1Справа № 335/6509/20 2-о/335/83/2020
07 серпня 2020 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Апаллонова Ю.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації,
03.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, в якій просить суд встановити факт того, що ОСОБА_1 був залучений до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в період з 27.12.1986 року по 27.04.1986 року.
Дослідивши вказану заяву та додані до неї матеріали, суддя доходить до такого висновку.
Згідно частини 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, метою фізичної особи звернення до суду з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, є виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з'ясована мета його встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому, в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.
Як роз'яснено в пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», розгляд в порядку окремого провадження справи про встановлення факту можливий, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право (Постанова Верховного Суду № 61-18462ск18 від 15.11.2018 року, Постанова Верховного Суду № 61-34884св18 від 14.11.2018 року).
Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність та врахувати чи не повинне вказане питання вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури та відсутність можливості використати позасудовий порядок встановлення факту . Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19 (провадження № 14-481цс19), а також у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 212/5929/17 (провадження № 61-45501св18), №682/1765/18 від 20 травня 2020 року.
Звертаючись із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, особа відповідно до вимог статті 258 ЦПК України вказує мету встановлення юридичного факту, яка дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи зумовлює він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування.
У судовому порядку встановлюються лише ті факти, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності відсутності неоспорюваних прав, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, однак у заяві ОСОБА_1 не зазначено виникнення, зміна або припинення яких саме особистих чи майнових прав заявника залежить від встановлення факту і для охорони яких саме конкретно прав та інтересів заявника або створення умов здійснення яких особистих немайнових чи майнових прав подано до суду вказану заяву.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV ЦПК України.
Статтею 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Однак, заявник ОСОБА_1 в своїй заяві не зазначає конкурентну мету встановлення факту.
Отже, заявнику необхідно привести свою заяву згідно з вимогами діючого законодавства, а саме конкретизувати мету встановлення факту, зазначити для охорони яких прав та інтересів заявника або створення умов здійснення яких особистих немайнових чи майнових прав подано до суду вказану заяву і які такий факт породжує юридичні наслідки, тобто від нього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав та відсутність можливості використати позасудовий порядок встановлення факту.
Вказана обставина має бути чітко зазначена у заяві, оскільки необхідна для вирішення питання щодо тих обставин чи не повинне вказане питання вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури та відсутність можливості використати позасудовий порядок встановлення факту та про наявність чи відсутність спору про право, який належить вирішувати в позовному порядку та залежно від визначення мети - залучення до участі у справі заінтересованої особи.
У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування.
Суд зауважує, що встановлення юридичних фактів встановлюється на момент виникнення або настання якоїсь події, а не в майбутньому і встановлення юридичних фактів на майбутнє не передбачено, як і не передбачено розгляд судом справ про встановлення фактів з метою фіксування доказів і встановлення їх доказового значення поза спором про право.
Окрім того, у відповідності з ч. 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Отже, при визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, зокрема: взаємовідносини із заявником залежать від мети факту, що підлягає встановленню, і можуть вплинути на їх права та обов'язки; організації та установи, у яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.
З огляду на наведене, в залежності від мети встановлення юридичного факту, заявнику слід визначити установу (заінтересовану особу), в якій заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту, що має юридичне значення та на права та обов'язки якого впливає рішення про встановлення цього факту та зазначити її місце знаходження, додати копії заяви для вручення заінтересованій особі, обґрунтувати залучення до участі у справі в якості заінтересованої особи- Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, виходячи із мети встановлення факту та впливу його на права та обов'язки цієї особи.
Спосіб усунення недоліків заяви полягає в поданні заяви у вигляді окремого документу з виправленими недоліками, зазначеними в наявній ухвалі суду та з наданням копій заяви з доданими матеріалами у кількості примірників для вручення заінтересованим особам.
Без усунення вказаних недоліків заява не може бути прийнята до провадження суду.
Частинами 1, 2 ст. 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи положення ст. 294 ЦПК України, існують підстави для залишення заяви без руху з наданням заявнику строку на усунення.
Роз'яснити заявнику, що згідно з правилами ч. 3 ст.185Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтею 175 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ст.ст.175, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації - залишити без руху, про що сповістити заявника, надавши йому для усунення зазначених недоліків десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали про залишення заяви без руху для надання суду оновленої заяви в редакції, яка б відповідала вимогам ст. ст. 175,294,318 ЦПК України та її копій відповідно до кількості заінтересованих осіб, які беруть участь у справі.
Роз'яснити, що якщо у визначений строк недоліки не будуть усунені, заява на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України буде вважаться неподаною та повернута заявнику.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Ю.В. Апаллонова