1Справа № 335/4666/20 3/335/1187/2020
24 липня 2020 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Крамаренко І.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 44-3 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 624395 від 22 травня 2020 року, 22.05.2020 о 19 год. 00 хв. гр.. ОСОБА_1 в період карантину, незаконно організував на Каскаді фонтанів «Радуга», масові спортивні заходи по «Дрифту» на автомобілях, де були присутні близько 50 учасників і близько 2000 глядачів, чим порушив п. 3 пп. 5 постанови КМУ № 392 від 20.09.2020.
В судовому засіданні ОСОБА_1 провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП не визнав, суду пояснив, що у п'ятницю після роботи 22.05.2020 він дійсно перебував у місці, зазначеному в протоколі про адміністративне правопорушення, проте жодного відношення до організації масового заходу, про який йде мова в протоколі, не має. Його було зупинено працівниками поліції та запропоновано під'їхати до Вознесенівського відділення поліції, надати пояснення з приводу подій, що відбувалися. ОСОБА_1 не був проти та прослідував на своєму транспортному засобі за екіпажем поліції. У поліцейському відділку йому повідомили, що він є організатором масових спортивних заходів, чим порушив п.п. 5 п. 3 Постанови КМУ №392 від 20.09.2020. Під час ознайомлення з матеріалами судової справи, окрім його пояснень, не виявлено також і відеофіксаціїї правопорушення. Крім того, як зазначається в протоколі під час масового заходу були присутні близько 50 учасників та 2000 глядачів, які були свідками заходу, але в якості свідків жодна людина опитана працівниками поліції не була, як і не зрозуміло як обліковувалися кількість глядачів та учасників заходу, ким, і як саме серед такої кількості людей, знайшли «організатора заходу». Єдиним доказом його провини, який надає поліцейській, є документ «Опитування особи», який згідно тих підписів, які містяться в ньому, йому не належать та є підробленими. Вважає, що в його діях не було складу правопорушення.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , суд встановив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Диспозиція статті 44-3 КУпАП, встановлює адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
З письмових доказів, долучених до протоколу на обґрунтування обставин правопорушення, не вбачається, що ОСОБА_1 вчинив інкриміноване адміністративне правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Приймаючи дане рішення, суд керується п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», яким визначено, зокрема, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст.62 Конституції України суд вважає такими, що не можуть бути визнані належним та допустимим доказом відомості, що містяться у самому протоколі про адміністративне правопорушення, та виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діяння, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із вищевказаним стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Як наслідок, на переконання суду, дані відображенні працівником поліції про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення за ст.44-3 КУпАП є сумнівними з вищезазначених у судовому рішенні підстав, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року; стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду здобуто не було та суду не надано.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Аналогічного роду положення закріплено і уст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
За таких обставин, враховуючи вище викладене, суд вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ст. 44-3 КУпАП, так як його вину не доведено належним чином, а обґрунтовано на припущеннях, що є неприйнятим та суперечить, як нормам національного законодавства, так і міжнародного.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст.44-3 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.
Суддя: І.А. Крамаренко