ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 серпня 2020 року м. Київ № 640/2124/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Катющенка В.П., суддів: Кармазіна О.А., Скочок Т.О., за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до треті особи проКабінету Міністрів України Міністерство соціальної політики України, Правління Фонду соціального страхування України, Фонд соціального страхування України, ОСОБА_2 визнання протиправним та скасування розпорядження
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ;
від відповідача - Бігдан А.В.
від третьої особи (Фонд) - Феклістов О.В.
від третьої особи ( ОСОБА_2 ) - Юрченко Ю.І.
від третіх осіб - не з'явились
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 34-р "Про затвердження призначення ОСОБА_2 директором виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 34-р ОСОБА_2 призначено директором виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України. Разом з тим, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2019 у справі № 757/26939/18-ц ОСОБА_1 поновлено на посаді директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України. На виконання вказаного рішення, яке підлягає негайному виконанню, 14.11.2019 позивачем видано наказ, згідно з яким останній з 15.11.2019 приступив до виконання обов'язків директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України. Про видання такого наказу було проінформовано Кабінет Міністрів України, Міністерство соціальної політики України, Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. Позивач вважає, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями призначати директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, крім того, у відповідача і не було підстав призначати директора, оскільки на час винесення такого розпорядження ОСОБА_1 був чинним директором виконавчої дирекції Фонду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/2124/20, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача - Міністерство соціальної політики України, Правління Фонду соціального страхування України та призначено підготовче засідання на 10.03.2020.
27.02.2020 представником відповідача Бігдан А.В. подано до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що у даному випадку розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 34-р "Про затвердження призначення ОСОБА_2 директором виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України" є актом індивідуальної дії, стосується саме ОСОБА_2 та не впливає на права позивача. Крім того, оскаржуване розпорядження винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством, з огляду на що відсутні підстави для його скасування.
04.03.2020 позивачем подано відповідь на відзив, у якому зазначив про хибність позиції відповідача про відсутність впливу оскаржуваним розпорядженням на права позивача, оскільки останнього поновлено рішенням суду на посаді, на яку Кабінет Міністрів України призначив іншу особу, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2019 було виконано в добровільному порядку.
04.03.2020 до суду надійшли пояснення Міністерства соціальної політики України, у яких останнє зазначило, що на виконання повноважень, визначених Положенням про міністерство та відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Міністерство звернулось до Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів стосовно погодження кандидатури ОСОБА_2 для затвердження на посаді директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України. Вказана кандидатура була погоджена та Міністерством її внесено на розгляд Кабінету Міністрів України. Третя особа вважає, що визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 34-р є прямим втручанням у дискреційні повноваження відповідача та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Катющенка В.П. у стані непрацездатності, 10.03.2020 розгляд справи не відбувся.
У зв'язку з відрядженням головуючого судді Катющенка В.П. до Національної школи суддів України, призначене на 07.04.2020 підготовче судове засідання не відбулось.
06.03.2020 до суду надійшла заява Фонду соціального страхування України про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача, яка обгрунтована тим, що саме Фонд є юридичною особою, виконавча дирекція, яку очолює директор, є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, отже рішення у даній справі стосуватиметься безпосередньо прав, інтересів та обов'язків Фонду.
10.03.2020 від Фонду соціального страхування України надійшли пояснення на позов за підписом ОСОБА_2 , у яких Фонд зазначає, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2019 у справі № 757/26939/18-ц не набрало законної сили, ОСОБА_1 не є директором, а Правлінням Фонду не приймалось рішення щодо поновлення позивача на посаді директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України. Отже, самовільне поновлення позивача на посаді не може підтверджувати порушення його прав розпорядженням Кабінету міністрів України від 24.01.2020 № 34-р.
05.05.2020 та 19.05.2020 до суду надійшли заяви ОСОБА_2 про залучення останньої до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача, яка обгрунтована тим, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 34-р, яке є предметом розгляду справи № 640/2124/20, саме ОСОБА_2 призначено директором виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, отже рішення у справі впливають на права та обов'язки вказаної особи.
Ухвалою суду від 19.05.2020 залучено до участі у справі № 640/2124/20 в якості третіх осіб, яка не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Фонд соціального страхування України та ОСОБА_2 та відкладено підготовче засідання на 09.06.2020.
04.06.2020 до суду надійшли пояснення від Фонду соціального страхування України за підписом в.о. директора Михайленко Т.О. У поясненнях зазначено, що відповідно до приписів Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та статуту Фонду до повноважень Правління Фонду віднесено питання призначення та звільнення директора виконавчої дирекції Фонду. ОСОБА_2 не має визначеного статутом необхідного стажу для призначення на посаду директора.
09.06.2020 від представника третьої особи ОСОБА_2 надійшли пояснення на позов, у яких третя особа просить суд відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що власником або уповноваженим органом, яким у даному випадку є Правління Фонду соціального страхування України, ні станом на час прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 34-р, ні станом на час розгляду справи не приймалось рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді. Враховуючи звільнення позивача з даної посади 15.05.2018, така посада більше двох місяців була вакантною, отже наявні підстави для призначення на таку посаду відповідно до вимог закону.
09.06.2020 Міністерством соціальної політики України подано клопотання про слухання справи без представника Міністерства.
У підготовчому судовому засіданні 09.06.2020 оголошено перерву до 14.07.2020.
12.06.2020 від Фонду соціального страхування України за підписом в.о. директора Михайленко Т.О. надійшли додаткові пояснення на позов, у яких зазначено, що після видання наказу від 14.11.2019 № 35-к ОСОБА_1 приступив з 15.11.2019 до виконання обов'язків директора та згідно табелю обліку робочого часу відпрацював в листопаді 2019 року 8 робочих днів, а у грудні 2019 року знаходився у відпустці. Будь-яке рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади після його поновлення Правлінням Фонду не приймалось. Наведені обставини підтверджують факт перебування позивача у трудових відносинах з виконавчою дирекцією Фонду під час прийняття Кабінетом Міністрів України оскаржуваного розпорядження та додатково свідчить про порушення прав ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 14.07.2020 закрито підготовче провадження у справі № 640/2124/20 та призначено розгляд справи № 640/2124/20 по суті колегією у складі трьох суддів у судове засідання на 05.08.2020.
Позивач у судовому засіданні 05.08.2020 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 05.08.2020 заперечувала проти позову та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи - Фонду соціального страхування України у судовому засіданні 05.08.2020 просив прийняти рішення відповідно до закону.
Представник третьої особи - ОСОБА_2 у судовому засіданні 05.08.2020 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Інші треті особи у судове засідання 05.08.2020 не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. При цьому від Правління Фонду соціального страхування України будь-яких пояснень, документів, заяв під час розгляду справи не надійшло.
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 05.08.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 03.04.2015 обіймав посаду директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.
Постановою Правління Фонду соціального страхування України від 15.05.2018 № 2 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2019 у справі № 757/26939/18-ц скасовано постанову Правління Фонду соціального страхування України від 15.05.2018 № 2 та поновлено ОСОБА_1 на посаді директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Фонду соціального страхування України на користь ОСОБА_1 в межах одного місяця допущено до негайного виконання.
14.11.2019 ОСОБА_1 видано наказ № 35-к, відповідно до якого ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з 15.11.2019.
15.11.2019 за підписом директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України ОСОБА_1 листами № 2337-11-1, № 2336-11-1, № 2334-11-1 повідомлено Кабінет Міністрів України, Міністерство соціальної політики України та Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів відповідно про те, що з 15.11.2019 до виконання обов'язків директора виконавчої дирекції Фонду приступив ОСОБА_1
Протоколом засідання № 24 від 15.01.2020 Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, розглянувши звернення міністерства соціальної політики України, погодив кандидатуру ОСОБА_2 на посаду директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.
23.01.2020 Міністр соціальної політики України листом № 1052/0/2-20/45 просила Прем'єр-міністра України затвердити кандидатуру ОСОБА_2 на посаді директора виконавчої дирекції Фонду.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 34-р "Про затвердження призначення ОСОБА_2 директором виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України" призначено ОСОБА_2 директором виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України.
Не погодившись з наведеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Законом, який відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).
Відповідно до частин першої - другої статті 4 наведеного Закону Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.
Згідно статті 5 Закону № 1105-XIV управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція.
Відповідно до пунктів 6 та 8 частини першої статті 7 Закону № 1105-XIV Правління Фонду призначає та звільняє директора виконавчої дирекції Фонду в порядку, визначеному цим Законом, затверджує статут Фонду.
Згідно частини першої статті 8 вказаного Закону виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.
Частиною другою статті 8 Закону № 1105-XIV визначено, що виконавчу дирекцію очолює директор, який призначається та звільняється правлінням Фонду, а в разі неприйняття правлінням Фонду рішення про призначення директора виконавчої дирекції протягом двох місяців таку кандидатуру для затвердження Кабінетом Міністрів України вносить керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, за погодженням з комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого відносяться питання загальнообов'язкового державного соціального страхування. З метою заміщення вакантних посад директора виконавчої дирекції та його заступників правління Фонду може запроваджувати та визначати порядок проведення конкурсного відбору на заміщення цих посад. Директор виконавчої дирекції Фонду входить до складу правління Фонду з правом дорадчого голосу.
Аналогічні норми містяться і у статуті Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою Правління Фонду від 03.04.2015 № 8 у редакції постанови Правління Фонду від 11.04.2017 № 28.
Так, згідно підпункту 4.9.7. пункту 4.9. Статуту правління Фонду призначає та звільняє директора виконавчої дирекції Фонду в порядку, визначеному Законом.
Відповідно до пункту 5.1. Статуту Виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та Положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.
Пунктом 5.2. Статуту визначено, що виконавчу дирекцію очолює директор, який призначається та звільняється правлінням Фонду, а в разі неприйняття правлінням Фонду рішення про призначення директора виконавчої дирекції протягом двох місяців таку кандидатуру для затвердження Кабінетом Міністрів України вносить керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, за погодженням з комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого відносяться питання загальнообов'язкового державного соціального страхування.
І згідно пункту 5.1. Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду від 24.01.2017 № 5, виконавчу дирекцію Фонду очолює директор, який призначається та звільняється правлінням Фонду у порядку, визначеному Статутом.
Як уже зазначалось, постановою правління Фонду соціального страхування України від 15.05.2018 № 2 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2019 у справі № 757/26939/18-ц скасовано постанову Правління Фонду соціального страхування України від 15.05.2018 № 2 та поновлено ОСОБА_1 на посаді директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Фонду соціального страхування України на користь ОСОБА_1 в межах одного місяця допущено до негайного виконання.
14.11.2019 ОСОБА_1 видано наказ № 35-к, відповідно до якого ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків директора виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з 15.11.2019.
Дійсно, згідно частини сьомої статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно і до пункту 4 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Обов'язковість судових рішень віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на обов'язковість судових рішень судові рішення, які підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання органами, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Погоджуючись з посиланням позивача та представника Фонду соціального страхування України на обов'язковість судових рішень та наявністю підстав для негайного виконання судового рішення, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно статті 24 КЗпП України додержання письмової форми при укладенні трудового договору з фізичною особою є обов'язковим.
Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу (пункт 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 № 9).
У даному випадку, власником або уповноваженим ним органом по відношенню до позивача є правління Фонду соціального страхування України, що підтверджується наведеними вище положеннями Закону № 1105-XIV, Статуту та Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування України.
Правлінням Фонду соціального страхування України жодного рішення на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2019 у справі № 757/26939/18-ц з моменту прийняття такого рішення та станом на час розгляду та прийняття рішення у даній справі не приймалось, що не заперечувалось учасниками справи.
Таким чином, винесення самим позивачем наказу від 14.11.2019 № 35-к, відповідно до якого ОСОБА_1 приступив з 15.11.2019 до виконання обов'язків директора виконавчої дирекції Фонду, не є підтвердженням виконання правлінням Фонду соціального страхування України рішення суду про поновлення позивача на роботі.
Суд звертає увагу ОСОБА_1 , що статтею 236 КЗпП України визначена відповідальність власника або уповноваженого ним органу, відповідно до якої у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Крім того, пунктом 6 частини першої статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
Також суд звертає увагу, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 34-р "Про затвердження призначення ОСОБА_2 директором виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України" прийнято відповідачем відповідно до вимог статті 8 Закону № 1105-XIV та у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України - є індивідуальним актом.
Так, загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти, є їх виражений правозастосовний характер.
Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
Суд акцентує увагу на тому, що спірне розпорядження, у даному випадку, створює правові наслідки виключно для ОСОБА_2 , відповідно, відсутність у будь-кого, в тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку з оскарженим розпорядженням, не породжують для останнього і права на звернення з цим адміністративним позовом.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.
Головуючий суддя В.П. Катющенко
Судді О.А. Кармазін
Т.О. Скочок
Повний текст рішення складено та підписано 7 серпня 2020 року.