07 серпня 2020 року справа № 580/1935/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
03.06.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Управління поліції охорони в Черкаській області (18008, м.Черкаси, вул. Хоменка, буд.3/1; код ЄДРПОУ 40109037) (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні;
зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 17 календарних років служби.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач всупереч вимог закону не виплатив йому вищевказану допомогу при звільненні.
Ухвалою суду від 09.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання. Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказану ухвалу позивач та відповідач отримали 12.06.2020.
24.06.2020 (вх.№15134/20) відповідач подав до суду відзив на позовну заяву з переліком додатків, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки позивач на час звільнення зі служби не набув права на пенсію.
Оскільки обґрунтовані клопотання від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами (у письмовому провадженні).
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З даних послужного списку позивача №0033035 (особистий №2954019710) суд встановив, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах. На службу до відповідача прийнятий згідно з наказом від 07.11.2015 №1о/с.
Наказом від 17.04.2020 №140 о/с позивача, як старшого лейтенанта поліції, звільнено зі служби в поліції з 17.04.2020 відповідно до п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу) на підставі його рапорту. У ньому зазначено, що вислуга років позивача на день звільнення складала: в календарному обчисленні 17 років 03 місяці 01 день (ЗС - 01 рік 04 місяці 19 днів, в ОВС - 11 років 05 місяців 02 дні, в поліції - 04 роки 05 місяців 10 днів).
Вважаючи неповним розрахунок при звільненні, позивач звернувся в суд з вищевказаним позовом.
Для вирішення спору суд врахував.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч.2 ст.9 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).
Аналогічне положення закріплено в абз.4 п.10 постанови Кабінету Міністрів України «Про обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року №393 (далі - Постанова №393), за змістом якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Для аналізу вказаних норм та об'єктивної оцінки заявлених доводів сторін суд згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказана норма процеусального закону є імперативною. Тому суд врахував правову позицію Верховного Суду (далі - ВС) у подібній категорії справ у постанові від 26.06.2019 (справа №821/3762/15-а).
Зокрема, ВС зазначив, що за змістом преамбули Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
У розділі VI постанови ВС зазначив, що наведені положення пункту 10 Постанови №393 не пов'язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям права на пенсію. Зі змісту зазначених норм вбачається, що частиною першою статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлені дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним в ній особам: які мають право на пенсію за цим Законом і звільняються зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини за наявності вислуги років 10 років і більше.
Аналізуючи вищезазначене, ВС дійшов висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги, яка має разовий характер, у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов'язане з наявністю 10 річної вислуги та звільненням з передбачених підстав. Таким чином не набуття права на пенсію цих осіб не може нівелювати їх право на отримання зазначеної допомоги за умови наявності 10 і більше років вислуги. Оскільки позивач має більше 10 років вислуги, то висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач набув право на виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, на думку колегії суддів, є правильним.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 17 березня 2015 року № 21-80а15.
Тому доводи відзиву відповідача не враховані.
Пункт 4 Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413, визначає, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, як зокрема, хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім'ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім'ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості.
Отже, звільнення позивача через хворобу є поважною причиною
Згідно з ч.4 ст.9 Закону № 2262-ХІІ виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Тому суд дійшов висновку, що відповідач не довів відсутність порушення вказаних вище вимог закону. Доводи позивача про протиправність спірної бездіяльності відповідача є підтвердженими.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та доказів понесення судових витрат суду не надав, відсутні підстави для їх розподілу.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Черкаській області щодо невиплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні.
Зобов'язати Управління поліції охорони в Черкаській області (18008, м.Черкаси, вул. Хоменка, буд.3/1; код ЄДРПОУ 40109037) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 календарних років служби.
3. Судові витрати розподілу не підлягають.
4. Копію рішення направити учасникам справи.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя А.М. Бабич
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 07.08.2020.