ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 серпня 2020 року м. Київ № 640/14668/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового про адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
провизнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач, Шевченківське РВ ДВС, Відділ), в якому просив суд: визнати протиправними дії державного виконавця - заступника начальника відділу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андросович Наталії Василівни щодо винесення постанови від 07.04.2020 у виконавчому провадженні №60826156 про стягнення виконавчого збору у розмірі 221 682,20 грн., та визнати протиправною і скасувати вказану постанову державного виконавця.
В обґрунтування поданого позову позивач посилався на протиправність прийнятої державним виконавцем Андросович Н.В. в рамках виконавчого провадження №60826156 постанови про стягнення з боржника ( ОСОБА_1 ) виконавчого збору у розмірі 221 682,20 грн.
Позивач зазначив, що на момент відкриття самого виконавчого провадження рішення суду вже було ним виконано, що підтверджується заявами стягувача щодо повернення виконавчого документу. Постанову про відкриття виконавчого провадження станом 07.04.2020 ОСОБА_1 не отримав та в подальшому виконавче провадження №60826156 завершене з іншої причини - на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, державний виконавець не з?ясував обставину отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, а також фактично не вчиняв жодних дій з примусового виконання рішення суду. Таким чином, при стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» без реального стягнення суми боргу з боржника ( ОСОБА_1 ) при повернення виконавчого документа стягувану державний виконавець дія протиправно. За наведених мотивів позивач вважає, що правові підстави для винесення оспорюваної постанови про стягнення виконавчого збору у державного виконавця були відсутні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/14668/20 за вказаним позовом та дану справу призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку, визначеному ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Від відповідача через канцелярію суду надійшли відзив на позовну заяву та додаткові матеріали (зокрема, копія матеріалів виконавчого провадження №60826156). Свої заперечення проти позову відповідач мотивував наступним.
На виконанні у Шевченківському РВ ДВС перебувало виконавче провадження №60826156 щодо виконання виконавчого листа №761/1882/15-ц від 10.09.2015, виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПАТ КБ « Надра» боргу у сумі 2 216 822,00 грн.
Пo зазначеному виконавчому провадженню 09.12.2019 виносилась постанова про відкриття виконавчого провадження, якою боржнику надавався термін для самостійного виконання рішення суду та надання документального підтвердження про сплату боргу до Відділу. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження було направлено боржнику для виконання та до відома (за адресою, визначеною у виконавчому документів: АДРЕСА_1 ), та остання повернулася до Відділу з відміткою поштового відділення про невручення з причини «за закінченням встановленого строку зберігання». В подальшому рішення суду боржником не було виконано, відповідне документальне підтвердження до Відділу не подано.
Між тим, в порядку примусового виконання рішення суду державним виконавцем встановлено наступне: згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна за боржником майно відсутнє. Згідно письмової відповіді з Державної фіскальної служби України на запит державного виконавця встановлено, що у боржника відсутні відкриті рахунки в банківських установах. Згідно письмової відповіді Пенсійного фонду України боржник перебував у трудових відносинах з ПАТ «Банк Траст», про за даними самого Банку обставина актуальності трудових відносин не підтвердилася. При цьому, за даними Державної прикордонної служби України встановлено, що боржник неодноразово перетинав державний кордон України, у зв?язку з чим державний виконавець дійшов умовиводу про наявність у боржника коштів. Проте рішення суду боржником не було виконано, а 24.03.2020 від представника стягувача до Відділу надійшла заява про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.
07.04.2020 державним виконавцем відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, відповідно до якої також було знято арешт з коштів боржника.
Оспорювану постанову від 07.04.2020 №60826156 та дії державного виконавця щодо її винесення відповідач вважає правомірними, вчиненими у порядку та у спосіб визначений чинним законодавством.
У призначене судове засідання 06.08.2020 з?явився уповноважений представник позивача та підтримав заявлені позовні вимоги повністю. Крім того, представник позивача подав до суду письмову заяву про подальший розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
Відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дати, час і місце судових засідань.
06.08.2020 у судовому засіданні суд ухвалив про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши усні пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наданих сторонами документів і матеріалів, 07.12.2019 Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «НАДРА» звернулося до Шевченківського РВ ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №761/1882/15-ц, виданого 10.09.2015 Шевченківським районним судом м. Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» заборгованості у розмірі 141 416,49 дол. США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 10.12.2014 становить 2 213 168 грн.) та судового збору у сумі 3 654 грн.
09.12.2029 заступника начальника відділу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андросович Наталією Василівною (далі - державний виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60826156 з виконання виконавчого документу - виконавчого листа №761/1882/15-ц, виданого 10.09.2015 Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» боргу у сумі 2 216 822 грн.
За змістом цієї постанови державний виконавець постановив: зобов?язати боржника подати декларацію про доходи та майно та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей; стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 221 682,20 грн. та витрати пов?язані з проведенням виконавчих дій.
В подальшому, в рамках цього виконавчого провадження державним виконавцем були вчинені наступні виконавчі дії та винесені такі постанови:
- надіслані запити до Пенсійного фонду України про останнє місце роботи боржника та про отримання боржником пенсії, та отримані відповіді на такі запити;
- винесено постанову про арешт майна боржника від 11.03.2020 ВП №60826156 та накладено арешт на все нерухоме майно боржника;
- винесено постанову про розшук майна боржника від 11.03.2020 ВП №60826156;
- сформовано запити до Національного депозитарію України та Головного управління Держкомзему у Київській області щодо наявності у боржника цінних паперів та зареєстрованих за ним на праві власності земельних ділянок;
- отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, сформовані відносно боржника;
- винесено постанову про арешт коштів боржника від 18.03.2020 ВП №60826156.
Між тим, 2.04.2020 до канцелярії Відділу від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» Білої І.В. надійшла заява вих. №03-3117 про відзив виконавчого документу. У тексті цієї Заяви Уповноважена особа повідомила Шевченківське РВ ДВС, що станом на дату пред?явлення виконавчого листа до виконання та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №60826156 у ОСОБА_1 не було зобов?язань перед ПАТ КБ «НАДРА» у зв?язку з відступленням права вимоги третій особі - ОСОБА_2 , з якою було укладено договір купівлі-продажу (відступлення) права вимоги за кредитним договором №131/П/99/2007-840 від 18.04.2017. Як наслідок ПАТ КБ «Надра» е має будь-яких претензій до ОСОБА_1
07.04.2020 державний виконавець керуючись нормами ст.ст. 3, 27 і 40 Закону України про виконавче провадження виніс постанову про стягнення виконавчого збору, за змістом якої постановлено стягнути з боржника ( ОСОБА_1 ) на користь органу державної виконавчої служби виконавчий збір у розмірі 221 682,20 грн.
Також, 07.04.2020 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ВП №60826156. За змістом такої постанови від 07.04.2020 державний виконавець враховуючи обставину подання стягувачем заяви від 4.03.2020 про повернення виконавчого листа без прийняття до виконання та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а саме - стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа) вирішив повернути стягувачу відповідний виконавчий документ, припинити чинність арешту та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.
Водночас за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавче провадження №60826156 значиться завершеним.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, за змістом ст. 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно зі ст. 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VІІІ, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Статтею 42 Закону №1404-VІІІ визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 27 Закону №1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Згідно із ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Також ч. 9 вказаної статті Закону передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
За правилами ч. 5 вказаної статті Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
За приписами ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Аналізуючи зміст наведених норм Закону №1404-VІІІ у сукупності, а також положень Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, Верховний Суд під час розгляду схожого спору (постанова від 16.04.2020 у справі № 640/8425/19) сформував наступні правові висновки щодо тлумачення норм Закону та Інструкції з питання виникнення у державного виконавця правових підстав для стягнення виконавчого збору з боржника.
Так, положення ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII дійсно зобов'язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.
Водночас Закон №1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), розробленою відповідно до Законів №1403-VIII і №1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню.
Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.
Згідно п. 8 розділу III Інструкції У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Вказані положення п. 8 розд. III Інструкції кореспондуються з нормою ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII.
Частина друга ст. 27 Закону№1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
При цьому, п. 22 розд. ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.
Крім цього, п. 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
За таких обставин, Касаційний Суд приходить до висновку, що при стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Отже, умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18.
В силу вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Дослідивши та проаналізувавши зміст поданих відповідачем матеріалів виконавчого провадження, суд встановив, що вжитті державним виконавцем в рамках виконавчого провадження заходи з примусового виконання рішення районного суду реальних результатів (як то стягнення з боржника суми боргу повністю/частково) не дали.
Крім того, саме виконавче провадження було припинено за заявою стягувача у зв?язку з втратою для останнього таким виконавчим провадженням актуальності.
Таким чином, одна з умов для стягнення виконавчого збору державним виконавцем дотримана не була.
Враховуючи вищенаведене та беручи до увагу висновки Касаційного суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, суд дійшов висновку про протиправність вчинених державним виконавцем дій щодо винесення оспорюваної постанови про стягнення виконавчого збору. Як наслідок сама постанова про стягнення виконавчого збору від 07.04.2020 ВП №60826156 також є протиправною, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З наявної в матеріалах справи квитанції від 27.06.2020 №58885 вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 840,80 грн., які слід стягнути з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за рахунок бюджетних асигнувань останнього на користь ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 34967593, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110) про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії заступника начальника відділу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андросович Наталії Василівни щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 07.04.2020 ВП №60826156.
Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Андросович Наталії Василівни про стягнення виконавчого збору від 07.04.2020 ВП №60826156.
Стягнути з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 34967593, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей визначених ст. 272 цього Кодексу.
Суддя Т.О. Скочок