06 серпня 2020 року справа № 580/1327/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», про визнання протиправними та скасування постанов,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (вул.Окіпної Раїси, 4-А, оф. 71-А, м. Київ, 02002, далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (пров. Новопечерський, 19/3, корп. 2, оф. 9, м. Київ, 01042, далі - третя особа), в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови відповідача від 17.03.2020 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
В обґрунтування вимог зазначено, що оскаржувані постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни винесені з порушенням приписів ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавче провадження відкрито не за місцем проживання, перебування боржника або знаходження майна позивача, тобто з порушенням правил територіальної діяльності.
Представник позивача в судове засідання не прибув, просив суд здійснювати розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не прибув, відзиву на позов у визначений судом строк не подав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.
Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, письмових пояснень на позов не надала, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена.
Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Беручи до уваги клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності та неприбуття без поважних причин в судове засідання відповідача, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 14.03.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем вчинений виконавчий напис, який зареєстрований у реєстрі за №3727, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованості в розмірі 9052 грн. 80 коп.
16.03.2020 товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни із заявою про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича від 14.03.2020 №3727 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованості у сумі 9052 грн. 80 коп.
17.03.2020 відповідачем винесено постанову ВП №61571815 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича від 14.03.2020 №3727, у графі «адреса боржника» зазначено: АДРЕСА_2 .
Також відповідачем у межах вказаного виконавчого провадження винесено: постанову від 17.03.2020 про стягнення з боржника основної винагороди; постанову від 17.03.2020 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; постанову від 17.03.2020 про арешт майна боржника; постанову від 17.03.2020 про арешт коштів боржника.
Надаючи правову оцінку встановленим фактичним обставинам у справі, суд зазначає, що відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII) у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Частиною першою статті 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя, а відповідно до частини другої цієї статті, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України № 1403-VIII в Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Частиною першою статті 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя, а відповідно до частини другої цієї статті, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону №1404-VIII.
Відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно частини 1 статті 3 Закону України Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Відповідно до частини 10 статті 6 вказаного Закону, реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Таким чином, фактичне місце проживання особи може відрізнятися від зареєстрованого у встановленому законом порядку.
Отже, положення частини 2 статті 24 Закону України “Про виконавче провадження” у взаємозв'язку з частиною 3 статті 26 цього ж Закону, щодо відомостей про місце проживання, місце перебування чи місцезнаходження особи не можна тлумачити виключно як вказівку на зареєстроване місце проживання, оскільки в Законі України “Про виконавче провадження” застосовуються всі три окремих поняття.
У частині другій статті 24 Закону № 1404-VIII передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно, на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Згідно зі статтею 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника. Крім того, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи за місцем проживання або перебування боржника - фізичної особи, незалежно від місця реєстрації останнього.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 804/6996/17 та від 30.04.2020 у справі № 580/3311/19.
Разом з тим, з вищенаведених законодавчих норм вбачається, що виконавче провадження здійснюється за місцем проживання/перебування боржника, зазначеному у виконавчому документі, і жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов'язку приватного виконавця перевіряти місце проживання/перебування боржника, яке вказано, зокрема у виконавчому написі нотаріуса, на підставі якого відкривається відповідне виконавче провадження.
Із матеріалів справи судом встановлено, що у виконавчому написі нотаріуса від 14.03.2020 №3727, на підставі якого відповідачем відкрито спірне виконавче провадження №61571815 та винесено оскаржувані позивачем постанови, місцем проживання боржника (позивача ОСОБА_2 ) зазначено адресу: АДРЕСА_2 , яка перебуває у межах виконавчого округу відповідача та за якою ним відкрито зазначене провадження.
При цьому, у матеріалах адміністративної справи відсутні докази, які б підтверджували оскарження позивачем зазначеного виконавчого напису нотаріуса від 14.03.2020 №3727 та/або визнання його недійсним чи скасування.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем правомірно відкрито виконавче провадження №61571815 на підставі виконавчого напису нотаріуса від 14.03.2020 №3727, а отже підстави для задоволення позову відсутні.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020 у справі №1337/20, від 07.07.2020 у справі №580/1438/20.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 271, 287, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення та з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Гайдаш