04.08.20
№336/1684/20
пр.1-кс/336/283/2020
04 серпня 2020 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ст.слідчого Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адерсою: АДРЕСА_2 , раніше не засудженого, у кримінальному провадженні внесеному 20.03.2020 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080080000781 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, -
Ст.слідчий Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 звернувся до суду вищевказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_3 , в якому зазначив, що 20.03.2020р., приблизно о 13.20 год., ОСОБА_5 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, в ході раптово виниклого конфлікту із ОСОБА_7 , який перебував на ділянці місцевості, розташованій між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , що виник під час словесної бесіди з приводу повернення грошового боргу ОСОБА_8 , внаслідок якого ОСОБА_5 кулаком однієї із рук наніс один удар в область голови внаслідок чого ОСОБА_7 впав на спину та залишився лежати на спині без свідомості , внаслідок чого в подальшому останнього було госпіталізовано до КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради, де констатовано діагноз «Закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку тяжкого ступеню зі здавленням гострою субдуральною гематомою. Перелом кісток склепіння черепа. Дислокаційний синдром. Набряк-напухання головного мозку. Підаповневратична гематома лобно-тім'яно-скроневої області справа. Судомий синдром».
Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Дане кримінальне правопорушення внесено 20.03.2020 р. до ЄРДР під № 12020080080000781.
21.03.2020 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України шляхом вручення повідомлення його матері ОСОБА_9 .
Своє клопотання слідчий обгрунтовує наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливістю переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання з підстав, які у ньому викладені.
Захисник підозрюваного, думку якого підтримав ОСОБА_5 , заперечували проти задоволення клопотання слідчого, просили обрати інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою. Захисник вказав, що сторона захисту не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_5 . Ризики, на які посилається сторона обвинувачення, належними доказами не підтверджені. Так, підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання, до слідчого його не викликали, про оголошення у розшук не був поінформований. Від органу досудового розслідування не переховувася, а виїздив з м.Запоріжжя на сезонні роботи до фермерського господарства. Про вручення йому підозри, мати ОСОБА_9 нічого не повідомляла до липня 2020 р. Коли дізнався, що оголошений у розшук, з'явився до слідчого судді для розгляду даного клопотання. До виїзду на заробітки разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 не мешкав, оскільки після одруження проживав разом з дружиною за адресою: АДРЕСА_2 .
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_5 є її чоловіком, з часу укладення в 2015 р. шлюбу вони разом мешкають за адресою: АДРЕСА_2 . В березні 2020 р. ОСОБА_5 влаштувався на сезонні роботи до фермерського господарства, у зв'язку з чим виїхав до м.Токмак. Повернувся до м.Запоріжжя 31.07.2020 р.
ОСОБА_9 в суді надала свідчення про те, що ОСОБА_5 є її сином. Дійсно, в березні 2020 р. вона отримала повідомлення про підозру, але ОСОБА_5 про це нічого не повідомляла. В рамках кримінального провадження слідчий для допиту її не викликав.
Вислухавши прокурора, захисника, підозрюваного, допитавши свідків, з'ясувавши позицію слідчого та представника потерпілого, перевіривши копії матеріалів, якими обгрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
До клопотання додані матеріали, як то протоколи огляду місця події, допиту свідків, пред'явлення особи для впізнання, які підтверджують обгрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_5 .
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Клопотання слідчого вмотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлена причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 та наявні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні.
При вирішенні питання запропонованого запобіжного заходу належить оцінити у сукупності всі інші обставини, що відповідно до положень ст. 178 КПК України, враховуються судом при обранні запобіжного заходу.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, раніше не був засуджений, має постійне місце проживання, де мешкає разом з дружиною, що свідчить про міцність його соціальних зв'язків.
Враховуючи, що підозрюваний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, то ризик вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, суддя вважає не доведеним.
Тяжкістю можливого покарання та оголошенням ОСОБА_5 у розшук прокурор обґрунтовує ризик переховування.
Як зазначалося вище, тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тримання під вартою.
Крім того, як встановлено під час розгляду даного клопотання, ОСОБА_5 в період з березня по липень 2020 р. працював в фермерському господарстві за межами м.Запоріжжя. Повернувшись, дізнався про оголошення у розшук, у зв'язку з чим добровільно з'явився до слідчого судді для розгляду даного клопотання.
Враховуючи наведене, суддя дійшов висновку, що покладення на обвинуваченого обов'язку заборони цілодобово залишати житло, істотно зменшать вказаний ризик.
Ризик впливу на свідків та потерпілих на даному етапі кримінального провадження може бути усунений шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, з покладанням відповідної заборони спілкуватися із зазначеними особами.
Зваживши всі обставини у їх сукупності, суддя приходить до висновку, що запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 можливо шляхом застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який просить застосувати сторона захисту.
Згідно ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Аналізуючи обставини справи, дані про особу підозрюваного, запропоновані законодавцем запобіжні заходи, слідчий суддя приходить до висновку, що в даній конкретній справі, найбільш дієвим заходом процесуального примусу попереджувального характеру, застосованим до підозрюваного ОСОБА_5 може бути домашній арешт із покладенням на підозрюваго обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 132, 177, 178, 179, 181, 184,194,196 КПК України,
В задоволенні клопотання ст.слідчого Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати фактичне місце проживання - квартиру АДРЕСА_5 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду з встановленою періодичністю; не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Заборонити ОСОБА_5 безпосередньо спілкуватися з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали закінчується 02 жовтня 2020 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Шевченківське відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1