07 серпня 2020 року Чернігів Справа № 620/1137/20
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби у Чернігівській області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби у Чернігівській області, в якому просить:
- визнати незаконною бездіяльність відповідача, яка полягає у неповерненні позивачу помилково сплачених податків на доходи фізичних осіб на загальну суму 7392,35 грн., та військового збору на загальну суму 2217,70 грн. з державного бюджету;
- зобов'язати відповідача вчинити дії, передбачені пунктом 5-9 розділу II Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 60 від 11.02.2019, сформувати та направити до органу казначейства електронні висновки про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) помилково сплаченого згідно квитанції № 1084342 від 28.11.2018 на суму 7315,00 грн. та згідно квитанції № 1084340 від 28.11.2018 на суму 77,35 грн. податку на доходи фізичних осіб, помилково сплаченого згідно квитанції № 1084339 від 28.11.2018 на суму 23,20 грн. та згідно квитанції № 1084341 від 28.11.2018 на суму 2194,50 грн. військового збору.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що її мати померла і вона вступила в спадщину своєї тітки за правом представлення, тобто набула право оформити спадщину за нульовою ставкою оподаткування її вартості, як спадкоємець другої черги. Тому вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо неповернення позивачу помилково сплачених податків на доходи фізичних осіб на загальну суму 7392,35 грн., та військового збору на загальну суму 2217,70 грн. з державного бюджету.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до підпункту 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються батьки, чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки. Зазначає, що спадкодавець - рідна тітка позивача, не являється членом сім'ї першого чи другого ступенів споріднення, а отже дохід отриманий у вигляді спадщини від рідної тітки підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 Податкового кодексу України, тому у Головного управління ДПС у Чернігівській області відсутні підстави для повернення податку на доходи фізичних осіб та військового збору, сплачені ОСОБА_1 у 2018 році.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій вказав, що з 12.09.1973 над ОСОБА_1 було встановлено опіку та призначено опікуном спадкодавця. Також зазначає, що позивач та спадкодавець проживали однією сім'єю у квартирі АДРЕСА_2 та були пов'язані спільним побутом, що також встановлено рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28.09.2018 у справі № 751/4802/18.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
28.11.2018 ОСОБА_1 оформила права на спадщину, яку прийняла від своєї померлої рідної тітки ОСОБА_2 , що складається з 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 , недоотриманої пенсії в розмірі 1546,91 грн., що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 28.11.2018 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Кезля В.І та зареєстрованих в реєстрі за № 811, № 814, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 147264415 від 28.11.2018 (а.с. 9, 10, 11).
Під час оформлення спадщини, позивачем був сплачений податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 7392,35 грн., згідно квитанції № 1084342 від 28.11.2018 на суму 7315,00 грн. та згідно квитанції № 1084340 від 28.11.2018 на суму 77,35 грн. (а.с. 12).
Також, з метою отримання оформлення спадщини, позивачем було сплачено до Державного бюджету України військовий збір в загальній сумі 2217,70 грн., згідно квитанції № 1084341 від 28.11.2018 на суму 2194,50 грн. та згідно квитанції № 1084339 від 28.11.2018 на суму 23,20 грн. (а.с. 12).
Вважаючи, що податок на доходи фізичних осіб та військовий збір сплачений помилково, позивач 17.12.2019 звернувся до відповідача із заявами про повернення сплаченого податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 7392,35 грн. та військового збору в загальній сумі 2217,70 грн. (а.с. 13, 14, 15, 16).
Листом від 22.01.2020 № 166/М/25-01-53-05-14 Головне управління ДПС у Чернігівській області відмовило позивачу у поверненні сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору, посилаючись на те, що на позивач не є спадкоємцем першого чи другого ступеня споріднення (а.с. 17).
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
За приписами частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 36.1, 36.2 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок платника податків виникає за кожним податком та збором.
Положенням пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Підпунктом 162.1.1. пункту 162.1. статті 162 розділу IV Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно підпункту 163.1.1. пункту 163.1. статті 163 цього Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до підпункту 164.2.10. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.
Особливості оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, установлені статтею 174 Податкового кодексу України.
Так, пунктом 174.1 статті 174 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом спадщини платника податку є, зокрема, об'єкт нерухомості, готівка або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банківських і небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю
При цьому, відповідно до пункту 174.3 статті 174 Податкового кодексу України особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини або в сільських населених пунктах - до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини або в сільських населених пунктах - до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Ставки податку на доходи фізичних осіб, за якими оподатковуються об'єкти спадщини, визначені пунктами 174.2 та 174.6 статі 174 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 174.2.2 пункту 174.2 статті 174 Податкового кодексу України вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не зазначені у пункті 174.2.1 Податкового кодексу України оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу (5 відсотків бази оподаткування).
Також, відповідно до вимог пунктів 1.2, 13.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, вказаний дохід є об'єктом оподаткування військовим збором. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Підпунктом 174.2.1 пункту 174.2 статті 174 Податкового кодексу України передбачено, що об'єкти спадщини, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення оподатковуються за нульовою ставкою.
Відповідно до підпункту 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Судом встановлено, що позивач, після смерті рідної тітки ОСОБА_2 , отримав у спадок належне їй майно за правом представлення загальною вартістю 147846,91 грн.
В основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.
Статтею 1262 Цивільного кодексу України встановлено, що у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 рідною сестрою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже відноситься до другої черги спадкоємців.
Згідно з частиною третьою статті 1266 Цивільного кодексу України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
По своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, який не є окремою підставою або видом спадкування і за яким суб'єктами спадкування стають певні спадкоємці за законом.
Спадкування за правом представлення надає можливість спадкоємцям п'ятої черги за законом переміститися, зокрема, у другу чергу замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини.
Виходячи із аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що позивач є спадкоємцем за законом другої черги за правом представлення, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення підпункту 174.2.1 пункту 174.2 статті 174 Податкового кодексу України щодо оподатковування об'єктів спадщини за нульовою ставкою.
Згідно підпункту 14.1.182. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.
Пункт 43.3 статті 43 Податкового кодексу України передбачає, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Відповідно до пункту 43.5. статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані (пункт 43.6. статті 43 Податкового кодексу України).
Процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 (далі - Порядок № 787).
Абзацом першим пункту 3 розділу І Порядку № 787 встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
За приписами абзацу третього пункту 5 розділу І Порядку № 787 у разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, органи Держмитслужби, до Казначейства подається висновок, погоджений з відповідним місцевим фінансовим органом, у випадках повернення податків, зборів, пені, платежів, що зараховані до місцевих бюджетів або підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами. Надання та погодження висновку здійснюється відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2019 за № 370/33341, та Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за № 976/30844.
Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2019 за № 370/33341 (далі - Порядок № 60) повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються територіальним органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку (далі - податкова декларація)), поданої до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Згідно пункту 9 розділу II Порядку № 60 сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками територіальних органів ДФС у строк не пізніше 18:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви ДФС в автоматичному режимі надсилає до Казначейства для виконання. Електронні висновки про повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами (крім акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального), направляються до Казначейства для виконання за умови їх погодження з відповідними місцевими фінансовими органами.
Враховуючи, що відповідним органом, що контролює справляння до бюджету податків, зборів, пені, платежів, є відповідач, суд зазначає, що саме останній наділений обов'язком щодо формування та подання до органу Казначейства електронного висновку про повернення платежів.
Отже, для ефективного відновлення порушеного права позивача, відповідач зобов'язаний сформувати та направити до Головного управління Державної казначейської служби у Чернігівській області електронний висновок щодо повернення позивачу помилково сплаченого податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 7392,35 грн. та помилково сплаченого військового збору в загальній сумі 2217,70 грн.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Положеннями частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів справи слідує, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 840,80 грн. згідно квитанції від 26.03.2020 № 25999 та понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2400,00 грн. згідно квитанції від 03.06.2020 № П854338.
Крім того, на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2400,00 грн. позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 03.02.2019, акт приймання-передачі наданих послуг з розрахунком витраченого часу для підтвердження розміру оплати послуг адвоката (гонорару) та рахунок від 02.06.2020.
Враховуючи, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, тому на користь позивача підлягає стягненню за рахунок Головне управління ДПС у Чернігівській судовий збір в розмірі 840,80 грн. та понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2400,00 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 27, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 37972475) про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Чернігівській області щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 помилково сплачених податків на доходи фізичних осіб на загальну суму 7392,35 грн. та військового збору на загальну суму 2217,70 грн. з державного бюджету.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Чернігівській сформувати та надіслати до Головного управління Державної казначейської служби у Чернігівській області електронний висновок щодо повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 7392,35 грн., згідно квитанції № 1084342 від 28.11.2018 на суму 7315,00 грн., згідно квитанції № 1084340 від 28.11.2018 на суму 77,35 грн. та помилково сплаченого військового збору в загальній сумі 2217,70 грн., згідно квитанції № 1084339 від 28.11.2018 на суму 23,20 грн., згідно квитанції № 1084341 від 28.11.2018 на суму 2194,50 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2400,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07.08.2020.
Суддя В.О. Непочатих