04 серпня 2020 року справа № 580/4034/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаращенка В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Дорошенко Л.В.,
позивача: ОСОБА_1 - особисто;
представника позивача: Бас В.М. - за ордером,
представника відповідача: Некоз А.В. - за посадою,
розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до головного управління ДПС у Черкаській області, в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській області (ЄДРПОУ 39406028) від 4 грудня 2019 року форми «С» № 000030320118, №000031320118, №000032320118, №000033320118, №000034320118, якими до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 78 000,00 грн.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
13.01.2020 позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач додатково просив визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 26 грудня 2019 року № 150487-50 про зобов'язання фізичної особою-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) сплатити суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 78 000,00 грн.
Ухвалою від 27.01.2020 суд перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Провадження в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області в частині визнання позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги №150487-50 від 26.12.2019, закрито.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що торгівлі чи зберігання алкогольних напоїв за адресою вул. Смілянська, 159, м. Черкаси позивач не веде. Ліцензію на право здійснення роздрібної чи оптової торгівлі алкогольними напоями не отримувала, тому не є особою діяльність якої регулюється Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
За твердженням позивача, у матеріалах документальної перевірки відсутні будь-які докази, які підтверджують проведення торгівлі виявленими спиртовими напоями. Крім того, позивач повідомляла податкову службу, що пластикові пляшки, вилучені ними під час перевірки, їй взагалі не належать, а є власністю іншої фізичної особи, яка тимчасово залишила їх у магазині, так як не мата можливості доставити їх додому через відсутність транспорту. Вона придбала їх для своїх особистих потреб на ринку. Виявлені в магазині алкогольні напої не знаходились у торгівельному залі, не були виставлені на вітрину для реалізації, а знаходилися заховані за холодильниками у вуглі приміщення.
Позивач зазначає, що не є суб'єктом виробництва і торгівлі (алкоголем), а отже не може нести відповідальність за нормою частини 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 (далі - Закон №481/95-ВР).
Відповідачем до позивача застосовано фінансову санкцію за порушення вимог частини 11 ст. 15 Закону України №481/95-ВР, однак, як вбачається з приписів зазначеної правової норми, вона регулює порядок отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального, у зв'язку з чим не може бути застосована до даних правовідносин.
Також, слід зазначити, що відповідальність за такий вид порушень ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР від 19.12.1995 взагалі не передбачена. Однак, в податкових повідомленнях рішеннях податковий орган посилається саме на ч. 2 ст. 17 вказаного Закону.
На думку позивача невідомо, яким чином відповідач визначив мінімальну роздрібну ціну на алкогольні напої без відповідного маркування. Жодна ціна на ці напої ніде не зафіксована. Під час перевірки не було виявлено жодного документу, який би фіксував таку ціну та не виявлено факту реалізації позивачем цих алкогольних напоїв, ще не підтверджується жодним документом.
Жодний первинний документ, який би визначав вартість алкогольних напоїв та що ця вартість менша за встановлений Законом мінімальний розмір, немає та не може бути. Алкоголь не був призначений для реалізації.
На підставі наведеного позивач вважає, що висновки акту перевірки базуються на припущеннях та не підтверджуються об'єктивними доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, тому є неправомірними, що є підставою для їх скасування.
Відповідач у відзиві на адміністративний позов проти задоволення адміністративного позову заперечив, мотивуючи свою позицію тим, що в ході проведення перевірки встановлено факт зберігання в приміщенні магазину за адресою АДРЕСА_2 прозорої та коричневої рідини з характерна запахом спирту в пластиковій тарі, немаркованої, без марок акцизного податку встановленого зразка з метою подальшої реалізації, а саме: 6 пластикових ємностей об'ємом 5 л. заповнених прозорою рідиною і характерним запахом спирту; 6 пластикових ємностей об'ємом 2 л. заповнених коричневою рідиною з характерним запахом спирту; 1 пластикова ємність об'ємом 5 л. заповнена рідиною з характерник запахом спирту.
Представниками ГУ ДПС у Черкаській області в присутності ОСОБА_1 проведено зняття залишків зазначених товарно-матеріальних цінностей, що підтверджено актом зняття залишків товарно-матеріальних цінностей (додаток до акт (довідки) від 18.11.2019 №30/23-00-32-01/2314402402.
Відповідач звернув увагу суду, що ФОП ОСОБА_1 засвідчено, що грошових коштів і товарно матеріальних цінностей, які не належать підприємцю, на місці проведення розрахунків немає, про що свідчить особистий підпис ФОП ОСОБА_1 у акті зняття залишків товарно-матеріальних цінностей.
Отже, доводи позивача про належність алкоголю іншій фізичній особі, як- тимчасово залишила їх у магазині є надуманими та не підтвердженими, не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за незаконне зберіганні алкогольних напоїв, оскільки звільнення від відповідальності буде суперечити основним засадам Закону України «Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі -Закон) щодо забезпечення якості алкогольних напоїв та захисту здоров'я громадян, а також посиленні боротьби із незаконній виробництвом та обігом алкогольних напоїв на території України.
Виявлена під час перевірки рідина з характерним запахом спирту і пластиковій тарі, немаркованої, без марок акцизного податку встановленого зразка, згідно протоколу випробувань, проведеного ТОВ «Золотоніський лікеро - горілчаний завод «Златогор» є горілкою (при нормі 37,5-56% вміст спирту РІДИНЕ склав 36,50%, відповідно до ДСТУ 4165:2003).
Факт зберігання алкоголю в приміщенні магазину за адресою: вул. Смілянська 159, м. Черкаси підтверджено письмовими поясненнями позивача від 08.11.2019.
Висновок позивача, що стаття 11 Закону №481/95-ВР передбачає маркування алкогольної продукції під час виробництва та не містить вказівку на зберігання та не має до його діяльності жодного відношення, є помилковим.
Ведення господарської діяльності особою, яка не є суб'єктом виробництва і торгівлі алкоголем не є законодавчою підставою для звільнення такої особи від відповідальності за зберігання фальсифікованої алкогольної продукції.
Під час перевірки господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення ч. 11 ст. 15 Закону №481/95-ВР, а саме: відсутність ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (крім столових вин) суб'єктами господарювання всіх форм власності.
Відповідач стверджує, що під час перевірки господарської діяльності позивача встановлено порушення абз. 14 ч. 1 ст.11 Закону №481/95, а саме розлив алкогольних напоїв, здійснюється виключно у передбачену діючими стандартами скляну тару, бляшанки із харчового алюмінію, а також у сувенірні пляшки та художньо оформлений посуд із скла чи глазурованої кераміки. Розлив алкогольних напоїв з вмістом спирту етилового понад 8,5 % об'ємних одиниць здійснюється виключно у тару (посуд) місткістю 0,05 л, 0,1 л, 0,18 л, 0,2 л, 0,25 л, 0,275 л, 0,33 л, 0,35 л, 0,37 л, 0,375 л, 0,4 л, 0,45 л, 0,5 л, 0,61 л, 0,7 л, 0,75 л, 1,0 л і більше.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 04.12.2019 №000034320115 відповідач зазначив, що відповідач зберігала алкогольні напої за цінами нижчими за розмір оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв.
На підставі наведеного просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
У відповіді на відзив позивач зазначила, що жодного доказу зберігання та реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв відповідачем не надано, тому застосування штрафних санкцій є незаконним.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована суб'єктом господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
На виконання наказу Головного управління ДПС в Черкаській області від 08.11.2019 №604 «Про проведення фактичної перевірки» на підставі пп. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11 п. 20.1 ст.20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального представниками ГУ ДПС у Черкаській області проведено фактичну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 у період з 08.11.2019 по 15.11.2019. Відповідний наказ та направлення на перевірку від 08.11.2019 №78, №79 вручено під підпис.
Перевірку проведено за місцем фактичного здійснення діяльності ОСОБА_1 . АДРЕСА_2 .
За результатами проведеної фактичної перевірки посадовими особами відповідача складено акт (довідку) від 18.11.2019 №30/23-00-32-01/2314402402 за висновками якого в ході проведення перевірки встановлено факт зберігання прозорої та коричневої рідини з характерним запахом спирту в пластиковій тарі, немаркованої, без марок акцизного податку встановленого зразка, відповідно до акту зняття залишків товарно-матеріальних цінностей.
За результатами дослідження прозорої та коричневої рідини з характерним запахом спирту у разі встановлення відповідності алкогольним напоям згідно вимог ДСТУ порушуються вимоги ч. 1 ст. 9, ч.1 ст. 11, ч. 4 ст. 11, ч. 11, ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР із змінами та доповненнями; постанови Кабінету Міністрів України №957 від 30.10.2008 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» із змінами та доповненнями.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №000030320118 від 04.12.2019, яким за порушення ч. 4 ст. 11, на підставі ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн.;
- №000031320118 від 04.12.2019, яким за порушення ч. 1 ст. 9, на підставі ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн.;
- №000033320118 від 04.12.2019, яким за порушення ч. 11 ст. 15, на підставі абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн.;
- №000032320118 від 04.12.2019, яким за порушення ч. 1 ст. 11, на підставі абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн.;
- №000034320118 від 04.12.2019, яким за порушення Постанови КМУ №748 від 05.09.2018 «Про внесення змін у додаток до І постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008» із змінами і доповненнями, на підставі абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР застосовано штраф у розмірі 10000,00 грн.
Перевіряючи правомірність нарахування штрафних санкцій, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
За пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3.
Згідно пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
З наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що проведення фактичної перевірки для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, може бути проведено за відсутності суб'єкта господарювання, за умови вручення уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, наказу на проведення перевірки та відповідного направлення.
Частиною 20 ст. 15 Закону №481/95-ВР передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Відповідно до абз. 14 ч. 1 ст. 11 Закону №481/95-ВР розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, здійснюється виключно у передбачену діючими стандартами скляну тару, бляшанки із харчового алюмінію, а також у сувенірні пляшки та художньо оформлений посуд із скла чи глазурованої кераміки. Розлив алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, з вмістом спирту етилового понад 8,5% об'ємних одиниць здійснюється виключно у тару (посуд) місткістю 0,05 л, 0,1 л, 0,18 л, 0,2 л, 0,25 л, 0,275 л, 0,33 л, 0,35 л, 0,37 л, 0,375 л, 0,4 л, 0,45 л, 0,5 л, 0,61 л, 0,7 л, 0,75 л, 1,0 л і більше.
Абзацом 3 ч. 4 ст. 11 Закону №481/95-ВР передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Згідно з ч. 10 ст. 18 Закону №481/95-ВР Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» №957 від 30.10.2008 встановлено мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої при недотриманні яких настає відповідальність передбачена нормами Закону №481/95-ВР.
Відповідно до абз. 11 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.
Відповідно до абз. 14 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.
Відповідно до абз. 16 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Як встановлено судом, позивача притягнуто до відповідальності за:
- зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку;
- зберігання фальсифікованих алкогольних напоїв;
- зберігання алкогольних напоїв з використанням тари, що не відповідає вимогам законодавства;
- зберігання алкогольних напоїв без наявної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями;
- зберігання алкогольних напоїв за цінами, нижчими ніж розмір мінімальних оптово-відпускних цін і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв відповідно до акту зняття залишків ТМЦ та протоколу випробувань.
Отже, для вирішення питання про правомірність притягнення позивача до відповідальності за вказані порушення необхідним є встановлення чи мав місце факт зберігання позивачем алкогольних напоїв.
У цьому контексті суд звертає увагу, що згідно відомостей, які містяться в постанові Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 грудня 2019 року у справі №712/14733/19 в якості підтвердження вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.164-5 КУпАП, матеріали справи містять: протокол №35/19 про адміністративне правопорушення від 08.11.2019; рапорт старшого оперуповноваженого ВПНОПТ ОУ ГУ ДФС у Черкаській області Мирошніченко В.В. від 08.11.2019; протокол огляду і вилучення речей, документів від 08.11.2019; письмові пояснення ОСОБА_1 від 08.11.2019; акт прийому передачі товарно-матеріальних цінностей від 08.11.2019; копію паспорта ОСОБА_1
Соснівським районним судом м. Черкаси в судовому засіданні, опитано свідка ОСОБА_2 , яка пояснила, що 08.11.2019 вона придбала для своїх особистих потреб алкогольні напої у значній кількості. В той день, ОСОБА_2 не мала можливості придбаний товар забрати додому, через великий обсяг, в зв'язку з чим звернулася до своєї знайомої ОСОБА_1 , яка має магазин, з проханням залишити його на певний час.
За висновками Соснівського районного суду м. Черкаси норми про зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру мають відношення до суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють реалізацію алкогольних напоїв, їх виробляють чи отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб. Разом з тим, виявлені в ході перевірки алкогольні напої, які знаходились в приміщенні магазину, де здійснює свою господарську діяльність ОСОБА_1 , їй не належать, що підтверджується показами свідка ОСОБА_2 ..
З урахуванням наведених обставин провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.164-5 КУпАП закрито, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Вказана постанова Соснівського районного суду м. Черкаси набрала законної сили 03.01.2020.
За змістом ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Враховуючи, що постановою Соснівського районного суду м. Черкаси встановлено, що алкогольні напої, які знаходились в приміщенні магазину, де здійснює свою господарську діяльність ОСОБА_1 , їй не належать, суд дійшов висновку, що дані висновки у справі про адміністративне правопорушення мають преюдиційне значення при вирішенні питання про притягнення позивач до відповідальності згідно оскаржених податкових повідомлень-рішень та постановою місцевого суду встановлено, що позивач не вчинила правопорушення у вигляді зберігання алкогольних напоїв, які вилучені 08.11.2019 в приміщенні згаданого магазину.
Відсутність факту приналежності алкогольних напоїв позивачу спростовує можливість притягнення її до відповідальності за усіма викладеними в оскаржених податкових повідомленнях-рішеннях порушеннями.
Наявність підписів позивача в акті зняття залишків товарно-матеріальних цінностей від 08.11.2019 та протоколі огляду і вилучення речей і документів від 08.11.2019 не свідчить про визнання фактів порушень та спростовується вищенаведеним судовим рішенням місцевого суду.
Суд також приймає до уваги, що перевіряючі не проводили контрольної закупки алкогольних напоїв та не встановили факту їх реалізації за адресою: вул. Смілянська 159, м. Черкаси, що спростовує викладене в протоколі огляду і вилучення речей і документів твердження щодо зберігання позивачем саме з метою реалізації алкогольних напоїв.
Також у своїх поясненнях, які надані 08.11.2019 під час перевірки позивач заперечила приналежність їй алкогольних напоїв.
Крім того, посилання відповідача на протокол випробувань ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» від 14.11.2019, суд вважає необґрунтованим, оскільки наведений протокол містить вказівку, що об'єктом випробування є прозора рідина в одній скляній пляшці об'ємом 0,5 л. без етикетки, закручена пластиковим ковпачком зеленого кольору, тоді як за даними акту перевірки жодних скляних пляшок у позивача не вилучали, натомість вилучено пластикові пляшки об'ємом по 2 л. та 5 л.
Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу, що податковим повідомленням-рішенням №000033320118 від 04.12.2019, за порушення ч. 11 ст. 15 Закону №481/95-ВР, на підставі абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР до позивача застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн.
Разом з тим, частиною 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР не передбачено відповідальності за зберігання алкогольних напоїв без ліцензії, натомість абзац шостий частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР передбачає відповідальність за оптову і роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій.
Враховуючи, що факт продажу алкогольних напоїв не зафіксовано, тому до позивача не може бути застосовано відповідальність на підставі вказаних норм.
Також, суд вважає необґрунтованим застосування до позивача відповідальності за зберігання алкогольних напоїв за цінами, нижчими за встановлені законодавством згідно податковим повідомленням-рішенням №000032320118 від 04.12.2019, оскільки знову ж таки відповідно до абз. 17 ст. 17 Закону №481/95-ВР відповідальність настає у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої, тоді як факт продажу алкогольних напоїв не зафіксовано.
Сукупність встановлених в ході судового розгляду спору обставин дає підстави для висновку про недоведеність допущених позивачем порушень вимог законів, що стали підставою для застосування відповідальності та прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень за кожне вчинене порушення, що є підставою для скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень.
Щодо решти доводів сторін суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, з огляду на правила відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №826/8107/16.
Доказів відображення виплачених витрат на професійну правничу допомогу у книзі обліку доходів і витрат, як самозайнятою особою - адвокатом, не надано.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 04.12.2019 №000030320118, №000031320118, №000032320118, №000033320118, №000034320118.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 43142920) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 780 (сімсот вісімдесят) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 3 Прикінцеві положення та п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 7 серпня 2020 року.
Суддя В.В. Гаращенко