 на суму ПДВ 50000,00 грн. та від 15.01.2019 № 10 на суму ПДВ 30000,00 грн.
Після направлення вказаних ПН на реєстрацію їх в ЄРПН позивачем отримані квитанції від 30.01.2019 про зупинення реєстрації (том 1 а.с. 25 та 28).
Зазначено, що п/н відповідають вимогам п/п 1.6. Критеріїв.
Запропоновано надати пояснення/документи достатні для прийняття рішення про реєстрацію.
06.02.2019 позивачем сформовано повідомлення № 7 (том 1 а.с. 29) про надання пояснень та копій документів у кількості 19 додатків, які прийнято контролюючим органом 06.02.2019 о 21:42 (том 1 а.с. 30).
Серед наданих документів: договір від 10.10.2018 № 10/10/2018 монтажні та пусконалагоджувальні роботи, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого, виплаченого на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, акт наданих послуг від 31.01.2019 № 15, перелік підготовчих робіт (додаток № 1 до договору 10.10.2018 № 10/10/2018), перелік робіт по ліфтам (додаток № 2 до договору від 10.10.2018 № 10/10/2018), протокол розбіжностей від 23.10.2018, платіжні доручення від 15.01.2019 № 661 на суму ПДВ 38 000,00 грн. та від 08.01.2019 № 659 на суму 50000,00 грн., банківська виписка за період з 11.10.2018 по 15.01.2019, договір оренди нежитлового приміщення від 19.01.2018 № 02-18, додаткова угода до договору оренди нежитлового приміщення, акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.02.2018.
Однак, 08.02.2019 комісією, ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації прийнято рішення № 1071822/40216795 про відмову у реєстрації податкової накладної від 15.01.2019 № 10 та № 1071827/40216795 про відмову у реєстрації податкової накладної від 08.01.2019 № 5.
Підстава: підстав ненадання копій документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання/транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у т.ч. рахунки-фактури, інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).
Натомість, вказані рішення не містять деталізації та підкреслень - які саме документи позивач мав надати, але не надав.
Позивач, вважаючи рішення про відмову у реєстрації податкових накладних протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Варто зауважити, що під час розгляду справи жоден з відповідачів не навів жодних зауважень щодо юридичної значимості та повноти вказаних вище первинних/платіжних документів.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з підпунктами «а», «б» пункту 185.1 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; що має місце у даному випадку та б) дата відвантаження товарів.
Відповідно до п. 188.1 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п. 201.1. ПК України).
Згідно з пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (Порядок № 1246), податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Слід додати, що відповідно до п. 201.7. ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 ПК України також передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Таким чином, є обов'язком постачальника робіт/товарів/послуг видати податкову накладну з урахуванням наведених вище вимог.
У даному випадку на дату надходження позивачу від замовника коштів, як попередня оплата (аванс), у позивача виник обов'язок формування та направлення для реєстрації податкових накладних, тобто ці дії він зобов'язаний вчинити незалежно від волі фіскального/податково органу.
Між тим, реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (п. 201.16 ПК України).
Відповідно до п. 201.10 ПК України якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Слід зазначити, що Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117 (Порядок № 117).
Пунктом 6 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
Пунктом 10 Порядку 117 було передбачено, що Критерії ризиковості платника податку, на які посилаються відповідачі, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.
Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.
Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.
Пунктом 21 цього Порядку визначено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Критерії ризиковості платника податку визначені у листі ДФС України від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.
Під час розгляду справи та, власне, під час зупинення реєстрації податкових накладних, відповідачі не навели та не довели наявності обставин, які визначені у п. 1.6. листа (наявності «критеріїв» для зупинення вищезгаданих п/н).
Більш того, відповідно до п. 1.6. зазначеного листа («критеріїв») - якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.
Під час розгляду справи відповідачами не надано доказів внесення позивача до зазначеного переліку, що є передумовою застосування таких дій як зупинення реєстрації п/н певного платника податків.
У той же час, з аналізу змісту Порядку № 117 вбачається, що його положеннями не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, або підстав для зупинення реєстрації податкової накладної, як то передбачено п. 201.16 Податкового кодексу України, натомість, на підставі пункту 10 цього Порядку зобов'язано Державну фіскальну службу України визначити відповідні критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.
Слід зазначити, що листом від 27.02.2018 №2216/0/20-18 Державна регуляторна служба України доводила до відома Міністерства фінансів України, як розробника проекту Порядку № 117 від 21.02.2018 про те, що Критерії ризиковості підпадають під сферу дії Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» в цілому та потребують обов'язкової установленої цим Законом процедури їх погодження.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак, за відсутності визначення вказаних критеріїв Кабінетом Міністрів України, зазначені у вищезгаданому листі ДФС України «тези» щодо критеріїв ризиковості не можуть бути джерелом права відповідно до статті 7 КАС України, не можуть встановлювати обов'язкових правил поведінки, не є обов'язковими для виконання та, відповідно, такого роду листи не підлягають виконанню та застосуванню.
Вказані висновки відповідають висновкам судів у судових рішеннях у справі 826/12108/18.
Так, рішенням ОАС м. Києва від 05.06.2019, яке набрало законної сили 10.12.2019, визнано протиправними та нечинними п. 10, п. 20, п. 21 Порядку № 117.
Верховний Суд у постанові від 10.03.2020 визнав, що нормою пункту 201.16 ПК України Кабінету Міністрів України надано право визначати виключно порядок та підстави зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до неї в ЄРПН, у той час як спірною постановою врегульовані питання як зупинення, так і відмови у такій реєстрації, що доводить факт прийняття відповідачем (КМУ) постанови (Порядку № 117) за відсутності повноважень в частині відмови у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до неї в ЄРПН.
Суд акцентує увагу на тому, що за змістом ч. 1 ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Оскільки «критерії» ризиковості, затверджені листом ДФС України не можна вважати законодавством, а існування вказаних «критеріїв» призводить до порушення прав позивача у формі зупинення поданих ним до реєстрації податкових накладних та одночасно призводить до необхідності надання позивачем додаткових документів для підтвердження правомірності складення такої податкової накладної, суд приходить до висновку, що зупинення реєстрації вищезгаданої податкової накладної на підставі п. 1.6. «критеріїв» ризиковості платника податку є протиправним, що є самостійною та достатньою підставою для висновку про протиправність похідного від цього зупинення реєстрації - рішення про відмову у реєстрації вищезгаданої податкової накладної.
Більш того, навіть в умовах застосування відповідачами вказаних критеріїв, визначеними листами, суд звертає увагу, що у даному випадку контролюючим органом не вказано у квитанціях конкретних документів, які позивач мав би подати.
Посилання відповідачів на «вичерпний перелік документів» є необґрунтованим, оскільки кожна операція є специфічною та має свої особливості, а відтак, зупиняючи реєстрацію контролюючий орган має визначити конкретні параметри документів, які мають бути подані після зупинення реєстрації.
Між тим, виходячи із власного розуміння обсягу необхідних документів, позивач у даному випадку направив в електронному вигляді пояснення та документи, які у повній мірі дають уяву та розуміння характеру та обсягу операцій, які, як вбачається з матеріалів справи, - не досліджували та не оцінювались відповідачами, про свідчить не тільки відсутність їх аналізу у квитанціях та оскаржуваних рішенням, але й - під час розгляду справи.
Як вже зазначалося, у спірних рішеннях також не деталізовано - які саме документи позивач мав надати разом з поясненнями та які не надано.
Також, як вже зазначалося, - під час розгляду справи жоден з відповідачів не навів жодних зауважень щодо юридичної значимості та повноти вказаних документів, у т.ч первинних, як і не спростував обставин, заявлених у первинних документах.
Разом з тим, незважаючи на подання позивачем документів, які зазвичай супроводжують операції такого роду, прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.
Між тим, як під час розгляду справи, так і в оскаржуваних рішеннях не зазначено - у чому полягають порушення з боку позивача.
Відповідачі так і не навели жодних конкретних обставин (в контексті характеру операції, періоду поставки), які б виправдовували зупинення реєстрації п/н та відмову у їх реєстрації, підтверджували б обґрунтованість сумнівів, які зумовили зупинення реєстрації п/н, як і не довели недоліків документів, у т.ч. поданих позивачем документів після зупинення реєстрації п/н.
Тобто, оскаржувані рішення слід кваліфікувати як свавільні.
У той же час, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з оцінкою усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
При цьому, зважаючи на те, що позивачем допущено описки у номерах оскаржуваних рішень, оскільки позивач просить суд, зокрема, 1) визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві від 08.02.2019 № 1071822/40217695 про відмову у реєстрації податкової накладної від 08.01.2019 № 5 в ЄРПН, поданої ТОВ «Будліфтмонтаж» та 2) визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві від 08.02.2019 № 1071827/40217695 про відмову у реєстрації податкової накладної від 15.01.2019 № 10 в ЄРПН, поданої ТОВ «Будліфтмонтаж», тоді як у реєстрації податкової накладної від 08.01.2019 № 5 відмовлено рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 08.02.2019 № 1071827/40216795 (том 1 а.с. 21-22) та у реєстрації податкової накладної від 15.01.2019 № 10 відмовлено рішенням від 08.02.2019 № 1071822/40216795 (том 1 а.с. 19-20), суд вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 9 та ст. 245 КАС України, вийти за межі позивних вимог та визнати протиправними та скасувати саме:
1) рішення від 08.02.2019 № 1071827/40216795 про відмову у реєстрації податкової накладної від 08.01.2019 № 5 та
2) рішення від 08.02.2019 № 1071822/40216795 про відмову у реєстрації податкової накладної від 15.01.2019 № 10.
Враховуючи, що судом встановлено відсутність правових підстав для відмови у реєстрації податкової накладної шляхом прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача є зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну датою її фактичного надходження.
Суд також зазначає, що обраний спосіб захисту, щодо зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з'ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України судовий збір підлягає стягненню пропорційного з кожного з відповідачів.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будліфтмонтаж Груп» (03061, м. Київ, вул. М. Шепелєва, 2, офіс 307, (нова адреса: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 62, офіс 19) код ЄДР: 40216795) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві (Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації) (адреса: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39439980) від 08.02.2019 № 1071827/40216795 та № 1071822/40216795.
3. Зобов'язати Державну податкову службу України (код ЄДР 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 08.01.2019 № 5 та від 15.01.2019 № 10, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «Будліфтмонтаж Груп», датою їх направлення для реєстрації в ЄРПН.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будліфтмонтаж Груп» (03061, м. Київ, вул. М. Шепелєва, 2, офіс 307, код ЄДР: 40216795) на відшкодування сплаченого судового збору у загальному розмірі 3842,00 грн., а саме:
у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гриваня 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДР: 43141267);
у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гриваня 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДР 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя О.А. Кармазін