ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
07 серпня 2020 року м. Київ № 826/2285/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Паллет"
до Головного управління державної податкової служби у місті Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Паллет" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2016 року №2492615147.
В обґрунтування позову зазначено, що податковим органом зроблено протиправні висновки щодо заниження товариством зобов'язання з податку на додану вартість в силу нікчемності правочинів укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Халкбуд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіус", Товариством з обмеженою відповідальністю "Айлен Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвернум-Карп".
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу №826/2285/17 до судового розгляду в судовому засіданні.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у письмових запереченнях проти позову послався на те, що перевіркою було встановлено відсутність настання реальних наслідків за правочинами укладеними між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Халкбуд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіус", Товариством з обмеженою відповідальністю "Айлен Альянс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвернум-Карп", що, як зазначив представник відповідача, підтверджується наданими поясненнями посадових осіб вказаних суб'єктів господарювання в рамках кримінального провадження порушеного за фактом фіктивного підприємництва.
В судовому засіданні 04 грудня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, посилаючись обставини, викладені у позовній заяві. Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, пославшись на аналогічні пояснення тим, що викладені у письмових запереченнях проти позову.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, а також приймаючи до уваги відсутність заперечень з боку представників сторін, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Так, суд звертає увагу на положення пункту 10 частини першої розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, відповідно до якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2020 замінено відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві його правонаступником Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд,
Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Паллет" з питань дотримання вимог податкового законодавства по проведеним операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю "Халкбуд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіус", Товариством з обмеженою відповідальністю "Айлен Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвернум-Карп" за період з 01 січня 2016 року по 30 квітня 2016 року.
За результатами перевірки складено акт від 01 листопада 2016 року № 178/26-15-14-07-01/38578439 (надалі - акт перевірки).
Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень норм податкового законодавства, а саме:
- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 242 788,00 грн, в тому числі : за січень 2016 року на 23 580,00 грн, за лютий 2016 року на 110 174,00 грн, за березень 2016 року на 109 034,00 грн.
На підставі висновків зазначеного акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві 16 листопада 2016 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 2492615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 303 485,00 грн, у тому числі за основним платежем 242 788,00 грн та штрафні (фінансові) санкції на суму 60 697,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 13 січня 2017 року № 450/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з частинами першої - третьою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16 липня 1999 року підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, необхідними умовами для віднесення сплачених у ціні послуг сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт отримання послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, та наявність зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкової накладної.
З огляду на викладене, на переконання суду, в межах даних правовідносин повинні були бути досліджені первинні документи (в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), які у своїй сукупності можуть свідчити та підтверджувати використання позивачем транспортних засобів та придбаного пального для цілей, що прямо пов'язані з господарською діяльністю платника податку
Як вбачається зі змісту акта перевірки, висновки податкового органу щодо заниження позивачем зобов'язань з податку на додану вартість обґрунтовано відсутністю настання реальних наслідків за правочинами укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю "Халкбуд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіус", Товариством з обмеженою відповідальністю "Айлен Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвернум-Карп".
Висновки податкового органу щодо заниження зобов'язання з завищення податкового кредиту обґрунтовано не підтвердженням існування у контрагентів позивача можливості виконати свої зобов'язання за правочинами укладеними з позивачем в силу відсутності необхідних засобів для здійснення господарської діяльності, а також, у зв'язку із наданням посадовими особами вказаних товариств пояснень, в рамках кримінального провадження № 32016100100000092 (раніше - №32016100100000061) від 27 травня 2016 року, порушена за фактом скоєння злочину передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, про нездійснення підприємницької діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, вся первинна документація між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Халкбуд» підписана директором ОСОБА_1 .
Вся первинна документація між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіус" підписана директором ОСОБА_2 .
Вся первинна документація між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айлен Альянс" підписана директором ОСОБА_3.
Крім того, з наявних в матералах справи протоколів допиту свідка від 29.03.2016, від 06.04.2016 та від 06.10.2016, ОСОБА_1 . ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечують свою участь у створенні та діяльності вказаних підприємств.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що первинні документи складені позивачем та контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю "Халкбуд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Меридіус", Товариством з обмеженою відповідальністю "Айлен Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвернум-Карп" не можуть вважатися судом належно оформленими та підписаними повноважними особами первинними документами, якими можуть бути посвідчені факти придбання товарів, робіт чи послуг.
Відтак, оскільки наявні в матеріалах справи документи щодо здійснення господарських операцій зі спірними контрагентами підписані особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності вказаних підприємств, суд вважає, що вказані документи не є належним чином оформленими та не містять ознак первинних документів у розумінні положень Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що первинні документи з контрагентами позивача не можуть бути враховані як юридично значимі документи на підтвердження виконання спірних операцій та, відповідно, для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податкового обліку, а отже і для цілей формування спірних сум податкового кредиту.
Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності з урахуванням доводів наведених як підприємством так і контролюючим органом, суд дійшов до висновку, що за конкретно встановлених обставин у справі на підставі оцінених доказів, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, податковий орган довів факт необґрунтованості отриманої платником податку податкової вигоди, оскільки за спірними операціями оформлювалися лише окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення господарських операцій та правомірність формування сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.
Верховний Суд України в постанові від 29 березня 2017 у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрат є безпідставними.
У постанові від 14 березня 2017 року у справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із частинами першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведена правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2016 року №2492615147.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню.
Відповідно, ураховуючи те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
В задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.